Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2533
Творів: 45671
Рецензій: 89365

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Поговори зі мною

© Пидюра Олександр, 25-11-2017
На пісню групи My own private Alaska - speak to me з присмаком Фуги смерті.
(Для Френи. Для Тремора. Для друзів, котрі говорять про дружбу, а носять в собі пустоту. Я люблю Вас усіх. Себе ж - ненавиджу)

- Візьми мене за руку. - горниться до його запалих грудей.
- Ти боїшся вмирати? - підняв її підборіддя.
- Навпаки. Я боюся говорити із ним.

До будинку влізли через димар. Заради авторизованого акту вандалізму, вона обстригла коси. Із них сплела мотузку, якою опустила Тремора всередину. Сама ж перетворилась на лялечку й впала до рук коханця.
- Ну що, йдемо до нього? - обтрушувався від золи.
- Давай повернемо, - знітилась. - Смерть не страшна, а він...
-Ми йому винні і ти це знаєш, тому не вередуй.
Замахала головою.
- Хочеш, я покладу тебе під язик поки він не заговорить до тебе? - посміхнувся.
- Угу. - посмішка у відповідь.
Знову лялечка.
Погладив її пухнасте черевце. Від ніжних дотиків, мініатюрне тільце скручувалось димними кільцями. Обережно увібгав до рота. Льодяника із неї не вийшло.

Сходи зрадили вогким скреготом. Тепер вони не отримають шматочку оргазму від грубих підошв. Вони заверещали під ногами у хлопця, перетворюючись на одноногих повій, котрі помчались до відділку поліції катати на нього заяву про сексуальне насилля.

- Заходьте. - Тремор не встиг навіть постукати.
На чорних простинях сидів світлячок із головою кота.
- Ось ми й прийшли, Боже... - мнувся на місці.
- Їж її. - світло в його животику перемкнулось на пурпуровий.
- Дякую. - зробив паузу. - Кетчуп можна?
- Так. - подав своє вухо.
Лялечка хрумтіла на його білосніжних зубах. Ридав. Збирав сльози в пробірку. А потім полив ними яблуню. Зацвіла. Розрубав. Дістав Френу. Поклав на ліжко.

Божок зшивав їх до купи словами. Почав із ніг. Коли тіла перетворились на однорідну масу рожевої глини, у хід пустив мед. Ну так, щоб розумове блядство смакувало вишневим кисілем.
Вона носила у собі Асмодея. На ранок колихала Піфона.
- Візьми мене за руку. - горнеться до його запалих грудей. На черепі Тремора витанцьовує Веліал.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 28-11-2017

Crazy

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Маргарита, 28-11-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Максим Т, 27-11-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Sholar, 26-11-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0666828155518 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …