Привіт! От ми і знову зустрілися… Сьогодні ти щаслива. І від цього щаслива я. Вчора твоє серце було засмучене, і разом з твоїм сумувало моє…
Коли ти щаслива хочеться тебе втримати якнайдовше, зачинити у клітку і насолоджуватися тобою… Але це неможливо – ти невловима, різна, непередбачувана. Твоє кредо – незалежність. Твоє єство – не прилаштоване до життя у «вчора», «сьогодні», «завтра». У твоєму житті не існує цих понять, лише «зараз і більше ніколи»…
Ти єдина у цілому світі, хто ніколи, повторюю – ніколи, не повторюється, і це змушує інших цінувати тебе (хоча і не завжди вони це усвідомлюють). Особливо, коли ти щаслива – тоді з тобою щасливий весь світ!
Поряд з неповторністю, ти – невідступна, нагла. Ти приходиш без запрошення, незалежно від мого бажання. Я просто змушена рахуватися з твоєю присутністю. Коли ти з’являєшся у моєму житті, наповнена щастям, а потім раптово зникаєш (ти завжди це робиш), я жалкую, що не насолоджувалась тим, не зупинила, не уповільнила свій шалений темп життя заради тебе. А так часто це варто було б зробити…! Та у мене ще буде така нагода, бо моє життя нерозривно пов’язане з твоїм. І завтра я зможу сказати тобі «Зупинися, МИТЬ, адже сьогодні ти прекрасна…!»
