Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2463
Творів: 44158
Рецензій: 86166

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Конкурсне оповідання №2

© Конкурс прозових творів "Нові історії" , 07-07-2017
ШПАК І ГОРОБЕЦЬ  
Теплого літнього погожого дня, коли на деревах ще немає жодного жовтого листка, зустрілись  на подвір'ї двоє давніх друзів – Шпак і Горобець. Сіли на гілці старої груші, що над курником, та й гомонять про щось.
– Шпаче,- питає Горобець,- скажи мені, ось ти кожного року восени  відлітаєш у вирій. Що ти бачив цікавого по дорозі до теплих країв? Як там на чужині тобі зимується?
   - О, так! Багато цікавого і незвичайного я бачив. Бачив широкі ріки і моря, високі гори, безкраї степи. Там де я зимую – завжди тепло та багато їжі. Там дуже добре і гарно. Але як би там не було красиво, я з нетерпінням чекаю, коли знову повернусь туди, де я народився, де народились мої батьки, брати і сестри. Якої б краси я не зустрічав, але вода найпрозоріша і найсмачніша, повітря найчистіше, кольори найяскравіші і найвеселіші пісні вдома – там де я з’явився на світ, вперше вилетів з гнізда, заспівав свою першу пісню.
Горобець уважно слухав Шпака і в його уяві вимальовувались казкові краєвиди. Він уявляв зграї веселого птаства, які безтурботно літають у синьому небі.
– А розкажи мені як тут, вдома, взимку,- запитав Горобця трохи сумний Шпак.
– Буває по-різному… Коли зима люта, то дуже холодно і не вистачає їжі. Але це не страшно, добрі люди підгодовують нас – розвішують годівнички, дозволяють їсти з домашньою птицею на подвір’ї. Взимку у нас все вкрите білим сріблом, яке в сонячний морозний день переливається різними кольорами на сонці, ніби це не сніг, а коштовне каміння. Дерева одягаються в білі шати та дрімають до весни. Справжня казка! – з захопленням розповідав  Горобець.
– Так, я багато втрачаю,- сумно сказав Шпак. – Я ніколи не бачив срібної зимової казки.
– А я ніколи не бачив теплих країв,- теж з сумом у голосі відповів Горобець.
Друзі тихо сиділи на гілці і сумно дивились в далечінь.
Трохи посумувавши, вони злетіли високо в небо, щоб разом помилуватись рідними краєвидами своєї  Батьківщини,  дзвінко заспівали кожний свою пісню. І настрій їх покращився, бо вони побачили знайомі місця, рідну природу. Вони дуже пишались і  раділи, що живуть в такій красі і можуть милуватись нею щодня.

Умови конкурсу: http://gak.com.ua/creatives/1/44737

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

2 бали

© George, 22-08-2017

[ Без назви ]

© Максим Т, 22-08-2017

[ Без назви ]

© Антон Борисенко, 21-08-2017

[ Без назви ]

© Avtor, 21-08-2017

[ Без назви ]

© Катерина Омельченко, 06-08-2017

[ Без назви ]

© Любов , 17-07-2017

[ Без назви ]

© Яна Устимко, 09-07-2017

2 бали

© ВЛАДИСЛАВА, 08-07-2017

1

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Арсеній, 08-07-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.42296719551086 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Стефані Ґарбер «Каравал»: Коли грає стає реальністю
Часто людям хочеться пограти в гру, яка відволіче їх від реального світу і на кілька днів перенесе в інший …
«Поштовх»: Тим, кому не так потрібні інструменти, як стимули
От і настав той час, коли кожна вільна у своїх думках людина може щось вимудрувати, потім зануритися …
Поезія спротиву: Вірші та автобіографія зв’язкової УПА
У «Смолоскипі» вийшли друком вірші та автобіографія зв’язкової УПА — Катерини Мандрик-Куйбіди. Книжка …
Ув’язнені у розстріляну вічність: «Бабин Яр. Голосами» Кіяновської
На горизонті спалахнули димки. Важезна, мов кит, курява нависла над розпеченим степом. Тиша зачаїлася …