Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2490
Творів: 44925
Рецензій: 87906

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Вправа "Діапазон"

© Щєпкін Сергій, 27-01-2018
Фізична вправа для дорослих
(заборонена в психлікарнях)

Вам не траплялося їхати на автомобілі, і
бачити крізь лобове скло собаку,
який сидить на дорозі,
дивиться на Вас,
і не тікає?

Сядьте на стілець рівно, можете злегка обпертися об спинку, ноги як зручно.
Руки долонями одна до одної біля носа і очей. Як індуси роблять. Це важливо.
Лікті як зручно.
Постарайтеся хвильку ні про що не думати.
А тепер уявіть ситуацію, при якій Ви готові були би пожертвувати своїм життям…
Так-так, віддати своє життя, перестати жити, загинути якимось чином ради когось, чи ради чогось…
Можуть же (не дай Боже) бути такі ситуації?
Теоретично?
Навіть не на фронті…
Скажімо… Ви із донькою, ні, хай буде із сином, йому 8 років, ідете по лісі (зупинили авто, щоб побродити півгодини), ось виходите на велику галявину, синок побіг вперед, пташки співають, трава шелестить, сонечко, Ви йому: «Обережно дивись!», він біжить уперед, повернувши голову до Вас, щось махає, кричить… і раптом…
Що таке? Що сталося???
Син став наполовину меншим, десь поділися ноги… Підбігаєте – трясовина, де вона взялася, Господи, пробуєте – нога тоне, дна немає, до сина руками не дістати, палі ніякої поруч немає, одна трава в коліно, бігти до дерев далеко, та й де там та паля, а воно видно як засмоктує, вже по пояс, син щось волає, де ж та паля?! Не рухайся! Ремінь? Одяг? Так! Не рухайся не кричи, кажу!! Бігом скинув, один рукав собі, один йому, лови! Тримай! Тягну! Міцніше тримай! Та тримай же!!! Лови ще раз… не плач… тримай! Не втримає… ні, не втримає, ноги глибоко вже, не відпускає болото… як же це… засмоктує… що ж робити… Господи, що робити??? Е-ей!!! Люди-и!!! нікого ніде...Не рухайся!!! Залишається одне – стрибнути до нього, висмикнути його якнайбільше і намагатись випхати за рахунок себе-опори, воно вийде, викарабкається, а там… що буде… вперед… все…
Вперед!
Уявили?
Добре уявили?
На спині звісно не ворушилося нічого. Це лише уява, нічого справжнього. Бути ж такому насправді ду-уже малоймовірно.
Але приклад – те, що треба. Можна було б замість трясовини великого собаку здичавілого, або краще лева голодного (із зоопарку, виявляється, втік, п’ятий день розшукують), він спочатку на сина кинувся, але ж Ви гукнули ту тварюку криком і бігом побігли до неї! Малий втече, поки Ви з левом, чи собакою… Та лева, собаку тим паче, врешті-решт і побороти можна…
Для прикладу трясовина краще.

Тепер друга частина вправи – теж сидячи на стільці, упершись ліктями в живіт, виставте поперед себе руки долонями догори, розведіть їх трохи в боки, і згадайте саме смішне, саме-саме смішне із Вашого життя, коли Ви, можливо разом із іншими сміялися так, що слова сказати не могли, коли живіт болів так, що не вистачало повітря, і Ви боялися захлинутися чи його відсутністю, чи власною слиною… А той, із кого сміялися, сміявся разом із вами, тільки водив очима з одного товариша на іншого…
Чи, можливо, сміялися із Вас?
У кожного в житті бувають такі моменти, правда ж?
Три хвилини безперервного сміху.
Або нехай це буде дуже смішний фільм, таких багато, чи якийсь дуже-дуже смішний анекдот…
Згадати чи уявити смішні моменти набагато легше, ніж ті, перші, страшні.
Чи це не так?

В оцьому діапазоні почуттів і повинні пам’ятати себе кожної миті дорослі люди, кожен із людей, хто вважає себе дорослим чи вимушений таким бути.
З огляду на цей діапазон і повинні прийматися дорослими людьми всі рішення, абсолютно всі рішення, незалежно від їх величини і значення.
Дорослі люди мають бути свідомо готові в будь-який момент до будь якого відрізку із цього діапазону.
Або їм треба про це час від часу нагадувати.
Можливо тоді вони будуть думати перед тим, як зробити чи сказати щось, що може призвести до максимуму цього діапазону. Добре, якщо це буде той максимум, коли сміються.
Кожен із дорослих людей має розуміти, що ввесь світ і справді знаходяться в цьому діапазоні.
Від одного його краю до самого до другого.
Кожної миті.
Навіть зараз.
Багато хто із дорослих людей цього не розуміє.
Або забуває…

Є ще й третя частина вправи, уже суто фізична. Але про неї не хотілося б…

***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0772428512573 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Нездоланні». Залежності, які тримають нас на гачку
Чи думали ви про те, скільки часу щодня займає перевірка електронної пошти, соц. мережі чи нова серія …
«Чому нації занепадають». Теорія і історія світової нерівності
Є книжки, які, попри певну спрощеність чи, можливо, саме завдяки їй, здатні вплинути на світогляд широких …
«Люди чи прибуток». Відповідь однозначна
Піддатися спокусі легкого збагачення чи подумати про людей — ми опиняємося перед таким вибором чи не щодня. …
Для чого бізнесменам «Мистецтво війни»?
Може видатися дивним, що трактат, якому більше, ніж дві тисячі років, допоможе нам навчитися бізнесу. …