Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2451
Творів: 43886
Рецензій: 85490

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

СПОГАДИ

© Зоряна Зінь, 08-05-2017

У три роки вона стала бандерівкою, ворогом народу. ЇЇ, як багатьох інших, дорослих, дітей, навіть ще ненароджених, оголосили злісними ворогами великого і могучого, непереможного народу. Маленькими ноженятами топтала болото своєї батьківщини. Того сірого осіннього дня їх гнали пішо до міста, щоб там відправити якнайдалі від рідного порогу. Щоб забули оті діти- вороги, якого вони племені, роду, щоб назавжди втратили почуття гідності, бо ж вороги! Щоб забули й відцуралися своєї бандерівської мови, коріння своє, щоб забули…Щоб вимерзли їх гени по сибірах та магаданах, щоб схоронила на віки їх вічна мерзлота, щоб виродились, як сотні тисячі людисьок, що бажали жити, щоб тавровані законом держави, від ганьби та сорому, не повернулися додому більше ніколи…А вони повернулися! У 58 році посеред зими повернулися до отчого дому. Навчилися мовчати й тамувати на споді своєї душі справжні почуття, щоб вижити й навчити власних дітей, онуків, розказати їм правдиву історію свого народу, котрий став ворогом могутньому та непереможному, що крокував під червоними прапорами у дні парадів й виголошував гасла про честь і совість епохи, про непереможність й справедливість, людську гідність… Й роками, десятиліттями винищував дітей вільного й незалежного, нескореного народу. Котрого століттями винищували й відбирали власну історію, а він, народ, живе й продовжує творити свою власну державу, набиваючи власні ґулі, спотикаючись у власних запроданців, котрі століттями кукілем зростали й зраджували свою Батьківщину…
Життя прожити – не поле перейти. Залишитися людиною у цій круговерті брехні, ненависті, зради, підлабузництва, здирництва. Добре бути дитиною. Малою. Чистою. Наївною. Тобі не потрібно робити вибір. Ти бігаєш. Тішишся життю. Радієш хлібові від зайчика. Солодкій цукерці. Теплому чобітку. Совганці, котру не оминеш зимового дня. Що там, коли каламар потече у шкільній сумці й замастить зошити та книжки. Дарма. Ти зараз летиш із друзями із сопки додолу, рахуючи п’ятою точкою усі горбинки, сибірські зорі підсвічують шлях, величезний місяць подивовано спостерігає дитячі забави й щодня більшає й більшає від здивування, зачіпаючись за гостроверхі кедри та сосни зависає над сопкою, освічуючи яскравіше дорогу додому пустунам-школярикам. А ти біжиш додому по дитячих забавах і , лише тепер усвідомлюєш, що чорнило потекло, що з математики багато дали завдань і що по-рускому завтра, мабуть, буде «двойка!» «Садись! Балда! Я научу вас разговаривать на нормальном языке! Бандеровцы!»
Рідна Батківщина зустріла не широкими обіймами – насторожено, як чужинців. Одні боялися, що зустріч може принести неприємності, інші – боялися за добро, котре дісталося і з котрим так звиклися за десятки літ, а , що, коли прийдеться віддавати? Знаходили прихисток хто де. Одні у родичів, інші – винаймаючи кімнату, але вдома, посеред своїх людей. Та нелегко було й тут, ой, нелегко. «Бандерівка!» - часом кидали у слід, коли аргументів бракувало. А ти, зіщулившись, проходила повз і вдавала, що не чула цього. І діти твої були бандерами. Найдошкульніше було це чути від своїх . Не чужих. Своїх… Та минулося й це. Тепер часто себе б'ють у груди ті, хто спаскуджував історію свого народу та їх діти, самі себе називають гордо «Я- Бандерівець!». Забувають бідолахи, що історію правди пишуть не на землі.
Живуть, багатіють, бо навчилися голосними гаслами відкривати собі двері й посідати вигідні місця та посади. Та й це минеться. Шкода лише, що дурять свій народ і в черговий раз продають його за гріш. Міняють свою душу на вигідну пропозицію для тіла. А що тіло? Тлінне воно. Душа – вічна. Гола та чиста. Без прикрас і гаманців, без маєтків та статків. Душа не забере за собою й ламаного гроша…
Прокидалася од довгого сну. Од спогадів, котрими марила у довгих снах. Та хіба не забракне часу для них у людському житті. Назбирується про крапелиночці отих споминів ціла вічність. Здається, що все. Що минуло, кануло у вічність. Та ні, воно висотується тоненькою цівкою й намотується у тугого клубка минувшини, котру не зітреш із пам’яті. Витягуєш із закамарочків і поринаєш у своє далеке дитинство, юність, молодість. Дивишся на світ посивілими од старості й болю життя очима. Навертаєшся до сьогодення й не можеш впіймати оту нинішню мить. Що воно таке? Чому? Для чого так швидко промайнув час? Залишаються спогади , для кого? Кому вони потрібні?!!! А таки кому?!Мабуть, тим, кого найбільше любиш – дітям та онукам. Це лише так здається, що їм , молодим байдуже…
Струна, як життя. Надривається й рветься. Голосний її звук востаннє пронизує тишу. Оті струни життя ,нашого життя, напнуті не одне століття. Часом здається, що давно вони б мали ввірватися. Нове випробування, котре зазнає Україна у двадцять першому столітті лише підтверджує Маріїне припущення. Народ не здолаєш, коли є ті, хто може його захистити…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 5

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Амалія, 13-05-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Яна Устимко, 13-05-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анатолій Азін, 10-05-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 09-05-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 09-05-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.27990007400513 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Іронічно і контркультурно – про сербські військові травми: “Три картини перемоги” Каранович
Не дивно, що нам тепер цікаво читати книжки, пов’язані з темою війни. І це посприяло інтересу до роману …
Огляд збірки оповідань «Земля загублених, або Маленькі страшні казки»
Андрій Любка здивувався високим рівнем попиту на власну збірку оповідань. На його думку, коротка проза …
8 книг, які можна прочитати за день
Якщо Ви обожнюєте читати книги з довгим сюжетом, безліччю подій та ще й неймовірною кількістю сторінок …
Огляд повісті Маріо Варгас Льйоси «Хто вбив Паломіно Молеро?»
Людина завжди прагне дошукатися правди, але коли знаходить її, часто домішує до неї зручні для себе …