Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44504
Рецензій: 87034

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Змовились

© Арсеній, 11-09-2017
Була середина осені. Пацани після уроків на заасфальтованому майданчику (який споруджувався як каток, але так жодного разу і не заливався) буцали м’яча.
Дні були короткими і сльозливими, майданчик був вкритий товстим шаром опалого з дерев листя, які росли, де хотіли, і якби хлопці щодня тут не топтались, то кілька берізок уже б пробили старий асфальт і почали б потроху відвойовувати цей «стадіон».
— Еххххх, — голосно вигукнув Саша Бєлий, замашним ударом вигрібаючи м’яч з купи листя.
М’яч летить кілька метрів, розбиваючи дрібні краплі дощу і важко торкається стінки, порослої диким виноградом.
— Мля, холодно шото, — коментує погоду Артьом, накривши голову капюшоном толстовки. — Дай я вдарю.
Остання репліка звернена до Саші. Той ніби не чує, бо дістає м’яч з винограду, кидає його в місце, де листя найбільше витоптане, розганяється і кричить миршавому хлопцю (Пашою звати), який мерзне на воротах:
— Малий, лови кручьоний!
М’яч у повітрі дійсно викручується і дугою оминає ворота, летить туди, до кущів смородини. Малий біжить за м’ячем.
— Холодно і скучно! — стрибає на місці Артьом.
У Саші в очах спалахують змовницькі вогники:
— О, а давай так: тіпа ми тут пасуємось, а Малий на воротах. Але ми йому бити не будемо. Позирим, шо буде? Прикінь, може він знову розреветься, ну як тоді, на математиці.
Артьом сплюнув і ще дуже вкутався в толстовку.
Малий не розридався, а просто пішов додому, доки хлопці захоплено зображали гру на дальньому кінці поля. Але коли ті залишились удвох, стало ще нудніше. Вони запалили по сигареті, знайшли єдине сухе місце — під великим кленом — і дивились, як дощ м’яко танцює в листяних калюжах на полі. Сутеніло. М’яч лежав у калюжі і краплі стікали його обчухраними щоденними іграми боками.
— Завтра контрольна, — сказав Артьом, пускаючи дим через ніздрі.
— Вроді і не завтра, — невпевнено протягнув Саша.
Над головою, похмурі осінні сутінки розрізав тужливий і протяжний звук. Хлопці підняли голови — у сірому небі рівним клином у теплі краї відлітали журавлі.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

про ватників

© З батьківської хати пишуwwk, 13-09-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Максим Т, 13-09-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.87902116775513 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …