Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2514
Творів: 45346
Рецензій: 88736

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Історична проза

Про жінку-термінатора

© Хоккуїст, 26-06-2017
Чекаю літака на Львів у Стамбулі. 202 ворота в терміналі міжнародного аеропорту імені Ататюрка. Година до вильоту. Літак уже підігнаний до «телепорту», в залі очікування біля виходу до воріт уже чимало народу в очікуванні посадки в літак. У передчутті повернення додому, настрій у всіх майбутніх пасажирів ліричний. Раптом поміж рядами оцих очікуючих ліриків пробігає жіночка з якимись сумками та пакетами з дьюті фрі. Жіночка пристойного віку, мабуть навіть пенсіонерка. Хоча яскраво фіолетовий колір її волосся повинен би одразу насторожити всіх оточуючих. Сумнівно, що цей колір є побічним ефектом застосування якогось контрафакту, як це сталося з усім відомим Іполитом Матвієвичем   Вороб'яніновим. Хоча не виключено, що на цей відтінок були великі знижки через його радикальну фіолетовість. Та, скоріш за все, маємо справу з продуманою акцією та продуманим вибором кольору. Звісно, дієслово «продуманий» тут вживати неправильно.
Отже, пробігши галопом весь цей зал з очікуючими, нікому нічого не сказавши і не спитавши, вона починає пробувати відркривати стулки скляних дверей, що ведуть в коридор до літака. Збоку це виглядає, ніби ремейк сцени з рідким термінатором, коли він руками-гаками намагається відкрити двері ліфта.  Звісно, жінки то страшна сила. В багатьох ситуаціях вони сильніші не те що за чоловіків, а за будь-якого з термінаторів. Та в даному, конкретному випадку (що дуже дивно), в пенсіонерки з фіолетовим хаєром нічого  не виходило. Врешті, хтось із мужчин, хто сидів поближче до цієї сцени, не тримався і спитав солов’їною: «Жіночко, а чому ви двері ламаєте?» На що отримав відповідь несолов'їною:
– Самальот вот-вот улєтіт, мнє нужно внутрь попасть.
– До вильоту ще ціла година.
– Дєйствітєльно? А у мєня на часах вилєт уже!
– Та ви подивіться, в цьому залі усі чекають посадки на цей літак, на Львів.
Жінка врешті звернула увагу на близько сотні фейсів, які позбувшись меланхолії, весело споглядали на цей цирк та робили ставки, хто стане переможцем поєдинку людина-пенсіорнерка-термінатор чи товстоскляні-зачинені-двері?
– Что же ето я часи пєрєпутала? – врешті заспокоїлась жіночка і потягла свої клунки до найближчого вільного крісла.
А білоруською клунки-торби це хатулі. Та це зовсім інша історія.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Михайло Нечитайло, 28-06-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.3789088726044 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …