Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2471
Творів: 44359
Рецензій: 86674

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Жіноча проза

День св. Валентина

© Ніка Той, 03-07-2017
Чому все луснуло саме сьогодні – в день закоханих?  Несподівано лунко  грюкнуло й розійшлося   тонкими  павутинками – тріщинами, і за мить розсипалось на тьмяні  друзки. Певно причина все ж у мені. Я не вмію будувати стосунки - забагато амбіцій і незалежності,  й так мало терпіння. Ще колись татко говорив: «В тебе викривлена уява щодо  чоловіків і їх світу. Ти надто  вимоглива й  нетерпляча…» Можливо, він мав рацію, як завше. Та все ж  - чому   саме в цей день? Бо може  кохання –  то безглузда захмарна ілюзія, яку ж ми самі  вигадали й сліпо віримо в її безсмертність, а смерть неминуче ріже їй вени й малює  химерні  кола липкою рідиною  і все навкруги  просякає запахом нестерпного болю; чи може спонтанна хімія, що з незрозумілих причин  вибухає  в тобі нестримним феєрверком потягу, солодкою невгамовною пристрастю і глибокою  ніжністю, а згодом витруює - випалює тебе до руїн, до тихого божевілля  вночі, до звірячого виття на світанні…
Сьогодні  ж –  день закоханих. Я йшла сірою застиглою  вулицею. Сніг вже сповз  з її змерзлого тіла й  несміливо оголив  темну душу  – скрізь бруд, сміття.  Так як  і  в житті – за лоском впевненості  ховається  паплюжне, мізерне, боягузливе, надійно сховане від стороннього  й навіть  від самого себе.  Вітер шарпав моє волосся, вплутуючи  у нього сніжинки, нахабно залазив колючим подихом за комір. А в грудях якесь хворе  звірятко пищало, скиглило й шкрябало нутрощі гострими пазурами. І вже не відчутно  холодних обіймів лютого, лише біль -  нестерпний, убивчий -  танцював  тілом  пекельне танго...  Сьогодні я все залишила і пішла. В незвідане.  Вичавлена  сірістю і безглуздістю,  й тому  байдужа до крижаних цілунків нелюбої зими. Не знаю, чомусь те єдине, що окриляло і  мліло в мені, підступно стало зашморгом, і з кожною хвилиною стискало сильніше й впевнено,  мило  заглядаючи в очі: «Ти ще жива, небого, не заважає?»  І ніжні любощі  з поглинаючою владною  пристрастю чіпко обвивалися  сталевими лещатами, і я втрачала себе саму разом із свободою – те, що найдорожче за все…  
Щось незвичне кинулось в очі  й перервалися згірклі думки. Хоч правильніше сказати  – хтось.  На цьому нерегульованому переході я завжди хутко перебігала, енергійно крутячи головою в різні боки.  Тут водії  не церемонились з пішоходами, і якщо загальмовувало  авто  з першої  смуги, то ніхто не застрахований, що зупиниться хтось із другої. Він кволо переходив дорогу, спираючись на  палицю, і  по обидва боки від нього  ґречно  завмерли авто.  Йшов натужно, все тіло здригалося й тремтіло, й іноді здавалось, що ось-ось і він впаде. Та кожного разу себе врівноважував  й продовжував йти.  І всі чемно чекали, ніхто не сигналив з нетерплячки, не викрикував непристойності крізь спущене скло.  Він ніс в руці гілочку вербени. Вицвілий від років,  із залишками  колишньої  елегантності  костюм  мішкувато висів на  висохлій статурі, накинутий  на кістляві плечі плащ  розвівався вітром. Волосся  сивими хвилями спадало  на чоло,і  з глибоких зморщок світився  благий погляд  прозорих очей. Йому  напевно під 90, цьому сивому джентльмену. Я вже бачила  такий погляд  у людей, що з  гідністю  й  миром пройшли крізь роки буття – погляд  блаженного  й непохитного.  Він вертався  з квіткового магазину, що був за рогом  вузенької вулиці, й ніс своїй єдиній  квітку  в  день закоханих.  Як це ж так можливо  – пронести через повсякдення й безмежжя подій невмирущу палку любов  і залишитися  істинним  чоловіком до кінця! З моїх очей випорснули гарячі сльози, стояла  спантеличена, мов заворожена  дивилась,  як він пошкандибав  далі. І вся гіркота, всі сумні думки  вмить розвіялись  у хрипких  відлуннях  зими. Я стерла сльози, заясніло в  глибині  душі: «Ще все попереду… Просто той  єдиний,  десь шукає мене, чекає на мене з  ніжною  квіткою  любові,  щоб  пронести її через все життя»

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

романтика

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© George, 21-07-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 05-07-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 05-07-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.48947691917419 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Що це за дитячі книги з різними витребеньками?
На українському книжковому ринку досить багато якісної спеціалізованої літератури для дітей. Хочемо …
Вікторія Авеярд «Багряна королева»: зрадити може будь-хто [рецензія]
У жанрі фентезі регулярно з’являються новинки, варті уваги. Одна з них — серія «Багряна королева». Дебют …
«Глінтвейн дорогою на Говерлу» Василя Карп’юка [рецензія]
Нова книга прозаїка та поета Василя Карп’юка потішить спраглого до спокою та забуття, втомленого містом …
«Історія — готовий список сюжетів, сідай і пиши», — Роксана Тимків
Фото: Степан Поліщук. Роксана Тимків — молода українська письменниця. На цьогорічному Форумі видавців …