Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44503
Рецензій: 87032

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Конкурсне оповідання №28

© Конкурс прозових творів "Нові історії" , 16-08-2017
НЕБЕСНА РОДИНА
Глава 1
Знайомство з Небесною Родиною

Ранок! З-за обрію нарешті визирнуло усміхнене Сонечко і своєю осяйною посмішкою освітило все навкруг! Все сильніше й яскравіше засяяли сонячні промінчики і розбіглися веселою бешкетливою дітвою!
– Що-то воно там проступає? А з того боку – що підморгнуло?
– Треба все роздивитися, все пізнати, поки Сонечко не сіло, - хвилювалася  сонячна дітвора.
Усе-то їм цікаво, усе в новинку, треба поспішити, бо Сонячна Матуся скоро покличе спатки, і тоді вже буде час братиків і сестричок з якими Татко – Місяць бавиться! Братики і сестрички Місячні Промені більш старші і сміливіші,  тому Татко бере їх з собою, прикрашати нічне небо і навіювати солодкі сни усім, хто вміє радіти життю: Мамі   Сонечку, Батькові   Місяцю, та братикам і сестричкам Сонячним та Місячним Промінчикам.
Маленькі сонячні бешкетники більш полюбляють, коли їх називають лагідно, як Мама Сонечко: Сонячні Зайчики! Ця назва їм подобається й тому, що вони, як ті зайчики: скок та скок, з гілки на травинку, з травинки в дупло до сонної Тітоньки Сови з малими переляканими совенятами (бо ж бешкетники, все їх веселить), то рибці в ставку підморгнуть, то маленькій дівчинці поцілунок на маленькому плечці зоставлять! Ось такі-то вони, веселі й безтурботні, маленькі сонячні дітлахи, Сонячні Зайчики.
Поспішають Сонячні Зайчики з раннього ранку, і аж до сходу сонечка, а потім знехотя, один по одному тануть – бо вже треба й Матусю звеселити – повідати, що цікавого за день трапилося, де побували – й Таткові   Місяцю з Місячними Промінчиками вказати, де сьогодні було найцікавіше і найвеселіше, для того, щоб й вони могли розвіятися, повеселитися.
Як ви вже зрозуміли, Небесна Сімейка жила дружно, весело, всі любили жартувати, але й любили допомагати тим, над ким так весело кепкували. Тому на них ніхто не ображався, всі їх любили і раділи їх появі.
Затьмарювали їх веселощі легкокрилі хмаринки, які теж хотіли погратися з кимось! Спочатку Сонячні Зайчики розгублено дивилися один на одного, сумували, що не можуть пустувати, як раніше. Але потім, мабуть тому, що вони все ж  таки Зайчики, а Зайчики просто не мають права сумувати, бо ж дарують усім радість, вони вирішили пустувати з Хмаринками! І це так їм усім сподобалося, що хмаринки іноді плакали прощаючись з Сонячними Промінчиками.
Боялися Промінчики тільки Тітку Грозову Хмару та Дядька Буревія! От тоді й вони ховалися під боком у Матусі Сонечка та Татка   Місяця! А Мама й Тато, з усіх сил роблячи серйозне обличчя, ніжно й турботливо пригортали їх до себе – щоб жодне дитятко не було обділене їхньою увагою, щоб набравшись любов’ю і ласкою Мами й Тата, завтра знову могли радіти і стрибати, пустувати й веселитися і, тим самим, радувати усіх, хто проживає під Сонцем і Місяцем.

Умови конкурсу: http://gak.com.ua/creatives/1/44737    

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Олександр, 25-08-2017

[ Без назви ]

© ВЛАДИСЛАВА, 24-08-2017

[ Без назви ]

© Антон Борисенко, 22-08-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.75808596611023 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …