Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2478
Творів: 44623
Рецензій: 87308

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Казка для Феї - 1

© Олександр, 04-12-2017
(продовження казки "Крила для Кота")

1. Я сумую (Інтродукція)

Кіт сидів на підвіконні в теплій кімнаті й дивився, як на нічний двір тихо падає сніг. Очі його були напівприкриті, так, що збоку здавалося, наче він дрімає.
- Я за тобою скучив! - промуркотів тихенько він .
"Та невже? Може знов прикидаєшся?"- зашурхотіли сніжинки по шибці.
- Я не прикидаюся...
Кіт раптово відкрив очі, прислухався:
- Фея?! Почула мене! Але ж де ти?
"І далеко, і поруч."
- Ти говориш загадками...
"Не зрозумів - отже, не скучив."
- Скучив. Дуже. До цього часу не сумував, а тепер подумав, що вже пора.
"Що пора?"
- Пора починати сумувати. Бо ти зі мною розмовляєш. І тобі буде приємно, коли ти відчуватимеш мій сум.
"Мені приємно, коли ти думаєш про мене. І здається, я дійсно відчуваю це! Ти що, став чарівником?"
- Ні, я звичайний Кіт. Але коли прив'язуюся, то дуже сильно - як до тебе, наприклад. І можу керувати.
"Мною?"
- Тобою? Навіщо. Я керую часом.
"Знов казки розказуєш?"
- Казка - один із способів приборкати час. Чи тобі не подобається те, що я розповідаю?
"Хі-хі."
- І що означає зараз твоє хі-хі? Насміхаєшся?
"Ні. Якщо я відповім схвально, то ти задереш носа, не дивитимешся під ноги й упадеш. Скажу, що не подобається - тобою заволодіє депресія. А нема нічого сірішого, ніж рудий Кіт в депресіі. Тому я залишаю відповідь відкритою. Тобі вирішувати, як трактувати моє "Хі-хі."
- Хитра! Або мудра. Втім, твоє "Хі-хі" мені подобається. Нагадує лісові дзвіночки. Я хотів би, щоб вони співали мені колискову. Тільки не дуже голосно.
"Хі-хі!"
- Я скучив за тобою.
" Бо я поряд?"
- Ні, бо ти далеко.
" Я помилилася. Ти ще не зовсім чарівник - я дійсно поряд. Ось, поглянь."
За вікном сніжинки раптом швидко завертілися і почали складатися в знайому фігуру. На хвильку Котові здалося, що він бачить її - Фею.
- Феєчко! Я тут!- Кіт скочив на задні лапи, а передніми став шкребти по шибці.- Чуєш! Агов, Феє! Агов!
"Хі-хі!"
І сніжинки розлетілися в різні сторони. За вікном знову тихо падав звичайний сніг.
- Хник! Феє, я сумую, чуєш? Я не чарівник. Мені просто сумно. І не вистачає тебе. Хник!
Кіт влігся на підвіконня, витер носа.
- Я не чарівник. Я просто Кіт. Який прив'язався. І який хоче тобі розповідати казки...
Котячі повіки самі по собі зімкнулися і він, прикривши носа хвостом, тихенько засопів.
За вікном дві великі сніжинки на хвильку в своєму падінні завмерли біля шибки, так, що здавалося, наче вони дивляться в кімнату. Потім звідкілясь почулося неголосне "Хі-хі!" й сніжинки полетіли далі, до землі.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Богдан Горгота, 04-12-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1252200603485 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …
Нікола Юн «Увесь цей світ»: найбільший ризик – не ризикнути
Світ, у якому ми з вами живемо, сприймаємо як належне й буденне для героїні цієї книги — непізнане й …
Філіпп Майєр «Cин». Кривава історія Техасу
Філіпп Майєр з другої спроби написав роман, який потрапив до списку фіналістів Пулітцерівської премії …
Керолін Вебб «Живи на всі сто»: як завжди бути щасливим та продуктивним?
Ідеї саморозвитку і самомотивації не є новими — вони давно мандрують сторінками книг та блогів. Але …