Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2451
Творів: 43886
Рецензій: 85490

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Кмітливий хлопчик

© Любов Д., 08-05-2017
   Артем був кмітливий хлопчина. Правдивими очима, повними сліз, дивився він на директора, схлипуючи,  переводив жалібний погляд на класного керівника.
- Це він перший почав! Спочатку обізвав, а потім штовхався!  Я не відповідав, так він поліз із кулаками.
- Усе зрозуміло, Артеме, заспокойся. Ми розберемося, - промовила, вислухавши страждальця, директор і додала: -  І одразу, що б не трапилося, говори мені.
    Через півгодини, отримавши в черговий раз по заслузі, червоний, присоромлений Данило тихо плентався з кабінету директора на урок.
     …Кипуча енергія рвалася з нього, не давала можливості зосередитися, висидіти мовчки хоча б хвилину. Знав, що заважає і дітям, і вчителям. Більше того, усвідомлював, що буде непереливки. Мати не випустить ганяти м’яча після уроків, а вітчим може й відшмагати.  І попри все продовжував перебивати відповіді однокласників, уставляв чудернацькі репліки, нарешті, дістав із портфеля яблуко й гризнув його.  
    Урок переривався, учитель робив зауваження, однокласники закликали його до тиші. А Данило радів, забуваючи про наслідки, бо домігся свого. Він у центрі уваги! Усі відчувають у ньому потребу. Обурені, сердиті, мріють, щоб він замовк,  проте  цікавляться ним! І вдома тільки так можна привернути увагу матері. Хай кричить, проте помічає його. Тому й заробив «двійку» й зауваження червоною пастою на півсторінки щоденника.
    Як міг, несвідомо, інтуїтивно, хлопчина  рятувався від байдужості світу.
    На перерві вгомонився, замислився, адже перепало таки добряче. І коли Артем почав обзиватися, то не відреагував, пішов собі геть. Навіть коли надокучливий однокласник штовхнув Данила, той не завівся, буркнув щось у відповідь та відмахнувся.  Артем перегородив йому шлях, ставши в бійцівську позицію й розмахуючи кулаками перед його обличчям. Спересердя Данило ухопив його за руку й боляче викрутив.
- Аааааай! Ой-ой-ой! – крики Артема було чути на всю школу, а сам він зі швидкістю звука нісся до кабінету директора.
   Усе починалося знову. Переляканий вигляд  надавав нового звучання старій пісні:
- Це він перший почав! Спочатку обізвав, а потім штовхався! Я не відповідав, так він поліз із кулаками. Руку викрутив!
    Артем був кмітливий хлопчина й зарубав собі на носі: про все треба розповідати директорові. І головне – зробити це першим!
    

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Шон Маклех, 09-05-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.4196789264679 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Іронічно і контркультурно – про сербські військові травми: “Три картини перемоги” Каранович
Не дивно, що нам тепер цікаво читати книжки, пов’язані з темою війни. І це посприяло інтересу до роману …
Огляд збірки оповідань «Земля загублених, або Маленькі страшні казки»
Андрій Любка здивувався високим рівнем попиту на власну збірку оповідань. На його думку, коротка проза …
8 книг, які можна прочитати за день
Якщо Ви обожнюєте читати книги з довгим сюжетом, безліччю подій та ще й неймовірною кількістю сторінок …
Огляд повісті Маріо Варгас Льйоси «Хто вбив Паломіно Молеро?»
Людина завжди прагне дошукатися правди, але коли знаходить її, часто домішує до неї зручні для себе …