Часто, дивлячись на біло-фіолетові хмари, такі, як в фантастичних фільмах чи мультиках, які кубляться на світло-блакитному небі, я бачила Бога з своїми помічниками Ангелами. Саме ці від темно-фіолетового до світлих відтінків хмари- це їх дім. Бог сидить на м'якій хмарній подушці, одягнений весь у біле: біла лляна ряса по п'ятки, підперезана золотистим переливаючим тоненьким пояском, який чітко підкреслює його квасний животик (Бог ж не пє пиво!), тричвертні кльошні рукава, які так само як і поли ряси і верх мають золотистий з такими ж перлинками обідок. На ногах сандалі з тоненьких світло-коричневих пасочків шкіри, без будь-яких защіпок. На голові теж біло-золотиста смужка, яка притримує сиві кучеряві прядки волосся. Варто відмітити, що Богу близько 60-ти, досить глибокі зморшки на чолі, які чітко видніються, коли він відкриває свою старезну в пошарпаній? голубій обкладинці із жовтим грубим акуратним папером книгу Доль. Очі в нього карі та пронизувальні, погляд пильний, такий, який бачить все наскрізь. Передивляючись книгу, він уважно та м’яко пробігається строчками, інколи насуплює чоло в задумах, а інколи злегка усміхається крізь сиву щетину, але завжди його рухи м'які та люблячі, від нього віє теплом і ласкою.
Десь поруч сидить зграйка малих Янголят. Вони сидять на долівці, граються з хмаринами, кидаючи один в одного маленькі невагомі шарики, дурачаться та заграють час від часу з Богом. Їх сміх лунає в усі закутки їх спокійного-офісного раю. Інколи, коли малі сильно розійдуться, Бог скаже їм: "ША! Ходіть-но сюди, подивіться, що відбувається на Землі." У такі моменти, вони без будь-яких питань зриваються з колін і як стая біловолосих молодих коней мчать до нього, щоб побачити, дізнатись, вникнути в життя там, на Землі. Вони пузаті з такими ж обідками на голові і рясах, які путаються між ногами, стоять, роззявивши рота і вникають в кожне слово, сказане Ним і в кожну картину, яку вони бачать в біло-прозорому шарі у книзі.
Варто відмітити, що в цій частині раю завжди помірно тепла, свіжа погода, тут немає вітру, лише час від час легкий бриз, якого заносить із інших частин небес, де бурлить інше життя, де трудяться Ангели Охоронці, Архангели, Воїни Світла та всі представники Вищих Сил.
Інколи, коли в офіс вривається один із замотаних буденними справами, в болоті та брудний Ангел Охоронець, різко захлопуючи двері і заносячи пориви вітру за собою, малі Янголята схвильовано підстрибують і біжать обнімати його, як героя, розпитуючи як пройшов день і як його підопічні. Ангел ніжно усміхається малим і гладить по кучерях.
Бог ж привітно-строго чекає доповіді Ангела . Він не засуджує і не вказує, що робити, він питає і направляє. Своїм спокоєм і могутністю Він втихомирує втомленого Ангела і той умиротворено виходить.
Бог не гнівається, Він п'є медовий квас і їсть фрукти, слухаючи арфу або мелодійні, акумулюючі енергію, мантри. Інколи він іде на радикальні дії, такі як кидання блискавок, які приводять до так званих Кінців Світу, але це все заради зміни свідомості тих, хто проходить навчання на Землі, для їх блага і з великої Любові. Він радиться з Архангелами і бере до уваги думку усіх Вищих Сутностей, але рішення приймає у відповідності до прохань, запитів та намірів тих, хто на Землі. У нього купа справ, але він завжди спокійний і вирішує їх без суєти, сидячи на хмарці і насолоджуючись усім, що відбувається.
Така картина Бога була в мене до певного моменту
Дикий пляж. Безжальне пекуче сонце в зеніті. Я лежу на грубому жовтому піску, він настільки великий, що моментами мені здається, що це зародки каміння. Пальма справа наді мною уже не дає тіні, а до океану всього то декілька кроків, він ніби запрошує мене до себе, насолодитись своїми хвилями та освіжитись його безкінечністю, але я втомлено призакриваю очі, відчуваючи як сонце невблаганно доторкається до моєї шкіри, стан такий дивний, моя свідомість кудись пливе. Лежу так, не знаю скільки часу. Здається, ця височезна урвиста скала неподалік від мене знущається і ще більше пихтить спекою в мою сторону, тому я повертаю голову в іншу сторону від неї, відчуваючи болючу зустріч ніжної щоки з жорсткими кусочками пляжу. Повітря настільки жарке, що мені здається, що я бачу розрідженість його, коли дивлюсь на горизонт вліво, потрісканими від спраги і духоти губами, я стараюсь вдихнути якомога більше і відчуваю, як солоний жар обпікає моє горло і легені. Я вдивляюсь туди, на горизонт, розглядаючи ці дивакуваті, але такі чіткі потоки скрізь своє волосся, яким бавиться вітер і постійно зсуває мені на очі. Потоки стають все більш активними і з уявного прозорого ефіру перетворюються на вогняні язики, які впевнено переплітаються у невигадливому танці, змішуючи у собі кров'яний з яскраво жовтим кольором весь час рухаючись все більш інтенсивніше і скоріше. У певний момент вони зливаються в одне ціле, дуже гармонійне і цілісне. Деякий час я не відвожу погляду, вдивляючись у цей неймовірний процес взаємодії енергій.
Переді мною, там далеко, стоїть силует чоловіка. І це вже не потоки, це справжня плоть! Кості, шкіра і кров! Він проти сонця, тому мені важко зрозуміти здалеку, який він. Але вже навіть зараз я можу розгледіти обриси статурної фігури чоловіка років 30-ти: широкі повністю розправлені плечі різко виділяються на фоні набагато вужчих бедр. З кожним його впевненим кроком назустріч до мене, я можу чіткіше розгледіти його окреслені, туго натягнуті шкірою м'язи по цілому тілу, особливо на ікрах, які скорочуються з кожним доторком ноги до жорсткого піску, таке враження, що він не іде по піску, провалюючись час від часу, а по рівнесенькій мягкій траві, яка ніжно огортає його. Можна відслідкувати кожен рух найменшого м'яза на пресі та грудній клітці, вони дуже чітко проявлені. М'язи і шкіра зливаються в одну систему, між ними, здавалось б, немає більше нічого. Він так близько, що я вже можу розглянути пульсуючі вени на передпліччі. На руках, грудях та плечах у нього чорно-білі тату - круг сансари, гілочки миру, мандала,еволюція людини та ще купа муті непанятної. На шиї в нього чорний середньої товщини переплетений шнурок, на якому висить жовте ікло тигра
Одягнений тільки в короткі кольорові шорти для купання. Тіло злегка загоріле, хоча лице обпалене сонцем і морською водою. У нього світла щетина, вибриті до пів голови виски та довгі дреди посередині, зібрані в пучок паличкою із акації.
Він так несе себе, що складається враження, що він - володар всього, що його оточує, за ним уявно простилається неіснуюча накидка воїна, мирного воїна. Голова дивиться прямо перед собою, спина рівна і дає змогу потокам зверху і знизу з"єднатись на рівні серця, звідки іде неймовірна пульсація. Його підборіддя трішки підняте, так ніби задає рух, показує напрямок. Очі грайливі і в той ж час проникливі, сканер, який відслідкує будь-які коливання і бажання зхитрити, від цього погляду не втечеш, хоча він легко може зробити вигляд, що тобі вдалось це. Він строгий і сумбурний, заражає своїм сміхом всіх навкруги, оголюючи ідеальні, білі зуби. Голос низький і впевнений, він говорить виважено і підбирає слова, мудрість тисячоліть ллється через його вимову. Він той, на кому зупиняється погляд і до кого хочеться пригорнутись за спокоєм, впевненістю і натхненням.
А ще, він часто із задоволенням вечорами грає біля вогню. Він задає ритми і рухи, направляє свідомості людей граючи на бубні, флейті барабанах, веселить їх і ділиться із ними своїм неймовірним світом чарівних звуків...хоббі таке у нього - ділитись радістю, у нього, у Бога 21 століття...
