Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2478
Творів: 44623
Рецензій: 87308

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Бойовик

Мисливці на літаючих крокодилів

© Арсеній, 05-12-2017
… третій джип зупинився прямо біля самого берега, і з нього ледве виліз розчервонілий чи то від спеки, чи то від чогось іншого Степан Михайлович. Компанія біля мангала радо загуділа.
— Фу, бля, дороги у вас тут…, — пробубонів він, витираючи піт дорогою краваткою. — Мало машину не угробив.
Критика була спрямована на адресу Василя Гасановича, який очевидно це зрозумів, бо буркнув щось про ремонтні роботи, та його ніхто не почув, бо водій в шкіряній кепці витягнув з джипа ящик з бутлями і всі знову загуділи.
— Шо за … — Петро Петрович аж окуляри надів, щоб прочитати етикетку. — Шо, скотч? — і, не дочекавшись відповіді, розчаровано сплюнув.
Степан Михайлович знизав плечима:
— З самої Шотландії…
— Може хоть самогонки у мєсних возьмемо? — не вгавав Петро Петрович.
— Та ви паастарожнєй, — почувся голос Василя Гасановича. — Самагоночка то з сюрпризом. Патом такі чудеса начнуться, шо мама не горюй.
Гаврило Володимирович, скинувши пальто прямо в траву, поливав шашлики скотчем. Ми стояли довкола і пили прямо з пляшок, гигикаючи, тільки похмурий Василь Гасанович не пив, у нього язва ще з першої передвиборчої. Водій поліз в капот джипа.
— А шо ми як на похоронах? — вигукнув вже не тільки розчервонілий, а і повеселілий Степан Михайлович. — Міш, ану вруби оте шо ти по дорогі включав.
Водій кивнув головою і поліз в салон. Згодом залунав шансон.
— Оце музика! — Петро Петрович і почав скидати верхній одяг. — Синуля вже задовбав своїми амєріканскимі обізянами.
— Та він в тебе як не твій… — кинув, відпиваючи, Степан Михайлович.
Гаврило Володимирович гмикнув. Петро Петрович мовчав.
Поволі темніло.
Степан Михайлович. починав непокоїтись:
— Ну што может пора? Тємнєєт...
— Ще рано, — сказав Василь Гасанович, дивлячись на годинник.
По річці пропливли пацани на човні. Побачивши незнайомих людей, вони розвернули човен і хутко зникли в очереті. Степан Михайлович поморщився і звернувся до Василя Гасановчиа:
— А ти ж казав, шо річка приватизована?
Василь Гасанович поморщився:
— Та шо ж я пацанів штрафуватиму?
— Сьодні пацани, а завтра вони прийдуть до тебе додому і на голову тобі насруть, — тоном бригадира відказав Степан Михайлович. — Або ти їм і муку, і крупи, і ножки бушацькі, а вони тобі пікет під вікнами, тфу!
— Дєрмократія, — зневажливо кинув Гаврило Володимирович.
— Та отож. Пора вже завязувать, награлись, я, як людина, пожить хочу.
— Вівці, — знову обізвався Гаврило Володимирович.
— Нєданоскі, — сказав Петро Петрович.
Василь Гасанович хотів щось сказати, але замовк і втупився в річку.
Коли шашлик дійшов, всі посідали за стіл і почали хвалити м’ясо.
— Я таке тільки в Таїланді їв, — прокоментував Степан Михайлович.
— Та ми тоже не пальцем роблені, — відказав Гаврило Володимирович. — Кстаті, я дачу достороїв під Києвом.
— Ну да?
З річки повіяло прохолодою. З ящика залишилось кілька пляшок.
— …Та пошли ти ту Катьку, вона в тебе при разводі половину одсудила, а тепер обратно лізе, — навчав Степан Михайлович Петра Петровича.
Той тільки рукою махнув.
— Шо ти рукою махаєш! Тряпка ти, а не мужик. Якщо бабу нада, то я тобі всю клумбу ними встелю…
— Та тут не в бабах діло…
— Пора, — врочисто сказав Василь Гасанович.
Всі на мить завмерли. Вже майже стемніло.
— Да. — Степан Михайлович встав з-за стола, трохи похитуючись, і крикнув водієві. — Міш, витягуй. І музику заглуши.
Стало тихо, тільки вода плюхкає. Водій приніс рушниці і два автомати. Всі стали розбирати зброю, Василь Гасанович зиркав на годинника.
— Щас, ще полмінути.
— А ттточно літаючі? — запитав, затинаючись, Петро Петрович.
Василь Гасанович кивнув головою. Всі приготувались, зайнявши бойові позиції, хто де, дивлячись на річку. Гаврило хотів сплюнути, мовляв, фуфел це все, але раптом завмер зі слиною в роті. Степан Михайлович квапливо пересмикнув затвор автомата. Водій закам’янів з піднесеною до голови рукою, відкривши рота. Василь Гасанович усміхнувся.
На річкою летіли клином з десяток крокодилів, ламаючи гілки прибережних дерев. Перший, очевидно вожак, був вдвоє більшим, і аж вгинався від своєї води. За ним летіли менші, малі і один був зовсім малий — він відбивався від зграї, і, як і всяка дитина, хотів летіти своєю дорогою.
— Ну всьо, — сказав Степан Михайлович і натиснув на гачок.
Автоматна черга розрізала тишу і найменший з крокодилів пішов в сторону. Зграя пурхнула в різні сторони, і так забахкали всі інші. Один з крокодилів, очевидно, мати малого, ранена, пішла в піке на мисливців. Степан Михайлович аж отетерів. Бахнув свої карабіном Петро Петрович — крокодилиця заревла і всією масою свого тіла гупнула на джип, перетворивши його на консервну банку, аж водій за голову схопився.
Полювання скінчилось так же швидко, як і почалось. Кілька крокодилів пішло на дно, один впав на мілині, але головний трофей лежав на джипі — величезна кількаметрова самиця із блідо-рожевими крильцями. Степан Михайлович дивився на свій колишній джип, але замість прокльонів з його вуст линув несамовитий сміх.
— Ладно, нада тих виловить, — сказав Гаврило Володимирович. — Вась, ти як?
Василь Гасанович дивився на тушу і на очах зеленів. Потім він став блювати пір’ям.
— Ей, ти як?
Василь Гасанович завмер, а потім став поволі підніматись в повітря. З його піджака визирали невеличкі крильця — блідо-рожеві.
Всі завмерли, і лише Степан Михайлович схопив автомат і різонув короткою чергою. Василь Гасанович впав в траву.
— Ще чого доброго і я крокодилом стану, — мовив він і став витирати червоне лице тремтячою рукою.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Avtor, 10-12-2017

[ Без назви ]

© Олександр, 05-12-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.75894594192505 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …
Нікола Юн «Увесь цей світ»: найбільший ризик – не ризикнути
Світ, у якому ми з вами живемо, сприймаємо як належне й буденне для героїні цієї книги — непізнане й …
Філіпп Майєр «Cин». Кривава історія Техасу
Філіпп Майєр з другої спроби написав роман, який потрапив до списку фіналістів Пулітцерівської премії …
Керолін Вебб «Живи на всі сто»: як завжди бути щасливим та продуктивним?
Ідеї саморозвитку і самомотивації не є новими — вони давно мандрують сторінками книг та блогів. Але …