Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44512
Рецензій: 87043

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Історія із жизні

Зняли в консерваторію

© Арсеній, 22-08-2017
Я якось їду в маршрутці, куняю. Моя зупинка так далеко, надворі так спекотно, очі закриваються, але заснути не дають дивні звуки, які лунають у салоні, — то маршрутчик, радісно відблискуючи золотими зубами на сонці, вмикає і добавляє гучність свого шансону. «Опача, опача», — радіє водій, «Зона, мусора, лебедь на пруду, мусора, зона», — хрипить шансон. «От що ви ставите, що ви ставите! — обурюється ветеран, який стоїть у проході, весь у медалях, такий красівий. — От раніше була музика, ото була музика! Кобзон, Лещенко, гармоніст на виборах! Ото була музика! А ще на виборах наливали пиво! Гарна була музика!».
Як добре, що мені похуй. Дістаю навушники, вмикаю плеєр. Тут у мене шикарна колекція якісної музики, композицій з такими назвами: тіжолий рок, новий клубний хіт супер супер, нью трек… У навушниках лунають бумкаючі ритми, а салон розриває прокурений голос з магнітоли, ветеран обурюється  і трясе костуром, водій, забувши про кермо, плескає долонями, пасажири кивають головами в такт і від задоволення б’ються лобами об скло, усім весело, нічого нового, середньостатистичний понеділок. Аж раптом на дорозі маршрутки стає БТР, з нього злазять люди у формі, але замість зброї в них — музичні інструменти. У салон заходить Вівальді, у повних обладунках, з кевларом, розгрузкою і новою скрипкою з коліматорним прицілом.
— Здарова, бандіти, — привітався Вівальді. — Шо ви тут, музику слухаєте?
Маршрутка принишкла.
— Ну от, — продовжив Вівальді. — Я от перевертався в труні і подумав: ну скільки це триватиме? Скільки ви ще тупітимете, слухаючи весь цей непотріб? Шансон, рускій реп, Алла Кудлай, тьху, — він акуратно сплюнув. — Нє, ну одне діло слухати так, сиди і слухай, ну нахєра ти його в громадському транспорті вмикаєш? Або ще одне бісить: такий виліз з могили, обтрусився, хочеш посидіти на природі, відпочити на тиші, нє —  приїжджають якісь мудаки на жигулях, умикають реп про пацанов на повну, ще й двері у салоні відкривають. Чесно кажучи, Вівальді в ахуї!
— Ізвінітє, а ви хто такий? — раптом осмілів маршрутчик.
— Хто? — розреготався Вівальді. — Ну ви, блін, дайотє. Пройдьомтє з нами, дізнаєтесь!
— Куди? — перелякався маршрутчик, боязко дивлячись на військову форму.
— Як куди? — обурився Вівальді. — З нами! У країні зараз складні часи, несмак наступає на нашу неньку, бракує людей на передовій, тобто в консерваторіях. От ти, — тицьнув у мене скрипкою Вівальді, — ти сидиш і слухаєш бред. Чому ти досі не в консерваторії?
— Я, я, — забелькотів я. — У мене плоскостопіє. І слуху немає.
— Нічого, — заспокоїв Вівальді. — Будеш нотні записи перегортати, подавати інструменти, копати в оркестровій ямі. Для цього багато розуму не треба. Отож, зараз усі встали і кроком руш!
І дійсно — нас усіх зняли з маршрутки і забрали в консерваторію. На БТРі відвезли в одну із консерваторій на території покинутого піонерського табору, де ми почали опанувати ази музичного смаку. Я щодень учив ноти і мав їх кожні дві години розповідати днювальному, вивчав конструкцію віолончелі, слухав лекції про Бароко, фарбував паркани. Потім навчився і став здоровий, як пельмень. От зараз сиджу, чищу смичком туалети і думаю, як добре, що хоч хтось у нашій країні піклується про гарний музичний смак!

2016, Ріо-де-Жанейро

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.729416847229 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …