Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2479
Творів: 44635
Рецензій: 87351

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Антиутопія

МАМЛЮКИ 27

© Анатолій Азін, 10-10-2017

Кібератака на сервер Лабораторії був несподіваним і потужним. Крек відразу зламав систему захисту інформації всього відділу Зовнішньої Корекції. На моніторах зникла навіть емблема Microsoft, а натомість з’явилася постать чоловіка у масці Гая Фокса – Anonymous. Експерти сиділи оціпеніло витріщивши очі на маску ніби в очікуванні кінця світу.
Маска, витримавши паузу необхідну для трансформації сприйняття  слухачами повідомлення, заговорила монотонною машинною мовою:
«Ми знаємо все про ваші наукові досягнення в області генної інженерії і її практичному застосуванні з метою започаткування нової генерації людей. Нам по барабану ваші маніакальні наукові досягнення. Ми вимагаємо в двадцять чотири години провести трансакцію дрібної суми – всього десять тисяч біткойн, на наш електронний гаманець 1A1zP1eP5QGefi2DMPTfTL5SLmv7DivfNa. Вразі відмови від добровільного співробітництва ми будемо вимушені атакувати по черзі ваших «бездоганних людей», а сума перерахунку буде подвоюватися з кожною новою атакою. Ми – анонімус. Ми – легіон. Ми не прощаємо. Ми не забуваємо. Чекайте нас».
Монітори знову спалахнули яскравою картинкою Microsoft. Експерти здивовано переглянулися поміж собою. Удар був нанесений в самісіньке Ядро Системи. Аліса, отямившись першою, набрала номер телефону служби програмування і кіберзахисту.
– Алло! Едик!
– Слухаю, – почула вона знайомий голос.
– Мій відділ піддався кібератаці анонімусом. Паролі зламані. Злочинці, здається володіють секретною інформацією, що загрожує національній безпеці. Необхідно негайно відновити систему захисту. Я зараз доповім Директору.
– Ми відразу зафіксували стороннє проникнення в наш сервер з віддаленої Мережі, орієнтовно з Кайманових Островів. Зловмисник, чи зловмисники використали для зламу бінарний патч, це говорить про неабияку професійну здібність хакера. Думаю, що операція готувалася заздалегідь і можливо буде продовження. Я вже віддав наказ програмістам на перехоплення і знешкодження ймовірного хробака.
– Ти думаєш це робота чиєїсь спецслужби?
– Можливо, але структура лінгвістики мови швидше всього відноситься до типового шантажу з метою отримання матеріального зиску – в даному разі десяти тисяч біткойн. Це робота міжнародних кіберзлочинців – і не більше.
– А чому зловмисники вирішили вимагати біткойни, а не долари чи євро?
– Зараз увесь злочинний світ терміново переходить на розрахунки в крипто валюті. За біткойнами велике майбутнє. Вони, в решті-решт, витіснять з обігу звичайні гроші, бо не потребують банківської рутини – розрахунки йдуть напряму – з одного електронного гаманця в інший.  
– Он як! – в Аліси був здивований вигляд. – Чого ж потрібно очікувати вразі не перерахунку вказаних коштів?
– Важке запитання. В кращому випадку, можливо нас беруть на понти, а в гіршому – очікуй Мережевого хробака здатного з періодичною сингулярністю наносити удари по заданих цілях, доки не буде позитиву на їх вимогу.
– Яка наша протидія в такому разі?
– Я вже доповідав Директору, що цифрове програмне забезпечення не може бути константою, його потрібно періодично змінювати з метою забезпечення цілковитої конфіденційності інформації та проникнень засобів соціальної інженерії до нашого серверу.
– Нам не вистачає ресурсів?
– Алісо. Розробка програм потребує, окрім знань, дуже багато часу, це занадто складна і виснажлива робота навіть для такого потужного колективу як наш. А якщо проти нас діє розгалужена мережа крекерів – техніка безсила. Потрібні нові швидкісні технології в розробці програм захисту, яких на даний час не існує. Криптографи-науковці зараз працюють над цією проблемою. Чітко уясни собі – ми в небезпеці. На мою думку десять тисяч біткойн – це ще не межа, якщо вони посміли вдертися в царину нашої Лабораторії. А ще, ми до цього часу не працювали з крипто валютою…
– Зрозуміла. Але як захистити від посягання зловмисників на наших «бездоганних людей»?
– Тут рецепт лише один – відімкнути їх від Системи на час зміни паролів доступу. Доповідай Директору.
Реакція Директора була прогнозованою. Аліса чи не вперше бачила його таким збудженим. Директор навіть не запропонував їй присісти. Він, вислухавши її доповідь, лише роздратовано промовив: «Кепські справи», – а потім, підвівшись, став ритмічно міряти кроками свій дивакуватий кабінет. Він зрозумів, що Системи Управління Державою виявилася незахищеною від несанкціонованого проникнення, а нещодавній скандал з викриттями Wiki Leaks, а зараз і ці нахабні вимоги «анонімуса» до відділу Зовнішньої Корекції, кардинально змінюють ситуацію по системі захисту інформації.
– Яка твоя пропозиція?
– Я тільки-но розмовляла з Едиком. Його рішення безальтернативне – негайно потрібно відімкнути задіяних у Систему «бездоганних людей» на час розробки нових паролів.
– Може їм і ключ від квартири віддати, де гроші лежать? – миттєво зреагував Директор на слова Аліси, знаменитою хрестоматійною фразою Остапа Бендера, його очі стріляли блискавками.
– Можливо й так. Десять тисяч біткойн для держави – не гроші, а ми виграємо час, – не моргнувши й оком відповіла Аліса.
Директор зірвався на окрик.
– Ми погубимо престиж держави!
– Пане Директоре, смію заперечити вам. Ми доки що не знаємо як глибоко проникли хакери в наші державні таємниці, але їх викриття можуть затьмарити викриття Сноудена, ось тоді ми дійсно втратимо престиж держави. Нам дано двадцять чотири години на роздуми.
– Це… Стойко винуватий!.. Це він зі своїми вишками десь засвітився, а я, зараз, на каверзні вимоги якогось анонімуса вимушений лише кліпати очима! Ось і ці злочинці захотіли подоїти нас, як Сидорову козу!.. Стій! А чому це анонімус вийшов на твій відділ Зовнішньої Корекції? Можливо це ти з отим пронозою-журналістом десь насмітила?
– Всі мої справи зафільмовані. Журналіст опрацьований спеціалістами з відділу Морального Оновлення. Думаю, що хвоста за собою ми не привели. Я діяла в межах допустимого формату.
– Наші файли були захищені з використанням математичної теорії Ердеша-Сельберга і до цього часу були неприступними, – пригнічено промовив Директор. – А зараз ми нібито стоїмо оголеними перед консиліумом лікарів в очікуванні приголомшливого висновку медичного обстеження...
Передбачення програмістів збулися. Директор і раніше виказував програмістам свою негативну аргументацію, про значну прозорість побудови технологічних програм цифрової комунікації, що робило її вразливою від несанкціонованого втручання. «Ці ваші витівки з простими і складними числами в криптографії, мають безліч шпарин для проникнення в Систему шкідливих програм, розроблених занадто просунутою молоддю. Вони можуть не знати, що означає теорема Ейлера, але як користувачі Мережевих технологій – бездоганні винахідники», – зауважував він при спілкуванні з Едиком. Директор, останнім часом, став більш прихильний до фізичних форм комунікативних технологій, ніж цифрових, бо впевнено відчував, що вже недалеке майбутнє за квантовою криптографією основаною на принципі невизначеності Гейсберга і алгоритму Беннета, для реєстрації змін квантових перетворень, але, як завжди, бракувало коштів так необхідних для розвитку квантової фізики взагалі.
– А якщо вони задумали перевірити нас на вошивість?
Це запитання поставило Алісу перед жорстоким вибором і вона його зробила без тіні смутку.
– На війні як на війні.
Директор на мить замислився, а потім, зробивши ще декілька кроків по кабінету зупинився, пронизливо глянув на Алісу і твердим голосом промовив:
– Що ж, приймаємо виклик. Я накажу Едику знайти цих кіберзлочинців. Ми їх інфікуємо вакциною «Патріот» і змусимо танцювати під нашу дудку.
  
Доба промайнула в нелюдському напруженні. Програмісти шукали слабку ланку в їх програмах і розробляли нові засоби захисту кластерів «бездоганних людей». Наступний день був знаковим і вирішальним для всієї Лабораторії. Неймовірно було уявити, що побудова задуманого Директором кібербіофізичного Ядра Управління Державою може бути зруйнована одним кліком «мишки».
Раптово, як і вчора, на моніторах з’явилася маска анонімуса. Аліса не відривала погляду від її застиглої пересмішки. Своїми словами маска ніби вбивала цвяхи їй в голову:
«Я милостиво дав цілу добу на виконання моєї вимоги. Я попереджав: Ми – анонімус. Ми – легіон. Ми – не прощаємо. Ми – не забуваємо. Ви мене проігнорували. Розроблений нами Мережевий хробак «Майданіум» вже  атакував ваші сайти. Він здатний вибірково зламувати коди доступу до вашої Системи «Аполлон». Ключовий код нами розгадано. Чекайте нас. Неприємності дізнаєтеся сьогодні із новин засобів масової інформації. Я відтепер подвоюю ставку своєї вимоги».
Маска зникла. Комп’ютери знову автоматично підключилися до Мережі. Аліса набрала сайт УНІАН.
«Сьогодні, о дев’ятій годині ранку, покінчив життя самогубством керівник фонду Держмайна Кречетов. Він випав з вікна десятого поверху власної квартири…», – прочитала вона жахливу новину останніх вістей.
«Не може бути. Це якесь непорозуміння». Вона свідомо гнала від себе думку про самогубство Кречетова – це був один з перших випускників їх Лабораторії. Він, ще задовго до того як Аліса очолила відділ Зовнішньої Корекції, вже входив до складу Ядра Системи Управління Державою заснованого Лабораторією. Аліса не мешкаючи подзвонила Едику.
– Ти читав останні новини?
– Мені все відомо і без новин. Хакери зламали його особистий код запущеним ззовні Мережевим хробаком, який запрограмований на пошук саме тих динамічних бібліотек системи «Аполлон», яка завантажена в пам'ять чіпа нашого користувача і віддав наказ на його самоліквідацію. В цьому і полягає небезпека хакенської цінності. Я вже доповів Директору. Ми можемо лише від’єднати інших членів Ядра від Системи заради збереження їх життя вразі невиконання  умов анонімуса, але може статися абсолютний колапс в країні! Нам потрібен час на розробку нового засобу захисту інформації, але це теж не гарантує від подальшого зараження Системи хробаками та вірусами, адже цифрова криптографія себе вичерпала.
– Ми на хибному шляху? – в Аліси йойкнуло серце.
– Ні. Це життя вимагає від нас нових наукових підходів. На зміну двійковому кодуванню інформації має прийти квантова, але це вже наукова революція. А ми, поки що, можемо лише мріяти про абсолютний захист інформації і квантовий комп’ютер.
    













Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Максим Т, 20-10-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.89836621284485 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Петро Яценко «Нечуй. Немов. Небач». Український паровий панк
Кінороман «Нечуй. Немов. Небач» заснований на реальних подіях і біографії українського письменника Івана …
«Північний вітер». Роман в електронних листах
Чи може бути цікавою книга, що складається із самих діалогів? Так. І ще й якою! Роман «Північний вітер» …
Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором
Книга «Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором», перш за все, розкриває цікаві сторони зовнішнього …
Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …