| © Михайло, 08-12-2017
|
Хвиля теми сексуальних скандалів, наштовхнувшись на нашу свідомість, розсипалася міріадами життєдайних крапель по всіх інформаційних просторах, зрошуючи мізки й фантазії населення нашої матінки-мережі, та годуючи масу журналістської братії в ЗМІ. Було таке собі мирне житейське море, накриє, бувало, хвиля хвилю, розійдуться… і раптом! – як вулкан підводний, справжнісіньке тобі цунамі!
Тут вам, знаєте, не хвилі, і навіть не люди зійшлися, тут, як видно, якісь природні основи зустрілися. Які? А от давайте розгляемо…
ОСНОВА ПЕРША. ІЗ ЧОГО НАС ЗРОБЛЕНО
Люди – вони різні. Той – «товстий і гарний парніша», той – худий та кашляє. Проте, зазирнувши в історію, - чим, мовляв, природа наділяє людей, аби їх розділити? – побачимо, що ані статура, ані худорба нічого не обумовлюють. Градуює нас сила матеріалу, з якого нас зроблено, - егоїстичного бажання. У кого воно сильніше, - той, як велике цабе, скаче попереду, в кого трохи менше, - ті або за ним, на підхваті, або позаду, отарою, пилюку ковтають.
«Сильні», тобто більш егоїстичні, встановлювали жорсткі ієрархичні структури в суспільстві з передачею у спадок суспільного статусу. Я гранд? Гранд. Отже і син мій, щойно народившись, вже буде грандом, кавалером Ордену Трьох Мечів, полковником гвардії і подавальником панчох його величності.
Проте матеріал, з якого нас зроблено, він – живий. Тобто, розвивається. Тож ті, хто століттями ззаду тупотіли, починають відчувати своє «я», озираються, - а чого це ми тут отарою, як барани якісь, плентаємося?
Що ближче до нашого часу, то процес розвитку матеріалу набирає сили. Хто був малий, починає показувати норов, пішли революції, було бидло – стали громадяни, а політики як осідлали собі процес то й висунули ідею взагалі рівних прав, - моторошно навіть уявити! - для кожного. А в догоду капіталізмові, котрий звів усі стосунки до виробництва-купівлі-продажу, запровадили демократію.
Квітчаста й багата історія розвитку людського егоїзму. Проте нас цікавить саме зародження і посилення «я» в усіх його часточках. Так-так, в усіх.
Ну, як читач вже здогадався, нас цікавлять жінки.
ОСНОВА ДРУГА, АБО «ДИФІРАМБ ЖІНЦІ»
Не можна ж сказати, що в історії не було жінок-фараонів, імператриць та інших цар-дівиць. Не можна ж сказати, щоб зовсім не було випадків, коли жінка вирішувала долю племен та народів. Та й егоїзму в неї, нівроку, вистачає… То чому ж цивілізація людська така вже «занадто чоловіча»? Спрацьовує тут, як видно, якийсь додатковий принцип.
Скакати великим цабе попереду, мотнутися до зірок і назад, будувати і руйнувати держави, вогонь у богів поцупити та людям його, обпікаючись, принести, - ну, герой, ніхто ж не заперечить. А от залишаючись «негероєм», доглядати дім та дітей, поки він там по зіркам швендяє, наповнювати життям все нові й нові держави, століттями підтримувати той крадений вогонь і тепло, - на це жоден легендарний герой не здатен. Яким би здоровилом і відчайдухом він не був. Не впорається просто. Завиє та втіче, городами, - голови комусь там геройськи рубати.
Чоловік, мужчина, може дім збудувати, але ж залишатиметься цей «дім» позбавленною життя спорудою, поки в неї не увійде жінка та не розвісить по вікнах свої фіраночки.
Коротше кажучи, є суспільні системи, і є одна малозрозуміла штука, котра зветься «життя». І є жінка, - основа, без якої немає ні життя, ні домівки, ні сім’ї, а без них не змогли б підноситися й руйнуватися тимчасові будівлі наших цивілізацій.
Оце ж він і є, - принцип, - причина «другорядності» жінки в суспільстві: основу ми завше сприймаємо як таке, що є нижчим за те, що завдяки їй з’являється і зростає. От земля, наприклад: скільки лісу не вирубай, - вона ще виростить, скільки скарбів її не переведи дурно, - вона ще видасть…
А втім, відклавши поки вбік цей, ще недоспіваний, дифірамб жінці як основі життя, повернемося до нашого егоїзму. Ми з ним розсталися саме тоді, коли він, сходячи, як на дріжджах, дарував цінність власного «я» кожній людській істоті. Жінки, вони, зрозуміло, іншої породи створіння, проте, з того ж тіста зроблені. От і їх зачепило процесом.
ЦЕ БУВ ПРОРИВ!
Першими повстали проти безправності, звісно, жінки Сполучених Штатів, коли ті штати ще за незалежність воювали. А вже в середині 19 ст. – перший з’їзд, присвячений захисту прав жінок.
Право голосу. У боротьбі за рівність у голосуванні під ударами жінок бастіони падали один за одним: першою, кінець 19 ст., здалась Нова Зеландія, потім Австралія, потім, після лютневої революції, Росія.
Медицина. Для нас вона невіддільна від жінки, а першій жінці-хірургу довелося робити блискучу кар’єру військового лікаря під виглядом чоловіка. А Флоренс Найтінгейл, під час Кримської війни зменшивши смертність у лазаретах з 42 до 2,2%, довела: є таке поняття "медсестра".
Авіація. Перша – Раймонда де Ларош, у 1909-у перший зліт, посвідчення французького пілота №36.
Журналістика, діпломатія, політика, військова справа… То були жінки, які хотіли не «відсунути чоловіків». То були жінки, які відчували, що, коли вони доб’ються рівності, опанувавши «чоловічі» професії, світ стане кращим.
ВІЙНА ЗА «ВСЕ МОЖНА»
Тож слава амазонкам? Та воно слава, безсумнівно, просто амазонок – одиниці. А тісто егоїму, пихкаючи, почало ж пишно сходити в усіх. У масах. А для людини маси світ тоді робиться кращим, коли стає приступно все. Все можна.
«Все» - це, зрозуміло, речі базисні для живої істоти: їжа, безпека і секс. З доступністю їжі та безпеки капіталізм укупі з соціальною державою сяк-так впорались. А от доступність сексу масам довелося завойовувати в ході сексуальної революції.
Жіночому ж масовому руху за статеву рівність ця революція дала змогу відкрити новий фронт боротьби, - сексуальність. І провести серію звитяжних тактичних наступів: зробити обвинувачуваною і підсудною чоловічу сексуальну ініціативність, і ввести в бій сексуальну провокацію з бойовим розфарбуванням, підкресленням сексапільності та оголенням. Та так, що запитай свіженький, щойно прилетівший, інопланетянин: «А хто тут, на світлині колективу фірми, самці, а хто самички?» - відповісти можна коротко і вичерпно: напівголі – це жінки, повністю одягнені, - чоловіки.
На війні як на війні. Просто на цій війні за «все можна», за приступність усього, руйнується те єдине, в чому тепліє та малозрозуміла штука, що зветься «життям», тобто – сім’я і дім.
ОСНОВА ТРЕТЯ, КОТРУ ВЖЕ Й МІНЯТИ ЧАС
А втім незрозуміло. Нормальне, природне явище, - зростання цінності «я» кожної людини, - руйнує інше нормальне природне явище, - сім’ю і дім? Як це може бути?
Аби зрозуміти причину цього, варто нам придивитися ще до однієї основи. Скільки вже їх у нас? Забагато? Ну гаразд, остання, але ж найголовніша, домовились?
Так от, сутністю людських стосунків є використання інших для власної користі. І природним сексуальним потягом партнера також користуємося, кожний для себе. Але ж і в цьому ми несхожі. Життя чоловіка, - граючись і помиляючись, будувати та руйнувати. Тому секс не належить до життєвих цілей чоловіка.
Для жінки секс є важливою частиною її природного призначення, - дарувати та підтримувати життя. Тому й сприйняття сексу в неї незрівнянно багатше, і використання партнера значно багатогранніше і більш багатоцільове. Це і сексуальне задоволення, і – здобути відчуття стабільності, і долучитися до статусу партнера, і дістати за секс те, чого вона сама досягти або ж зробити, не в змозі.
Чоловік в цьому плані є істотою вельми примітивною. Сексом користується тільки для задоволення, ну там ще може – підтвердити самооцінку і статус. Ставлення полегшене і поверхневе, котре він і на жінку переносить: а що їй? – вона свій кайф спіймала…
І хоч зараз, підмочені трохи модною хвилею боротьби з сексуальними домаганнями, чоловіки, як розумні та слухняні діточки, намагаються старанно обурюватися, але ж, за природою своєю, не можуть уторопати: а з чого це увесь цей вереск? «Ущипнув», «переспав»… Ну то й?..
Дійсно, важкенько зрозуміти, і чоловікам, і жінкам, що ось так, у шарварку боротьби усіх з усіма, іде з історичної сцени цивілізація егоїстичного користування один одним. Іде геть, з бурхливими кризами, - в економіці, культурі, моралі, з цунамі скандалів. Природне зростання людського «я» продовжується, а услід за ним летять турбулентні завихрення невтримного егоїзму. І всі похапливо користуються, користуються, користуються, дістаючи наостанок вигоди від чужих ліжок, можливостей, бажань, посад…
Криза усіх нас «додавить». Примусить чоловіків і жінок прийти до нової цивілізації життя, - а не руйнування, до нових основ людських стосунків, - взаємодопомоги і любові, а не узаконено егоїстичного користування один одним.
Навіщо? А тому, що тільки за нових основ те саме, природне, зростання відчуття самоцінності кожною людиною не руйнуватиме те, в чому лише й здатне тепліти життя: сім’ю і дім.
Але здійснити це чоловік і жінка зможуть тільки разом, йдучи рука в руку. А інакше насправді, – навіщо було жінці пробуджуватися у своїй людській гідності, і входити у суспільство на рівних правах?..
____________________
Михайло Гонопольський
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
