В одному лісі під назвою «Панова плитавка», який ріс на горах Полонинки, що на Тячівщині, жили собі звірі.Кожен з цих звірів був особливий,не схожий на інших.Хтось був добрий,хтось злий,але всіх їх об'єднювало одне—всі вони були іноземцями.Вовк—канадець,Свин—німець,Заєць—іспанець,Їжак—японець,Ведмідь—росіянин,Борсук—італієць,Кіт—француз,і Лис—ні,Лис не іноземець,Лис—корінний українець,патріот своєї Батьківщини,і справжній закарпатець-гуцул.Не зважаючи на те,що Лис не був іноземцем,він прекрасно розумів про що говорять інші звірі.Запитаєте чому?А тому,що він був поліглотом,він знав багато мов,і міг вільно розмовляти на будь-якій з них.Він вчив розмовляти всіх звірів на українській мові,і це в нього виходило досить не погано,адже всі іноземці хоч й із трудом,але можуть висловитися на рідній мові України.
Кожен день цих звірів спіткали пригоди,кожен день вони потрапляли в смішні ситуації,кожен день вони щось шукали,від чогось тікали,чи просто знаходили причину повеселитися.Та одного разу вони спіткнулись об таку пригоду,яка їм запам’яталась на все життя.Тож слухайте…
Було це одного літнього ранку.Пан Лис прогулювався лісовою стежкою.Він спокійно йшов,ні про, що не турбувався і тут до нього підбігає Пан Вовк:
—Hello FoxВ мене для тебе такі новини,що ти,як почуєш то втратиш свідомість.
—О,привіт Вовче!Давно не бачив тебе,ну кажи,що в тебе за новини?
—Я покращив свої знання української мови.
—І це все?Я думав,що щось феноменальніше від тебе почую.Але,як би там не було,ти молодець.
—Thank you [сенк ю](дякую).Але не про це я тобі хотів розповісти,це я сказав просто так,щоб ти мене похвалив,а розповісти я хотів тобі,про те,як Їжак косолапого побив.
—Ух ти,Боже мій!Їжак косолапого?Та не може такого бути.Як цей малий япончик зміг побити нашого громилу Ведмедя? Ні,я не вірю Вовче!Не вірю і все.
—Лисе я й сам не вірю!Але Пан Свиня так правдиво розповідав цю історію,що я змушений був у це повірити!
—Пан Свиня!?Ееее,та що той Пан Свиня!Та він по українськи ледве говорить,язик у нього плететься навіть на самих простих словах,тож я не здивуюсь,якщо він щось недочув,наплутав і вигадав цю безглузду історію.І взагалі Пан Свиня без тої штуки в голові,цілий день в багнюці під сонцем лежить,печеться наче яєшня на сковорідці,там явно вже мозги згоріли.Тож і вигадує бозна що!
—Ні,це не Пан Свиня вигадав.Цю історію Свин почув від Пана Зайця!
—Від Зайця!?Ееее, тоді точно брехня!Цьому косоокому вухастику віри нема!Куди не ступить—бреше!Без брехні і дня не проживе!
—Лисе,не хочу вас засмучувати,але це не вигадка!Якщо вірити словам Зайця,то цю історію йому розповіла сама сестра Ведмедя,сама Пані Ведмедиця.Не думаю,що вона могла про це збрехати!
—О Боже мій любий!Невже це правда!?Якщо так,то я відправлюсь в двадцяте королівство гриби на ялинках збирати!Ну ні,я не можу в це поріти!Думаю нам треба самим з'ясувати чи правда це,чи вигадка!О тож,ходімо до Ведмедя,хай він підтвердить правдивість цієї історії.
***
Прийшли Вовк і Лис до Ведмедя у гості.Стукають у двері.Ведмідь їм відчиняє.
—То це правда!—роздявивши рота мовив Лис,коли побачив Ведмедя на костилях з переламаною ногою і пов'язкою на голові.
—Привет!Как жизнь,как дела?[прівет!как жізнь,как дєла?](привіт!як життя,як справи?)
—Привіт Ведмедю.В нас з Вовком добре,а в тебе бачу не дуже.
—Ну так Пане Лисе,не повірив я їжаку,що він дзюдо знає,ось цей японець і довів мені,що я був не правий.
—«Хай йому грець»,цьому Їжаку.Ах,мала падлюка, вилупцювати нашого Ведмедя,і думати,що це йому так просто з рук зійде.Ну я йому покажу дзюдо.Буде в мене цей япончик ще по стінах дертись від мого «Закарпатського карате».Ходімо Вовче до Їжака,розберемось з ним.
***
Пішли наші герої до японця.Приходять такі до нього в двір,навколо тиша,суцільна тиша.Лис прижався до Вовка від страху,Вовк шепче:
—Тихо,занадто тихо.
—Ага,я вже починаю жаліти про те,що ми взагалі сюди прийшли.
—Пане Лисе,а якщо він нас поб'є?
—Не хочу щоб він мене бив.Але серцем чую,що він готує на нас напад.Ось,ось нападе!—перелякано закричав Лис і почав труситись від страху.
— こんにちは[конішуа](добрий день)— мовив Їжак вистрибнувши з-зад дерева,і вклонився Лисові і Вовкові.
—Ми прийшли з миром!!!—знову закричав Лис.
—Невже?А я так не думаю.
—Чому Пане Їжаку?—запитав перелякано Лис.
—Чому?А тому,що Ведмідь зібрав всіх звірів біля своєї хати і робить ставки на те хто виграє в бою,Їжак чи Лис!
—Ой.Тікаймо звідси!—закричав Лис і схопивши Вовка за лапу почав бігти.Їжак за ними.Як розженеться,та як стрибне на вовка,так що той, бідний вмить на замлю повалився.Їжак виліз на нього і почав лупцювати.Вовк на все горло кричить,—Рятуйте вбивають!!!—Лис думає треба Вовка рятувати.Взяв в лапи палку і почав нею бити Їжака по голові.Їжак повертається до Лиса,закочує рукави на своєму кейкогі(традиційний японський одяг для занять боєвими мистецтвами)і нападає на Лиса.Той виривається біжить,Їжак за ним.Їжак почав кидати в нього камінням,але Лис відвернувся і камінь полетів в вікно Пана Кота.Кіт побачивши,що вікно на його хаті розбите, як залається по французьки,як розсердиться,як схопить Їжака,та як почне його своїми кігтями царапати,так що японцю вже було не до Лиса.Та Їжак не хотів так просто здаватися.Тож він дав копанця Котові і почав тікати.Кіт схопив свій велосипед,сів на нього, розігнався,наче блискавка,і як почав наздоганяти їжака.Їжак бачить виходу нема,бачить,що не встигає на своїх коротеньких лапках від Кота тікати.Тож стрибає на Лиса,той намагається його скинути з себе,але Їжак міцно тримається,бо не хоче щоб Кіт його побив.Лис вже ледве біжить,та в кожне дерево спиною б'ється щоб Їжак від нього відпав,але япончик і не думає відпадати.І тут Лис побачив річку.Звертає до неї.Стрибає в воду.І як закричить:
—Мій хвіст!Щука!
Щука вкусила його за хвіст і не відпускає.Лис кричить на весь ліс.Їжак схопив щуку і почав її душити.Та не хоче відпускати лисів хвіст.До річки на велосипеді прилітає кіт.Їжак,як побачив Кота—схопив бідну щуку, і кинув нею в француза.Щука така летить і співає,—Я вмію літати!!!—І падає Котові на голову.Кусає його за вухо.Кіт як замявчить,так що щука мало неоглухла.Лис не гаючи часу виліз із води і довтіки.Їжак за ним.Француз побачивши,що тих вже й слід простив,схопив свій велосипед й із щукою на голові кинувся їх наздоганяти.
Женеться такий Кіт за Лисом і Їжаком, ті біжать наче марафонці,вже задихаються,геть вибились з сил.І не витримавши такого навантаження—повалились на землю.Кіт наздогнавши їх,стрибнув на них,та як почав з них сміятися на весь голос:
—Ха-ха-ха,Місьє Лис,Місьє Їжак!Ви б себе бачили!Так від мене тікали,що мало все не знесли на своєму шляху.Я з вас не можу хлопці!Я зараз помру від сміху!
—Місьє Кіт.Ну чого ви смієтесь!Ми взагалі від вас не тікали,то ми ранкову пробіжку зробили,розумієте зарядка в нас така!І взагалі подивіться краще на себе,у вас щука на вусі!
—Bonjour [бомджур] (привіт) Місьє Щука!Думаю вам краще піти з мого вуха,—мовив вельможо Кіт і кин щуку в лісову криницю, що протікала не далеко від нього.
—Хих,ну я це піду!—мовив Лис і почав відходити в бік.
—Пане Лисе,стійте куди ви знову йдете?Я вас вже годину наздоганяю,ніяк неможу за вами встигнути,—прибіг гукаючи Вовк.
—О Вовк-чан!—хитро мовив Їжак.
—Містер Їжак-доно.Я це,я не маю нічого проти вас,я просто разом із Лисом прийшов,ну я так проходив мимо,а Лис такий каже ну щоб я з ним йшов,а я кажу добре,і ось ми до вас прийшли,ну а далі ви самі знаєте.—перелякано почав оправдуватися Вовк на що японець ні як не зреагував.
—Місьє Їжак,хотів вас запитати,—мовив француз,—а це правда,що ви Ведмедя побили?
—Так,правда.
—А чому ви його побили?Невже за те,що він сумнівався в вашому знанні дзюдо.
—Ні.Як би за те,то він зайшовся б декількома синяками,а так він отримав своє.
—А що ж такого зробив Пан Ведмідь,що ви його так відлупцювали?—запитав здивовано Лис.
—Він сам мене попросив про це.
—Що?Ведмідь сам попросив щоб його відлупцювали?Це якось на нього не схоже.Так нам всім дружньо треба піти і все вияснити.Містер Вовк,Місьє Кіт,Їжак-доно за мною,—мовив Лис і почемчикував разом з друзями вздовж стежки.
Приходить наша компанія до Ведмедя в гості:
—Ще раз добрий день Пане Ведмедю!—мовив Лис і посміхнувся.
—Привіт.Що вас змусило до мене завітати?
—Розумієте Ведмедю,пан Їжак сповістив нас про те, що ви наказали йому вас побити.
—Їжаку,я ж казав тобі нікому про це не розповідати,—обурився Ведмідь.
—Що ви від нас приховуєте пане?—Запитав з цікавістю Лис.
—Е ну добре.Всеодно рано чи пізно ви дізнаєтесь про це,так що приховувати я нічого не буду.Діло в тому,що я винен Борсуку багато грошей.
—Ого,і як це вплинуло на історію про бійку?
—Я не мав звідки заплатити довг,і Борсук сказав мені,що я можу відпрацювати ці кошти.Але спосіб повернення боргу мені не сподобався,тому що, щоб відпрацювати ці гроші,я мав сходити в село і вкрасти мед із вуликів,а вкрадений мед принести Борсуку.Отож я подумав і вирішив попросити Їжака про те,щоб він мене побив,бо знав що з переламаною ногою Борсук мене не відправить по мед.Але потім я зрозумів що рано чи пізно я буду змушений повернути ці гроші,і тепер я просто не знаю що робити,де мені взяти стільки бабла?
—Ну ви даєте Пане Ведмедю!А попросити про поміч друзів вам в голову не прийшло?Так,не турбуйтеся.Ми здобудемо вам мед щоб ви змогли повернути довг.Так мої герої ідемо в село по мед,—Мовив Лис і разом із друзями відправився в село.
Прийшли Лис,Вовк,Їжак і Кіт в село красти мед.Бачать стоять гарні вулики.Лис такий шепоче:
—Так,ти Пане Вовче і ти Їжак-кун ідіть на ліво,а ми з Місьє Котом підемо на право.Тільки пам'ятайте хлопці,стерижіться хазяїнів,щоб не побачили,а то дістанемо так,що надовго запам'ятаємо.
Пішли Вовк і Їжак на ліво.Підходять до вуликів,знімають кришку і витягують соти з медом.Хотіли згорнути мед до бочки,але не судилося,тому,що хазяїн з рушницею вже стояв перед ними:
—Ну,що попалися,злодюги?—мовив він і почав стріляти в них.Вовк як злякається,як закричить від страху,та як почне бігати по всьому дворі.Хазяїн біжить за ним.Канадець плачучи тікає від нього,стрибає на курятник,і там починає вити.Хазяїн стріляє по нім,та все промахнеться та в курятник стрілить.Всіх курей перелякав.Їжак думає треба Вовка рятувати,отож бере в руки лопату і починає бити нею Хазяїна по ногах.Той побачивши,що Їжак його лупцює,зарядив свою рушницю і давай японцеві під ноги стріляти.Той підскакує наче на вугіллі,а Вовк тихо злізає з курятника і довтіки.Прибігає до Лиса і Кота і галасує:
—Їжака вбивають.Ретуйте його!Коте,чого стоїш на допомогу біжи.
Кіт такий розігнався і стрибнув хазяїну на голову.Почав його царапати.Хазяїн почав стрясувати з себе Кота,але француз кріпко зачепився за одяг і не струшується.Хазяїн бігає по всьому дворі,не знає де подітися.Впустив рушницю на землю і верещить на весь двір.Їжак не довго думаючи схопив рушницю і давай з неї в хазяїна стріляти.Той вже не знає де сховатися перед Їжаком.А япончик біжить за ним з рушницею та все,як стрільне в нього.Хазяїн падає на коліна благає про милість,плаче і кається,але на нашу компанію таке поняття як жалість не діє,тож Вовк не довго думаючи взяв в лапи гарбузи і почав ними кидатися в хазяїна.Кіт схопив один гарбуз і надів хазяїну на голову.Той з гарбузом на голові намагається втекти.Але японець не дає йому цього зробити,вистрибнувши на нього і почавши показувати на ньому свої прийоми дзюдо.Добре відлупцювавши хазяїна,Їжак зліз з нього і давши копанця прогнав геть.Хазяїн не довго думаючи піднявся і галасуючи втік.Гарбуз на його голові хитався,а сам він кричав наче дурний.Пробігши ще декілька метрів на осліп він врізався в стовб і впав.Гарбуз розколовся,а на чолі вискочив великий кокуш.Звірі почали сміятися з хазяїна,а Лис тим часом,набрав повну бочку меду і втік до лісу.Він вирішив чим найшвидше віднести мед до Ведмедя.І по дорозі до косолапого Лис зустрів Зайця:
—Hola [хола](привіт) Семйор Лис.
—Привіт Пане Зайцю.Давно не бачились.Як справи,що поробляєте?
—Та ось шукаю напарника,є тут у мене одне дільце,але сам не впораюсь.Тож треба помічника.
—Що за діло?
—Дістав я поручення від Семйора Свина.Треба йому бочку меду,натурального якісного закарпатського меду.Він хоче цей мед,на експорт в Німеччину відправити,каже,що зможе вилучити за нього великі гроші.А ще він казав,що добре мені заплатить,якщо дістану для нього мед.Але сам я не впораюсь.Мені потрібні ви Семйоре Лисе.
—А що мені за це буде?
—50 гривень,3 ящики яблук і корзинка грибів.
—Е це якось не вигодно.50 гривень—це мало.Яблока я не їм,гриби теж.Так,що шукайте собі іншого напарника.
—Ах ,ну добре!500 гривень,бутель вина і мішок картоплі.
—Ну,незнаю.Всеодно якось скупо.
—Ну гаразд!1000 гривень,мішок муки і 3 бутлі вина з шипшини.
—О,це вже друге діло!Але всеодно чогось не вистачає!А,знаю,10 баночок малинового варення!!!
—Згода!
—Добренько,ось,Пане Зайцю,тримайте бочку,щойно зібраного меду.—мовив Лис навіть не задумовуючись про те,що він тільки що зрадив друга,продавши мед, який належав йому.
—Ого,а звідки у вас цей мед?
—Звідкись,це взагалі не ваше діло.Ви краще дайте мені мою нагороду.
—Добре Семйоре Лисе.Думаю все чесно вийшло.Нам мед вам зарплату,отож ходімо до Семйора Свина за нагородою.
Прийшли Лис і Заєць до Свина.Свин такий сидить у камуфляжному одязі,їсть собі картоплю,і ліниво зиркає на них:
—Guten Tag [гутен так](привіт)
—Добрий день,Семйор Свин.Ми вам тут з Лисом бочку меду принесли,як ви й просили.
—Ой,молодці хлопці!Ой молодці!Ну що просіть винагороду.
— Ну,ми вже з Паном Зайцьом домовились,на рахунок моєї винагороди.
—І що ти хочеш Лисе?
—Він,Семйоре Свине,—мовив несміло Заєць,—хоче 1000 гривень,мішок муки,3 бутлі вина з шипшини і 10 баночок малинового варення.
—А чи не забагато хоче? Nein[найн](ні) я не дам тобі стільки добра.
—Ну Пан Свиня,якщо ви не хочете гідно нагородити мене,то я забираю свою бочку,і іду геть.
—Стійте Лисе.Добре буде вам те,що ви захочете.Зайцю винось з комори 3 бутлі вина з шипшини,10 баночок малинового варення і мішок муки.
—А тисячу гривень?
—А тисячу гривень потім,коли продам мед.
—Добре,—мовив Лис і склавши нагороду в тачку,подався додому.
***
По дорозі він зустрічає Їжака,Вовка і Кота:
—А звідки в тебе стільки добра?—мовив Кіт позираючи на нагороду в тачці.
—Ну продав мед і дістав за нього плату.
—Ти що продав мед, який був для порятунку Ведмедя?
—Так.
—Ти не подумав про те, яким медом ми тепер повернемо довг Ведмедя?
—Стривайте!А ви що не набрали меду?
—Ні,ми не набрали меду,а все тому,що ми захищали тебе від хазяїна щоб ти спокійно міг наповнити бочку медом.
—А хай мені грець із дурньом.
—Лис-доно аната ва бака десу не.(Лис-доно ви ідіот)—мовив сердито японець.
—Знаю,знаю,я дурень.Просто я думав,що кожен з вас набрав по бочці меду,і тому не задумовуючись продав свою.Але не біда.В ночі ми прокрадемось до Свина в хату і повернемо назад наш мед.
Настала ніч.Наша компанія відправилась грабувати Пана Свиню.Прийшли вони до свина в двір.Кіт тихо-тихо підійшов до вікна,і нігтьом вирізав круглу дірку в склі.Просунув в ту дірку лапу,і намацавши замочок відкрив вікно.Їжак заліз через вікно в хату,і тихо наче ніндзя підкрався до Свина.Той солодко спав тримаючи в руках язку ключів.Їжак обережно витяг з його рук ключі,а замість них швидко підставив картоплю.Японець відімок вхідні двері і Лис зайшов в хату.Схопивши від Їжака ключі,Лис почемчикував до дверей від комори.Він добре знав,що саме в коморі Свин хранить всю свою ціннісь і припаси,в тому числі і мед.Тож Лис почав підбирати ключі і вставляти їх в замок.Але ні один з тридцяти ключів не відімкнув замок.Лис почав нервно зиркати на Свина,він добре роздивлявся його і побачив,що з під подушки під свиновою головою визирає маленька скринька.
Лис тихо підійшов до Свина і намагався витягнути з під голови скриньку.Але Свин почав говорити у сні і Лис з переляку заверещав.Німець прокинувся від лисового крику,і побачивши,що в його домі злодії,і собі почав верещати.Він швидко витякує з під ліжка пікарди,запалює їх сірником,і починає кидати в Лиса.Той підстрибуючи бігає по всій хаті,не знає де подітися,куди не глянь звідусіль летять пікарди.В хаті справжній феєрверк.Лис біжить і кричить:
—Рятуйте мене!Цей німець геть здурів!Він хоче мене вбити!
—Стій злодюга нещасна!Падлюка одна!Прийшов мене обікрасти?Ну я тобі покажу,скотиняко!!!—галасує Свин кидаючи в Лиса пікарди.
—Друзі,треба рятувати Лиса.А то німець його і справді покалічить!—мовив Їжак,і витягнувши свої нунчаки (традиційна бойова холодна зброя Японії),почав безжально лупцювати Свина.Німець почав верещати і бігати по хаті.Лис не гаючи часу,схопив скриньку,і відімкнув її одним із тридцяти ключів.У скринці лежав великий ключ від комори,і старі фото часів дитинства свина.Лис зібравши всі фото до купи тихо поклав їх в кишеню,а ключ взяв в руки і швиденько побіг відімкнути двері на коморі.Відімкнувши їх він побачив гори їжі і серед тої купи добра він вглядів бочку меду.Лис галаснув на Вовка,і той наче блискавка забіг в комору,схопив бочку з медом,і вилетів з хати.Їжак кивнув Котові,і той розігнавшись вистрибнув на Свина і почав на ньому танцювати.Німець не знав куди подітися,ним носило по всій хаті наче скаженілим.І коли він пробігав повз комору Лис підклав йому під ніжку,і Свин з великим гуркотом покачався в комору.Німець геть вибився з сил і неміг навіть підвестись.Лис швидко закрив двері на коморі і разом з друзями кинувся тікати.
Ранок.Наші друзі відправились до Ведмедя у гості.Вони були веселі бо змогли повернути мед.Їх тішило те,що тепер косолапий зможе віддати довг.Прийшовши до Ведмедя додому,Лис швидко відчинив двері і радісно зайшов в хату:
—Пане Ведмедю!Пане Ведмедю!Вгадайте,що ми принесли?
—Його немає вдома!—плачучи мовила Ведмедиця.
—Пане Ведмедицьо,а де ж він?Чому ви плачете?
—Мого брата забрала шайка Борсука.Він пригнав сюди своїх підданних по мого братика.Вони прийшли і забрали його.Я питаю чому ви забираєте мого Ведмедика?А вони кажуть,що він винен Борсуку купу грошей,і тому має піти з ними.Вони забрали його в рабство.
—Не турбуйтеся,Пані Ведмедиця,ми визволемо нашого косолапого.Друзі за мною,час показати Борсуку хто в лісі цар,—мовив гордо Лис,і не гаючи часу вирушив разом з друзями визволяти з полону Ведмедя.
***
Приходить наша компанія до маєтку Борсука.Повсюди охорона,все під надзором,ніяк не проберешся в дім.Лис продумавши все гарненько, шепоче друзям:
—Слухайте!Нам треба розділитися.Вовк ти займись охороною біля воріт,ти Їжаку тими,що по дворові ходять.Коте,на тобі той що охороняє вхідні двері,а я займусь сигналізацією.
Розділились вони,розбіглися хто куди,і давай свою місію виконувати.
Вовк,набирає в кишені каміння,підходить ближче до двох охоронців,і в одного з них кидає маленький камінець.Той думає,що камінець внього кинув його напарник,і починає сварку.Вовк скористався цим скандалом,і підійшовши ближче до розлючених і втративших увагу охоронців,вдарив їх палкою по голові.Ті непритомні падають на землю.
Їжак без зайвих зусуль своїми нунчаками і дзюдо вмить відлупцював 3 охоронців.
Кіт тихо підкрався до охоронця що охороняв вхідні двері.Загостривши свої кігті він вистрибнув на на нього,і добре поцарапавши йому руки,змусив галасуючи тікати.
Лис вхопився відключати сигналізацію.Він швидко перерізав потрібні проводи,і вже через мить наші герої були всередені будинку.Але там на них вже чекав борсук:
—Ciao[цао](привіт)мої любі.
—Доброго дня Пане Борсук!Як поживаєте?—мовив несміло Лис.
—Та як бачите,досить не погано.
—Ми це Пане Борсуку,до вас в гості прийшли!
—Бачу,ви просто молодці.Розігнали мою охорону,зламали сигналізацію на моєму домі.Браво!Гості,що треба.Лише я щось сомніваюся,що ви прийшли з миром.Мені здається, що ви прийшли визволяти косолапого?Але я вам можу сказати відразу,поки не поверне довг,звідси не піде.
—А якщо ми повернемо вам Ведмедів довг,то ви його відпустете?
—Так.
—Тоді зачекайте хвилинку.Вовче біжи до Ведмедя додому і принеси ту бочку з медом,що ми вчора назбирали.
—Добре зараз пренису.—сказав Вовк і побіг до косолапого.
Прибігши до Ведмедя,він кулею залетів в хату,і почав шукати бочку,але бочки ніде не було.Він вибіг на двір і побачив як вдалині Свин і Заєць біжать з бочкою.
Він схопивши Ведмедів мотоцикл і кинувся їх наздоганяти.Свин побачивши,що за ним женеться Вовк,схопивши Зайця під плече,почав тікати.Німець добіг до свого двору,і негаючи часу кинувся в гараж.З відти він вийшов на маленькому танкові.Схопив Зайця і мед,поставив біля себе,і поїхав назустріч Вовкові.Вовк побачивши,що на нього їде танк,розвернувся і почав тікати в бік Борсукової вілли.Німець з Зайцем женуться за ним.Канадець повертає в ворота борсукового маєтку,кулею пролітає через весь двір,і вилітає вгору сходами.Заїжджає на мотоциклі в дім,швидко закриває вхідні двері, і кричить щоб всі ховалися.Звірі розбіглися по сторонах і всередину кімнати влітає Свин на своєму танкові.
Оговтавшись і побачивши що він тільки що зніс вхідні двері самого Борсука,Свин непритомніє.Заєць тихо виліз з танка, схопив бочку з медом і приніс її Лисові.Лис подає бочку Борсукові:
—Тримайте!Ось викуп за Ведмедя!
—Мед!!!О мій любий мед!Як же я його люблю.
—Ви вже нарешті звільнете нашого Ведмедя?
—Ні!
—Чому?Ми ж віддали довг.
—Я б відпустив його,як би цей клятий Свин не зніс мої двері.Він зіпсував мені настрій.
—Ясно.О,а якщо я вам покажу щось дуже смішне і компроматичне?І воно,доречі,має відношення до Свина.
—Хм,може тоді й відпущу,але тільки якщо буде дуже смішно.
—О те,що я вам покажу заставить розсміятися будь кого,—впевнено сказав Лис,і витяг з кишені дитячі фото Свина.Коли Борсук глянув на фото,то мало не луснув з сміху.Його так розсмішили фото,на яких свин був в пляттячках і в костюмі котика,що він без зайвих роздумів і вагань, відпустив Ведмедя.Свин незабаром опритомнів і попросив вибачення за зламані двері.По бажанню Борсука всі звірі відправились за стіл,щоб відсвяткувати щасливе закінчення цієї історії,з якої кожен виніс для себе щось повчальне.
