Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2490
Творів: 44924
Рецензій: 87905

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Джин

© Пидюра Олександр, 29-12-2017
Я коливаюсь на гострих хвилях Аравійської пустелі, між крилатих вітрів, чиї солодкі рубаї за тисячу років набили оскому. Їхня присутність є довершеним катуванням самотності. І ти від них не втечеш, не сховаєшся в пісок, бо там, тебе поглине колір тера-сієна. Він ззовні. Всередині. Навіть просочується крізь мої вогняні пори й витікає на мертве дзеркало, щоб повзти до Червоного  моря.  
Останнім часом, я закохався у її води. Тепер постійно вечорами намагаюсь підошвами стоп вкусити її прохолоди. Але у відповідь отримую лише роз’ятрений саван клубків диму. Зранку, все повторюється. Перевтілююсь на блукаюче марево, щоб затягти до своїх покоїв агнців, котрі, напившись чорного молока, в дурмані потрапляють до моїх обіймів. Довго не витримують. Божеволіють.
На узбіччі автомагістралі Хургада-Сафага, копаю їм могили. Маленькі бархани. Безкінечно далеко з відси – назвуть курганами. До тої землі тягнуся вузькими думками.
Крім цього, тримаю при собі забаву. В період піщаних бурь, я проникаю до білого дерева й чекаю на медуз.  Коли вони приходять, то здіймаюсь на вершечок, де мав спати орел, однак гніздо пустує; скручуюсь бубликом, вслухаюсь у тишину. Вітри також чекають.
Спершу, піщинки перебирають кігтиками зовсім кволо, ніби проходять стадію апробації. Далі…Далі… А що далі? Бурхлива, розгнівана стихія накриває мене з головою. Куйовдить чуприну. Я захлинаюсь сміхом. Вітри грають на удах. І тут приходять вони. У спалахах блискавок помічаю довгі тіні, що витончено розрізають піщане коливання. Їхні рухи загіпнотизовані барбатами, але не такі різкі як у кобри. Одна із міріади пропливає над мною. Торкаюсь цнотливого тіла. Не жалить. Вибухає язикатими пензликами, які миготять люмінесценцією, а далі розцвітають безфарбними квітами, що складаються в ланцюжок на шиї Аравії.
Сьогодні, вони не прийшли.
Я плачу.
З’явилась інша.
Боюся її.
Скарабеєм підповзаю до її ніг. Не звертає на мене уваги. Понуро набирає в глечик води із колодязя.
Зачіпає гордість. Як джин може лякатись смертної? Приймаю справжню іпостась. Тепер, я хочу лякати її. Вселяти жах і покору. А вона просто торкається моєї щоки.
Що зі мною? Де мій жар і гнів? Де я?
Руде волосся лоскочить груди. Я холодний і спокійний. Знову плачу.
Веснянки на її обличчі заколисують мене. Стаю рабом.
Так легко.
Так сліпо.
Так приємно.
Тепер мій дім між її лопаток.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Рижа та погана - джина полонила

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© George, 01-01-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.4140350818634 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Нездоланні». Залежності, які тримають нас на гачку
Чи думали ви про те, скільки часу щодня займає перевірка електронної пошти, соц. мережі чи нова серія …
«Чому нації занепадають». Теорія і історія світової нерівності
Є книжки, які, попри певну спрощеність чи, можливо, саме завдяки їй, здатні вплинути на світогляд широких …
«Люди чи прибуток». Відповідь однозначна
Піддатися спокусі легкого збагачення чи подумати про людей — ми опиняємося перед таким вибором чи не щодня. …
Для чого бізнесменам «Мистецтво війни»?
Може видатися дивним, що трактат, якому більше, ніж дві тисячі років, допоможе нам навчитися бізнесу. …