ЖЕРТВИ СЕЛА.
В процесі збору матеріалу про голодомор, його аналізі, редагування матеріалу, уточнень подій і їх перевірки на дійсність, були складені списки громадян, які померли в дні голодомору в моєму селі. У списки включені ті померлі селяни, які проживали в дні масових вімирань в моєму селі тільки на ділянці вулиці Зарічній. Всього на цій ділянці вулиці в даний час налічується 78 будинків. Протяг цієї ділянки вулиці складає 1 кілометр. У дні голодомору на цій ділянці померло 94 людини. Я не беру на себе відповідальність і не стверджую, що на цій ділянці вулиці померло тільки 94 сільських жителів, і не більше, і не менше цієї кількості. Списки померлих громадян складалися з великим запізненням, у період, коли живих свідків голодомору залишилося одиниці. Тому, помилки при складанні списків можуть мати місце.
По інших вулицях нашого села кількість померлих громадян у дні голодомору не встановлено. У роки, коли були живі свідки голодомору, опитування жителів села не проводилося. Цим питанням у той час ніхто не займався. Зараз, коли всі свідки голодомору померли, встановити точну кількість померлих людей у дні голодомору не представляється можливим. Ми, на жаль, з опитуванням запізнилися.
Перед нами стоїть велике і невирішене питання про істинну кількості загиблих громадян під час голодомору. Скільки громадян було умерщвлено голодом, скільки було випадків вбивства і людоїдства, скільки людей, сімей було репресовано в ті роки? Це питання залишається відкритим і по теперішній час. Ніхто на це запитання не може дати чітку відповідь. Ніхто не може визначити точну кількість померлих сільських жителів у ті трагічні дні.
В інтернеті вказано різна кількість осіб, померлих у нашому селі, - це 1200 і 600 осіб. Але цифри, які вказані на інтернетівських сайтах, не можуть відповідати дійсному числу померлих сільських громадян. Думаю, ці цифри взяті зі стелі. Отже, вони не можуть відповідати істинному числу загиблих жителів нашого села, і кількості осіб, які були насильно вивезені в невідомість шляхом репресій.
В даний час ми можемо встановити тільки приблизне число померлих жителів села. Для цього ми будемо користуватися відомими нам даними з застосуванням законів математичних обчислень.
Встановлено, під час масового вимирання сільських жителів на ділянці вулиці Зарічній (78 будинків) померло 94 людини. Нині в селі налічується 420 будинків. Для того щоб визначити приблизну кількість померлих жителів села під час голодомору необхідно кількість померлих сільських жителів по вулиці Зарічній (94), поділити на кількість будинків (78) цієї ж вулиці. Їх результат помножити на кількість будинків в селі: (420):94:78=1,2х420=506 (людей). 506, – це приблизна кількість померлих жителів нашого села в дні голодомору. Як ми бачимо, кількість померлих жителів нашого села дуже велика.
Наскільки точна кількість померлих сільських жителів і чи відповідає вона дійсному числу померлих громадян в дні масових вмирань, ми не можемо стверджувати. Припустимо, що при збиранні інформації про померлих сільських жителів були допущені деякі помилки. Якщо навіть допустити, що ця помилка складає 25 відсотків (тобто одна четверта частина), то:
506:4х3=379 осіб. І навіть при цій арифметичні дії кількість померлих жителів нашого села в роки голодомору дуже велика.
Скільки померло сільських жителів в той голодний час? На жаль, офіційної інформації немає. Для уточнення даних про кількість загиблих жителів села необхідна інформація очевидців трагедії голодомору. Але час втрачено, свідків голодомору немає. Вони давно покинули наш світ і з собою забрали таємницю про голодомор, про померлих мешканців села, про репресовані сім'ї, про кількість фактів канібалізму. Записи тих подій не велися. Свідоцтва про смерть у той час не оформлялися. Документів про кількість мешканців села до 1932 і після 1933 років ми не маємо. Ці документи були вилучені в повоєнний час. Якщо вони не були владою знищені, то вони повинні зберігатися в архівах, до яких у мене немає доступу. В даний час встановити кількість вимерлих громадян у нашому селі в дні українського голодомору не представляється можливим.
СПИСОК ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ НАДАНО СІЛЬСЬКІЙ РАДІ.
Протягом багатьох років я збирав матеріал про жертви голодомору нашого села. Були складені списки померлих жителів мого села. Були складені списки родин сільських жителів, в яких у дні голодної весни вимерла вся сім'я, тобто з усієї родини до літа 1933 року не залишалося жодної людини. І як пам'ять про вимерлу сім'ю залишалися їхні осиротілі дома з порожніми очницями вікон і порожніми дверними прорізами.
Були складені списки зниклих дорослих жителів села, дітей, а також репресованих селян, які були арештовані, насильно виселені зі своїх осель і вивезено в табори, в місця ув’язненя. В списки репресованих сільських жителів були включені громадяни, які проживали в селі під час колективізації та голодомору. Після закінчення заходів щодо спланованої владою колективізації та голодомору, лише невелика частина репресованих селян повернулася з місць ув'язнення в своє рідне село.
Списки були передані в сільську раду для обліку померлих жителів у 1932-33 роках, та з метою увічнення жертв голодомору. Сільською радою та мешканцями села планувалося проведення заходів у день пам'яті жертв голодомору і проведення урочистого поминального мітингу. На місцевому кладовищі, на місці масових поховань померлих від голоду сільських жителів, сільською радою та мешканцями нашого села був споруджений «поминальний хрест пам'яті». Восени кожного року на цьому місці збираються наші сільські жителі на траурний мітинг. У поминальний день сільське населення приходить на це святе місце, щоб віддати данину пам'яті померлим жителям нашого села. Сільські жителі приходять у день скорботи на траурний мітинг, щоб своєю присутністю увічнити пам'ять про убитих голодом сільських жителів і про насильство, яке було зроблено органами влади до беззахисного і мирного населення мого села. У день пам'яті жертв голодомору поминальні свічки скорботи та жалю запалюються у всіх будинках нашого села.
Померлі голодною смертю наші співвітчизники пішли з життя в інші світи не Богом призначений час. Наш святий обов'язок своїми вчинками увічнити трагедію українського голодомору, в пам'яті наших нащадків, жителів села, в пам'яті наших дітей. Ми не повинні забути роки жорстокого часу, коли в конвульсивних муках помирали голодною смертю наші селяни, перед смертю випробувавши на собі, насильство, репресії, знущання тодішньої влади.
