Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2466
Творів: 44264
Рецензій: 86434

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Пригоди Рудого 1

© Олександр, 14-08-2017
Частина перша. Крила для Кота

1.Зустріч

- Овва! Ти хто така? Бабка? - Кіт
повільно обійшов незвичайне
створіння, що з'явилося на його шляху.
При цьому хвіст його рухався
траєкторією, дуже схожою на знак
питання.
- Сам ти бабка, котяра старий. Фея я.
Ніколи фей не бачив, чи що?
- Хто? - Кіт аж присів, витріщивши очі
від подиву.
Фе-я! - По складах сказала невідома
істота з крильцями за спиною, дійсно
схожа на велику бабку, чи метелика, але з
обличчям і тілом маленької дівчинки, -
Фея, зрозумів?
- Фе-ея? - Кіт сміючись, повалився
набік і почав кататися по траві,
тримаючись лапами за живіт, - ой не
можу, фе-ея ...
- І що такого смішного я сказала, -
дівчинка з крильцями нахмурила
брови, склала руки на грудях.
-Та нічого. Фе-ея, - Кіт знову засміявся, -
просто у нас у дворі мопс живе,
товстий такий - до речі дівчинка,- так ось її теж Феєю кличуть.
- Слухай ти, нахаба рудий, зараз
зачеплю своєю чарівною паличкою,
сам мопсом станеш, - Фея звідкілясь
дійсно дістала щось схоже на лозину,
відшліфовану, й невеликих розмірів,
змахнула нею, як диригент, і шлейф
незвичного світла потягнувся за нею, -
смішно йому.
- Ще б не смішно, - Кіт присів,
витираючи очі від сліз, - як уявив
мопса з крильцями ... Фе-ея ... У-ха-ха-
ха, - Кіт знову завалився на траву.
- От дурносміх! Мопс із крильцями ...
Фантазія ж у тебе, - Фея всілась на
гілочку, підняла очі до неба і
повторила, - з крильцями ...
Потім прикрила рота долоньками і теж
залилася дзвінким сміхом:
- Хі-хі-хі ...
- Ха-ха-ха, - відлунював їй Кіт.
Пролітаючи повз них,синичка присіла
на кущ шипшини, глянула, як вони
заливаються, покрутила біля скроні крилом й полетіла далі.
- Ти справді фея? - Заспокоївшись,
перепитав Кіт, вибираючи травинки з
хутра, - в казках про тебе чув, але
думав, що ти плід фантазії, вимисел.
- Справді. І чарівниця. У стодесятому
поколінні, - відповіла Фея,
розправляючи злегка пом'яте
повітряне платтячко.
- В якому? Звідки така точність?
- Тю! А ще казки читаєш. Це не
точність - це художній прийом такий.
Якби я сказала, що у нас всі чарівниці
в роду, то ти максимум про мою бабусю
подумав, чи прабабусю. А так твоя
думка полетіла вглиб часів,
заплуталася там, злякалася величини
невідомого, затремтіла і з вигуками "О-
о!", відобразила все на обличчі.
Благоговіння і трепет повинно бути на
ньому, а не буденність і нудьга. Е-ех,
селюк!
Фея облетіла здивованого Кота, сіла на
пеньок:
- Що, дійсно вперше Фею бачиш?
- Ага, - Кіт з розкритим ротом стежив
за польотом і тільки кінчик хвоста
видавав його хвилювання.
- А чого ж це тебе на узлісся занесло?
Не боїшся, що який-небудь звір
поласувати тобою захоче? - Фея
зависла над Рудим.
- Звичайно боюся. Але ти не уявляєш,
наскільки мені обридло це сільське
життя - кожен день одне і те ж: зранку
миска з молоком, або сметаною; якщо
не встигну втекти, то побуду в ролі
м'якої іграшки - будуть м'яти,
тягати за вуха і хвоста, знову годуватимуть.
Добре якщо ковбасою або сосисками,
але ж можуть і цукерками, або
варенням. Бр-р! Якщо ж вийде втекти,
можна урізноманітнити день - за
пташками поспостерігати, мишей в
коморі поганяти, Фею подражнити, -
Кіт посміхнувся, - яка мопс. А ввечері
знову сметана, ковбаса. І казки на
ніч - не мені, але я ж слухати теж
умію. Ось в них і почув про тебе, про ліс та його мешканців.
Романтика. Не те що моє існування.
Сьогодні вислизнув і вирішив
зробити перший крок до змін, до
нового життя. Сонечко світить, небо
чисте, вітерець легкий - чому б не
спробувати? Допоможеш?
- Романтика, кажеш? Ну, ну. Нового
життя захотів? Не передумаєш? - Фея
пильно подивилася на Кота.
- Ні, звичайно - якщо вже до лісу
вибрався, і до заходу сонця ще начебто
далеко, то чому б не спробувати. Тим
більш, зустріч з тобою - це ж знак для
мене. Значить не брешуть казки. Якщо
не спробую - сну не бачити. Та й
повернутися ніколи не пізно - село,
воно ж нікуди не втече.
- Ну що ж, Котяро, нехай буде по
твоєму. Тільки потім щоб не нявчав,
жаліючись.
Фея злетіла, покружляла навколо Рудого:
- Ну, пішли, романтик.
- Я, жаліти? Та ніколи, - відповів Кіт
вже без ентузіазму, озирнувся на село,
зітхнув і потупцяв вслід за чарівницею
в ліс.

2. Колючий

- Ой-йой! - Голос Кота, якого за кущами
розгледіти було ніяк, здавався слабим,
неначе він втрачав свідомість і був
готовий впасти на землю.
- Що там? Що трапилося? - Фея, що
відлетіла трохи вперед, швиденько
повернулася на галявину, де застала
незвичну сцену: в центрі, перед
класичного виду мухомором, сидів Кіт,
на фізії якого сяяла дитяча усмішка.
Витріщені очі сяяли, як ромашки
навкруг нього. Лапи тяглися до гриба і
водночас боялися доторкнутися до
нього.
- Феєчка, глянь! Як на малюнку з
книжки. Смачний мабуть!
- Стій! - вигукнула Фея, - не думай
тягти до рота, та й торкатися не
раджу. Смачний, але не для нас. Якщо
хочеш бути здоровим, при розумі та
ясній пам'яті, не чіпай без мого відома
нічого, інакше станеш кормом для цих
найкрасивіших грибів. Зрозумів?
- Але ж чому він гарнюній такий ? Хіба
не для того, щоб його помітили? - Кіт,
не відриваючи погляду від мухомора ,
підвівся, обійшов його і зазирнувши
Феї в очі, запитав:
- Ось ти в лісі виросла, напевно все про
нього знаєш. Чому таке примітне
водночас небезпечне для життя?
- Питаннячка ж у тебе, відразу й не
збагнеш, що відповісти. Розумієш, те,
що може заподіяти нам шкоду, комусь
можливо принесе користь. Не треба
судити за зовнішнім виглядом.
Їх розмову перервав шурхіт в кущах.
- Тс-с, - Кіт присів, притиснув голову до
трави, кінчик хвоста його нервово
ходив вправо-вліво, - напевно миша.
Фея злетіла вище, щоб бачити того, хто
порушив хід їхньої розмови.
Усміхнулась, опустилась до Кота і
прошепотіла йому на вухо:
- Не спіши, придивись, а потім
вирішуй, як діяти.
Кіт здивовано подивився на неї, але
позу не змінив.
На галявину фиркаючи викотився
Їжак.
- О! А я його теж в книжці бачив. Він
там ще яблука на собі носив. Зараз,
зараз...
Кіт сів, по ньому було видно, щось
згадував.
- Йо? .. Йо .. йоршик. О, точно,
йоршик. Привіт, Йоршику.
- Сам ти, губка з лапами, - Їжак
подивився на Кота поглядом
розгніваного бульдога, - зараз як вкушу.
- Їжачок, миленький. Не звертай на
нього уваги, - Фея присіла на гілку
ліщини, - він перший раз в лісі, щось
чув про тебе, але не бачив наживо.
Вибач його, Кота дурного.
- Це я дурний? - Кіт піднявся, кінчик
хвоста його тремтів, вуса приняли
бойову стійку, - так я може більше
вашого знаю. Так я кігті точив об
книгу, об цю, як її... - Кіт нахмурив
брови, - три ... трикотомертію. Ось.
Їжак зареготів:
- І-хи-хи, фр, хи-хи, фр ...
Фея теж сміялася, при цьому трохи не
звалилася з гілки.
- Дурний, але забавний, - Їжак тер
лапами очі, - розсмішив, аж до сліз.
- Чого ви іржете? Неначе ви в лісі по
таку книгу чули.
- Дійсно, з тобою не засумуєш. Щось як
скажеш - хоч стій, хоч падай. Ти перш ніж
говорити, знак подай, щоб вхопитися
за щось, або присісти. - Фея опустилася
на траву біля Їжака. - Трикотометрія. У-
хи-хи хи. Он як! Вам, Їжак, таке в
лісовій школі не викладали?
- У нас в лісі досі Котів не було, тим
більше трьох, щоб їх вимірювати, -
Їжачок підморгнув Феї.
- Знущаєтеся? - Кіт підійшов ближче,
обнюхав Їжака, але чіпати не
наважився. - Думаєте, якщо з села -
значить селюк? Може й помилився,
темно було, та й я не всі букви знаю.
Але так хазяйка книгу називала. Я
просто повторив.
- Гаразд, Кіт, не ображайся. Краще
познайомся. Це - Їжачок.  А йоршик на кухні.
Зрозумів?
- Їжачок, йоршик ... Яка різниця.
Обидва йоршисті.
- Я тобі зараз покажу різницю, - Їжак
розправив колючки ...
- Припиніть, - Фея стала між ними. -
Кіт, будь ввічливим. Поздоровайся для
початку. А ти, Їжачок, не
кип'ятись, він же гість.
Їжак щось забурмотів собі під носа, потім
простягнув Котові лапу:
- Ну привіт.
Кіт недовірливо протягнув свою:
- Привіт, Їжачок. Мені ось Фея ліс
показує. Ти перший, кого ми зустріли.
Вибач, якщо щось не так сказав. Я не зі
зла.
- Гаразд, чого вже там. З усіма буває. А
про яблука брешуть в твоїх книжках -
важко їх на собі тягти. Зрозумів?
- Ага. А чим же тоді ви харчуєтесь?
- Ягоди, фрукти. Можемо і пополювати
на змій, жуків, черв'яків.
- Бр-р. Жах. Ні щоб молочка попити,
гидоту всяку їсте.
- От молочко їжачкам якраз і не
можна, - сказала Фея, - їм після нього
погано стане, можуть захворіти й
померти.
- Ти диви! Від молока їм погано, а від
змій  ні. Дикі ви якісь в лісі, - Кіт
присів, витягуючи травинки із хвоста.
- Зовсім не дикі. У нас навіть школа є.
Хочеш побачити? Їжаче,  підеш з нами?
- Я б радий, але з ранку нічого не їв, та ви тут всіх жуків,
черв'яків розполохали, - відповів Їжак.
- Он на тій галявині суниця росте.
Підемо, поснідаєш,  а потім з нами. Ну
як, згоден?
- Якщо суниця, то згоден, - Їжак
пошарудів за Феєю.
Кіт, що мовчки слухав їх діалог, пішов слідом, примовляючи собі під носа:
- Екстремали якісь: змії, жуки, хробаки. Охо-хо ...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Яна Устимко, 30-08-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.51589298248291 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Наївно про жорстокість: «Хлопчик у смугастій піжамі»
Вперше книга Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» вийшла у 2006 році. І швидко стала бестселером …
Огляд книги Ельчіна Сафарлі «Про море мені розкажи»
Просто живіть, посміхайтеся і любіть. Це не складно. Ельчін Сафарлі «Про море мені розкажи» Відверто …
Огляд роману Сергія Жадана «Інтернат»
Сергій Жадан написав роман, на який чекали три роки. Чекали хоч і з нетерпінням, проте мовчки. Чекали …
10 рекомендацій із книги «Самостійна дитина, або як стати „Лінивою мамою“»
Одним із найбільших страхів майже кожної матусі є страх, що її назвуть «лінивою мамою». Проте можна …