Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2551
Творів: 46234
Рецензій: 90339

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Конкурсне оповідання №2

© Конкурс прозових творів "Нові історії" , 07-07-2017
ШПАК І ГОРОБЕЦЬ  
Теплого літнього погожого дня, коли на деревах ще немає жодного жовтого листка, зустрілись  на подвір'ї двоє давніх друзів – Шпак і Горобець. Сіли на гілці старої груші, що над курником, та й гомонять про щось.
– Шпаче,- питає Горобець,- скажи мені, ось ти кожного року восени  відлітаєш у вирій. Що ти бачив цікавого по дорозі до теплих країв? Як там на чужині тобі зимується?
   - О, так! Багато цікавого і незвичайного я бачив. Бачив широкі ріки і моря, високі гори, безкраї степи. Там де я зимую – завжди тепло та багато їжі. Там дуже добре і гарно. Але як би там не було красиво, я з нетерпінням чекаю, коли знову повернусь туди, де я народився, де народились мої батьки, брати і сестри. Якої б краси я не зустрічав, але вода найпрозоріша і найсмачніша, повітря найчистіше, кольори найяскравіші і найвеселіші пісні вдома – там де я з’явився на світ, вперше вилетів з гнізда, заспівав свою першу пісню.
Горобець уважно слухав Шпака і в його уяві вимальовувались казкові краєвиди. Він уявляв зграї веселого птаства, які безтурботно літають у синьому небі.
– А розкажи мені як тут, вдома, взимку,- запитав Горобця трохи сумний Шпак.
– Буває по-різному… Коли зима люта, то дуже холодно і не вистачає їжі. Але це не страшно, добрі люди підгодовують нас – розвішують годівнички, дозволяють їсти з домашньою птицею на подвір’ї. Взимку у нас все вкрите білим сріблом, яке в сонячний морозний день переливається різними кольорами на сонці, ніби це не сніг, а коштовне каміння. Дерева одягаються в білі шати та дрімають до весни. Справжня казка! – з захопленням розповідав  Горобець.
– Так, я багато втрачаю,- сумно сказав Шпак. – Я ніколи не бачив срібної зимової казки.
– А я ніколи не бачив теплих країв,- теж з сумом у голосі відповів Горобець.
Друзі тихо сиділи на гілці і сумно дивились в далечінь.
Трохи посумувавши, вони злетіли високо в небо, щоб разом помилуватись рідними краєвидами своєї  Батьківщини,  дзвінко заспівали кожний свою пісню. І настрій їх покращився, бо вони побачили знайомі місця, рідну природу. Вони дуже пишались і  раділи, що живуть в такій красі і можуть милуватись нею щодня.

Умови конкурсу: http://gak.com.ua/creatives/1/44737

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

2 бали

© George, 22-08-2017

[ Без назви ]

© Максим Т, 22-08-2017

[ Без назви ]

© Антон Борисенко, 21-08-2017

[ Без назви ]

© Avtor, 21-08-2017

[ Без назви ]

© Катерина Омельченко, 06-08-2017

[ Без назви ]

© Любов , 17-07-2017

[ Без назви ]

© Уляна Янко, 09-07-2017

2 бали

© ВЛАДИСЛАВА, 08-07-2017

1

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Арсеній, 08-07-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69091582298279 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …
Топ-4 Великих книжок
Пропонуємо вашій увазі добірку з чотирьох великих романів Велич книги ніколи не вимірювалась кількістю …
Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …