Анатолій Криволап художник ім'я якого відоме за межами країни, та вельми популярне в колах шанувальників малярства і дослідників мистецтва. Віднещодавна добру дещицю часу він проводить в Закарпатті, для свого осідку обрав не Ужгород, чи Мукачево, а село в горах на Великоберезнянщині. Хто зна, можливо скористався порадою А. Шопенгауера: “Перебувати у світі, не будучи присутнім у ньому: злетіти над світом і споглядати його суєту…”. Адже мешкання в гористій місцевості накладає відбиток на світогляд, - людина починає дивитися і бачити усе довкруг не так, ніж це властиво тим, хто живе у долині.
Німецький соціолог Пауль Барт писав: “ При масовості культури не йдеться про її якість. Вершинні досягнення в літературі, малярстві і музиці вимагають високої освіти. Тому вони масі назагал недоступні.Коли, наприклад, пересічний німець говорить про” німецький фавстівський дух”, то це зовсім не означає, що він знає і розуміє проблематику, яку порушив Гете в своєму “Фавсті”. Масова культурна свідомість надзвичайно спрощена і знижена до рівня масового розуміння речей. Тому пропагандивні фрази і крилаті газетні гасла на практиці найбільше впливають на свідомість загалу…”, - це було зазначено у 1913-му році.
Картини цього митця не для широких мас. А почуймо краще що мовить художник…
Вставка перша від А. Криволапа.
“ Ніколи не будую планів, віддаюся інтуїтивності, Не знаю що буду робити завтра. Десять років віддав абстракціонізму...А новий український пейзаж - він медитативний, не для розглядання, плямами створюю стан куди входить людина чуттєво. Пейзажі для медитації…”.
Парадокс може зрозуміти лише медитуюча людина, а не той, хто живе лише головою, розумом. Це картини містичні, вони поза розумінням вчених. На думку вчених містик висловлюється парадоксально, а тому люди науки не здатні зрозуміти його. Мислитель ОШО був переконаний, що “ парадокс єдиний спосіб означити те, що дійсно істинне. Логіка - це завжди половина, вона нічого не схоплює повністю….”.
Сприйняти, відчути, зрозуміти, а потім вподобати нинішнє малярське письмо Анатолія Криволапа можна і за допомогою… :
“Медитуй про радість день і ніч…
Коли ти медитуєш таким чином довго,
будуть виникати образи,
і ти досягнеш стану просвітленості…”,
-
з Абхайядатта “Леви Будди”.
і на додаток:
Спостереження теперішнього моменту.
“ Не варто людині жити минулим,
або будувати майбутнє на надіях,
тому що минуле пройшло,
а майбутнє не наступило.
Краще уважно роздивлятися
кожний знову виникаючий стан…”, -
з Бхадекаратта. Сутта 3.
Езотерика, містика, символіка віками сильно вабила окремих творчих особистостей від малярства, поезії і музики. У їхній творчості є пошук того, що скрито від людського ока.
“Якраз у символізмі оживає прагнення дешифрувати потаємний смисл образу - символу, піднестися до божественного знаку через навіювання стану, відчуття, які не можуть бути висловлені буденними фразами, а тільки над - мовою, мета - мовою символів - закоркованих ваз, які донесла до людини течія тисячоліть”. - науковець Анна Біла.
У символістів кольори, запахи і звуки нерозривно пов'язані між собою, цілі віршові форми можуть поставати символами. Василь Стус, а до нього П.Тичина і В.Свідзінський наповнювали медитацію краєвидів окрім малярського ще і музичним кодом. У П. Тичини трапляється, що поетичне слово - то кольорово звукова пляма, а музика - сутність вірша, не акомпонемент. Андрій Бєлий зауважив: “Фарби заспівали: у Рембо звуки стали фарбами, у Верлена слова - звуками…”.
С. Малларме тримався думки, що символ створюється двома шляхами: певний об'єкт, хай незначний, потрапляє у свідомість поета і входить в асоціативне поєднання з його станом душі; другий метод асоціації образу випливає з середини на поверхню, душевне почуття проектується на оточуючий світ. Музику поет воліє бачити, архітектуру чути, поезія насичена пахощами, а в живопис закладені глибокі відчуття.
А зараз повернімось до думок митця…
Вставка друга від Анатолія Криволапа:
“Картини - це моє особисте життя,мої емоції, це і експеримент. Творчість - то самозаглиблення, коли картина сама “працює” з глядачем, і він “ працює” з нею… Люди існують в межах,митці виходять за межі, радикалізація особистості… Маю схильність до простих формулювань, не люблю давати назви картинам, просто треба вказувати дату написання, і...все. Назва роботи це нав'язування чогось споглядаючому…
Художник дає багатошарову інформацію і можливість діалогу. Подеколи можу створити настроєвий пейзаж”.
Зараз дуже мало уваги приділяється людській сутності, яку складає психіка людини, хоча функції її свідомої частини досліджуються з різних сторін. Одначе найбільш складна і невідома частка, де народжуються символи, усе ще, в сутності, не вивчена.Ми ледве не щоночі отримуємо сигнали, але дешифрування отриманих повідомлень для багатьох є втомливим і не важливим,. Потужна зброя людини - її психіка - майже не є об'єктом роздумів, а часом і нехтується. Вислів “ це зі сфери психології панове”, часто трактується як - “ це дрібниці…”
У “Декларації заумної мови” О. Кручених зазначав:” Думка і мовлення не встигають за переживанням, тому митець вільний висловлюватися не тільки загальною мовою ( поняття), але й особистою ( творець індивідуальний), і мовою, що не має певного значення ( не застигла ), заумною.Загальна мова зв'язує, тоді як вільна дає змогу висловитися повніше….”.
Віршоване слово забутого, але такого Великого поета, як Валерій Ілля, особливим способом тлумачить окремі сенси малярства Анатолія Криволапа ( припущення).
“... де тур червоним оком виповнював
тисячоліття до Христа
який вивільняє з вічної Руїни
тoй замурований голос
вкладаючи його до моїх вуст”.
Третя вставка від Анатолія Криволапа.
“ У мистецтві все просто, будуть досягнення - вони стануть відомими. Треба молодих митців посилати для студій за кордон, щоб більше мали розуміння, сприйняття, що таке contemporary art.Дуже важливо щось запропонувати, щоб цікавим було не тільки в Україні, а й у світі….Поки- що прорив здійснюють одиниці. У свій час мистецька група “ Живописний заповідник” мала вплив на становлення сучасного
мистецтва в Україні.З Тиберієм Сільваші формували нове середовище, ми соратники... Люблю білий колір…”.
Щодо білого кольору… Уявімо білі сади, людей у білих полотняних
одежах поруч з білими хатками. Це не прихований диктат темно-синього, не декадентська жалоба чорного, тільки білість і легкість, як перша снігова пороша, чи білина пелюсток вишневого квіту, кружляючих у повітрі на території саду.Згідно трактуванню ОШО, - “ …коли білий промінь сонця проходить крізь призму, він ділиться на 7 кольорів. Ось так з'являється веселка...Розум - це призма, він ділить речі на частини. Істина єдина …А містик намагається зібрати сім кольорів веселки знову разом, як це було на початку, перед тим як вони пройшли через призму…”.
Анатолій Криволап в малярстві крокує своїм Шляхом Даним . Цей шлях поважає індивідуальність, унікальність, а не великий гурт, у повазі - свобода мистецького вибору. “ Тільки в стані Свободи народжується розуміння”, - у це вірив ОШО.
Андрій Будкевич - Буткевич, дослідник мистецтва, брендолог.
*Цей текст опублікований у дещо зміненому вигляді у всеукраїнському культурологічному тижневику «СЛОВО ПРОСВІТИ»№29(925), 20 – 26 липня 2017 року.
