Янгол у сучасному розумінні. Це я. Навіть коли мене немає з вами, я є.
У наш час янгол – не біла міфічна істота з крилами, а звичайна людина. Хоча, певно, не така вже й звичайна. Очевидно, янголами народжуються, правда, цілком допустимо, що ними й стають.
Янгол – це людина, для якої все земне, матеріальне й фізичне є надзвичайно важким, дається надсилу й почасти не до ладу. Навпаки ж, духовне, ідеальне виходить легко й чудово. Гадаю, що поети у повітрі – янголи.
З янголами не досить зручно у побуті, до того ж у них переважно не надто блискуче здоров’я. Але вони розквітають у своїй стихії, як, приміром, у культурі, мистецтві чи науці. Проте це не значить, що всі янголи фізично кволі. Певен, що серед спортсменів також є ангели. Є вони й серед магів (у сучасному розумінні) та Воїнів (аналогічно).
Янголи не мають особистого життя як такого, натомість вони живуть, тобто існують, заради інших. В цей час вони стають ангелами-охоронцями. Їх практично не цікавлять статеві стосунки, проте вони обов’язково кохають когось. Любов янголів справжня, вона не потребує нічого у відповідь, але, як і у всіх людей, у янголів, звичайно ж, трапляються помилки.
Здавалося б, ангели мають лише повсякчас чинити добро, але справа в тім, що сучасні ангели не вкладаються в прадавні категорії добра і зла, їхні діяння визначаються іншими законами, поки що майже зовсім не відомими людству. Часто це дратує оточуючих.
Янголів часто не розуміють. А буває так, що вони не розуміють самих себе. Усі людські сумніви також притаманні янголам.
Янголом бути важко. Настільки важко, що часом хочеться померти. Янголи ледве тримаються на цім світі. А цей світ, у свою чергу, тримається лише на них. Ледве тримається, мушу сказати.
Ми, янголи, торуємо суджений нам шлях, позаяк не маємо іншого вибору. Хоча ні, вибір у нас усе ж є – бути янголом або не бути взагалі.
