

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	803
Творів:	12150
Рецензій:	18680

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Покайтеся люди, бо горе вам буде...(Планета Любов)

© Світлана Кедик, 13-04-2007
В моєму домі пахне нарцисами. Їх п’янкий, синій аромат зводить мене з розуму. І я розпускаюсь... бо розпусна... Розпусна квітка Любові. Шаленію у своєму синьому небі і граюся сонечком. Іноді, воно котиться за гору, люди називають таке явище заходом. А потім знову з’являється і всі бачать зорю. Дивно, вони бачать тільки захід і тільки зорю. А я граюсь цілим небом нестримних почуттів. Із тої глибокої. чуттєвої середини моє сонечко дає торкнутись до себе своїми лагідними промінчиками. А вчора, ми гуляли у лісі, то воно ховалося за деревами світлим кольором Надії. А я його шукала, ловила і обіймала... Цілувала розові щіщки, коли золоті вуста складалися в усмішку. Моє сонечко сміється голосно і щиро, тільки воно вміє так. У нашому лісі весна, бо наш ліс – сад, той, що насаджував Батько. Там живий цвіт: черешневий, яблуневий... і квіти ростуть, і пташки співають. Лісові квіти – наша Любов. Любов Материнська і Отча й Дитяча. Бо Одне Ціле. Не кров і плоть, а Єдиний Дух. Той, який загубився в пустелі буденності, у образі людських облич. Але не обличчя то, не обличчя несуть Любов, а серце. Маленьке сердечко, яке стукотить юною Весною. Я вплітаю в коси Веселку. Вона лягає на тендітні плечі стрічками – то є вінок, вінок з живих квітів Любові. І йду. Кожен мій крок несе за собою Життя, Життя цілої планети – будую її рухом. Малюю руками, малюю ногами, пишу словами – мовчу. Коли хвилина мовчання пройде, настане мить. Мить буде співати. Не моїм голосом, а Його. Але я буду розуміти, бо Він в мені. Я буду розуміти аби переказати вам, усім вам. Та не можна перекласти Божу мову на людську, тому я не пишу слова, а малюю, малюю картинками букв. Вони лягають рядочком на білому папері аби бути прочитаними прозорим поглядом нестримних почуттів. Вони нестримні, бо не слід стримувати Любов, яка прагне линути до Бога. Ту, яка є частинкою Нього. Бо саме зараз, як ніколи Він стукотить у двері людських душ маленьким сердечком. Треба їх тільки відкрити. Перед дверима власної душі(кожного з вас) сам Господь. Не я там стою, а Він. Я лише, образ. Образ намальованої Надії у Віру – Любов. Хто мене намалював? Він, звісно, що Він. Він намалював мене на картині цілого всесвіту і дав мені Славу Свою, не в руки, а в серце. Дав мені Волю Свою, не в руки, а в душу. Тому я відкриваюсь аби через неї ви пізнали себе. Спочатку, як людину, бо шлях Ісуса від людини до Бога. Тому пізнаючи мене, ви пізнаєте себе. Якщо ви бачите там щось – це ви. Якщо ви бачите когось – то є Він. Він в мені. Бо я вагітна, бо я Мама. Душу не можна взяти руками, тільки душею. Бо тільки так вона зуміє розпуститись, мов квітка. По Його Волі віддаю відвертість, мені не шкода. Беріть і несіть Слово у свої будинки, так як несу в собі Його я. Так, як несе мене Він. Окрилена Словом Любові несусь у Славі Його... Бо Мати, бо Діва, бо Цнота. Наречена – Душа. В мені цілий Храм. Тому, якщо ви збираєтесь Його осрамити нерозумінням, краще відійдіть, не чіпайте. Бо у тому Храмі Вогонь. Той Вогонь Святий, він ріже мечем – Словом, а Слово – Боже. Воно лунає музикою – вогниками зірочок, які дивляться у мої жіночі очі. Бо я жінка. Його жінка, Він обрав мене собі за дружину. Не мене, а Душу мою. Це Невіста. Моя Душа стала невістою для Нього. Не містом, а цілою Планетою Любові. Та Планета рухається у моїй утробі, бо Дитя. Маленька дівчинка дуже любить малювати, не вміє, але любить. Бере Веселкові фарби і малює сузір’я, сузір’я Планети Любов – музику. Так вона пише музику. Для тих, котрі будуть танцювати обер таліями, аби побачити хвилю Великого Моря. Для того, аби побачити хвилю Великого Моря, треба її відчути. Відчути ходою, але не ступнею ноги, а душею. Послухає звучання душі і віднайде спокій та смиренність гублячись у всесвіті тривоги. Нема тривоги, нема турботи... Тільки Бог. Любов, яка обмилує і обласкає, витре сльози і прихистить. Любов – Вона. Бо народжує Вона. Тому я не Бог, а Богиня. Не я, а Вона. Та, яка за ради Нього стала іншою. Лише, та, інша, бо я не достойна. Але Вона Живе в мені. Тому Вона то і є Я. Але не Я перед дверима вашої душі, а Він. Бо Я лише образ. Для чого Він намалював мене? Ні. Не для того аби ви покланялись образу. А для того, аби через Мене пізнали Його – через Слово. Бо я лише Слово, намальоване Слово Його вустами – Вогнем. Тому не намагайтеся осрамити Храм, який в мені. Бо я у ньому палаю Вогнем. Для когось Він стане мечем, а для когось – Теплом. Я Слово, бо Він моя Мова. Мовлю Ним, тому моє Слово Він. А Він завжди мовчить у мені. Така Його мова співуча, милозвучна й ласкава... бо Любов – Вона. А Вона дуже відверта, тому це відвертість. Його відвертість, яку Він ховає стриманістю у Мені. Бо стримує в Мені Вогонь, який би вже давно спалив Землю. Та Моя молитва до Нього і Наша до Батька терпить і чекає, чекає тої Миті, яка названа Оповіданою. Та Земля не винна, винні люди, які пізнали гріх і продали йому душу, за тридцять срібних монет. Просто вони не усвідомили, що монети брищатимуть у їх душі цілу вічність... неспокоем і стражданням. Стримує в Мені Вогонь, який би вже давно спалив вас вашим же гріхом. Бо ад – це горіти у гріховному вогні. Тому ви в Аду, тлієте – пахне смаженим м’ясом, душа пахне смаженим м’ясом. Вкушаєте її і відчуваєте смак глини... Виносьте меблі, бо згорять... Любов – Вона, бо народжує Вона – нагороджує, Він нагороджує Нею. Сьогодні я плачу. Але сьогодні пройде і настане завтра – буде інакше. Інакше – моє майбутнє. Сьогодні я плачу, бо завтра піду. Піду залишивши їх – тих, які мають лишитися тут. Але не надовго, бо повернусь за ними. Я іду аби повернутись. Тому те недовго, без мого образу триватиме зовсім недовго. Рівно стільки часу, аби вони зуміли побачити мої крила. Ті крила, які понесуть їх у Рай. Тому я не полишаю їх, не змогла б... Тепер, мої щоки сплять. Вони порожевіли і надулися, мої маленькі щоки. А червоні губки... рученьки... Дуже люблять малювати фарбами справжньої Веселки – моїми сльозами. Тому картинки дуже щирі. Такі щирі, як Любов. Бо то і є Любов – сад, що насаджував Батько. І коли усі подумають, що я померла і будуть сміятись і радіти з того... Я воскресну. Я воскресну у Ньому, то будемо Ми. Вони усі, так подумають, бо інакше думати не здатні. Тому для тих інакше не буде, лише, так, як є. І коли усі подумають, що я померла... Я воскресну... Людина не може розіп’яти Любов!!! Бо та Любов в мені. Я лише, образ тої Любові, образ тої Любові, яку Він намалював. Але не за для того аби покланятись образу, а Любити. Я дуже люблю ходити вагітною. Бо вагітна Любов’ю. Правда, інколи, мені паморочиться в голові. Та я розумію – від Любові. А відколи злизала краплини Коктейлю Любові з Його губ, від тоді я не старію. Бо дуже стара. Я дуже стара дитина – вічно молода і юна. Моя юність усюди ходить зі мною, так само, як і дитинство. Тому я жінка і тому Мама. А ще я Попелюшка. Скоро поїду на бал. Загублю там черевичок, але знайду Принца. Він Вершник на білому коні. Звідки я знаю? Бо уже Його маю – ніколи не губила, просто, інколи, клала спатки... Аби подивитися, як Він прокидається – усміхаючись. Тільки Він уміє сміятися так – голосно і щиро, голосно і щиро. Але від нині Ми не будемо спати. Бо настав час молитись. Молитися за усіх, хто хоче і не хоче відчути Відвертість. Ті які бажають пізнати – пізнають Щирість. Ті які не бажають пізнати – пізнають розпусність. Будуть вблажатися не з Дівою, а з розпусницею. З тою, яка згорить від Його Вогню. Від того, котрого стримує в мені. Бо моя розпусність – Його Щирість, Щирість Любові. Нею Він оповідає – дає звістку про Великий Приплив. Але то не корабель на хвилях. То є Ковчег – Місто Любові. Тому кожна картинка намальована буквою на білому папері є сурмою. І якщо ви зможете побачити Янголів, які трублять у сурми – пишуть. То зможете і прочитати. Зможете зрозуміти, що Апокаліпсис – Оповідь. Не розповідь а Оповідь, Оповідь Миті – передвістка, що в чреві зародиться Дитя від Духа Святого. Зародиться для того аби стати тою Миттю, Миттю Народження і Воскресіння. Історія повторюється, вона повторюється колами людської свідомості. Та більше так не буде. І незабаром та історія стане притчею, притча про загублене людство у світі ілюзій. І вже тепер я починаю малювати міраж. Бо живу у пустелі примітивності – серед вас. Малюю його для того, аби не переїхати жити туди, а поплисти. Бо жовтий пісок стане для мене морем аби маленька хвиля линула мною до Нього. Бог - Міраж. Тому треба намалювати Його дуже реальним аби зуміти увійти у Нього і Жити там. Але я малюю не заради себе, а заради Його великої Любові й Милосердя. Тому малюю Веселкою – сльозами – Щирістю Його, яка заговорила в мені сумлінням. І якщо ви й досі не здатні зрозуміти Щирість, то Любов навіки лишиться для вас міражем у пустелі ненависті і хаосу. Будете їсти пісок і злизувати пил повзаючи, як змії... Бо чрево не зуміло дати плід Любові. І це буде кара. Ви самі собі кара. Тому не крайтеся потім, що не повірили словам Боже вільної. Я вільна лише тоді, коли Живу у Ньому. Тоді, коли Він в мені. І тому віддаю Щирість, але не боюся осуду людського. Бо єдиний суд, який може бути – Божий. Знайте, що осуджуючи мене. Осуджуєте мою Душу – Його Щирість та Відвертість. Бо Він каже вам Щиро і Відверто – покайтеся люди, бо горе вам буде... Перший розділ – «Ти і Я – Бог і людина» 1 – «Дивіться він голий» 2 – «Віра, Надія. Любов» 3 – «Еден» 4 – «Малюнки» 5 – «(л)Людина» 6 – «Казка» 7 – «Гармонія Любові» 8 - «Світи та Виміри» Другий розділ – «Надприродне» 1 – «Віра у надприродне з релігією казки» 2 – «Там є те, що я хочу – Ти» 3 – «Глобальне потепління» 4 – «Любов» 5 – «Любов. Оргазм» 6 – «Любов. Станьмо Творцями» 7 –«Намисто Любові» Третій розділ – «Світи та Виміри Любові» Перший підрозділ – «Мій власний чужинець» 1 – «Мій власний чужинець» 2 – «Любов – пелени з Раю» 3 – «Ти» 4 – «Вільна» 5 – «Кішка» 6 – «Свічка» 7 – «Мої кохані голубки» 8 – «Потічків мультик» Другий підрозділ - «Мій власний чужинець 2» 1– «Мій власний чужинець 2» 2 – «Очі» 3 – «Ендорфіни» 4 – «Боже вільна» 5 – «Сон» 6 – «Мить-Вічність» 7 – «Ти – Я» Четвертий розділ - "Вагітна" 1 - "Вагітна" 2 - "Покайтеся люди, бо горе вам буде..." 3 - "Маестро, Музика"
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00966310501099 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Покайтеся люди, бо горе вам буде...(Планета Любов)

"покайтеся люди, бо горе вам буде..." - це, що, погроза?