Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44109
Рецензій: 86039

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Повість

Не убий ч.8

© Михайло Нечитайло, 12-04-2017
Прочинивши скрипучу хвіртку, ступив Валерій Миколайович на подвір’я Миколи Крейдяка. Обігнув хату-пустку, повз хлів вигулькнув на город. А он і груша ледь не в березі серед буйних бур’янів необроблюваної ділянки.
А під грушею – калина. Ні жива, ні мертва, зі скрученим напівусохлим листям, от-от  задихнеться від спеки та спраги, дарма що за десяток кроків річка.
– Не росте на людському попелі, – крізь сльози видавив із себе Миколині слова Валерій Миколайович.
Опустився на коліна, спершу руками дотулився до землі під калиною, потім і губами припав до землиці.
– Доню, донечко, – шепотів. – Чим же заслужила таку пам'ять по собі, що ні могилки, ні знаку на землі, тільки купка стертого сирістю в перегній попелу? Господи, доню моя, за що? Викопаю я, звісно, попілець твій звідси, зведу могилку, але ж… не те це, доню, не те.
Бо я винен. Винен, що не вберіг, винен, що не всадив кулі в лоб твоєму вбивці.
Винен.
Але ж це не значить, що тебе не люблю. Та я б за тебе… Я б тобі… Все, доню, все.
Окрім одного. Кулі вбивці твоєму в лоб. Бо ти відійшла, я відійду. А людство має жити. І стати людством.
І ніщо не повинно цьому завадити. Навіть моя любов до тебе. Бо схитнувся б я, схитнеться ще хтось – і світ здаленіє для людини.
Любов – усеосяжна. Але й вона повинна мати межу. Аби не затулити собою добра.
І пробач, доню, коли не згодна з цим.

Здійнявся Валерій Миколайович, оглянувся навколо.
– Не убий, – погладив знедолену калину.
Знайшов у Миколи на подвір’ї якесь відро, наносив під калину води, полив.

А через день перезахоронювали прах Надійки Куліш. Валерій Миколайович особисто акуратно викопав калину, відкинув убік, а потім обережно, штик за штиком, вибрав землю на метр углиб і склав у заготовлену домовину.

Через місяць на міському кладовищі постав пам’ятник невинно убієнній дитині. Під усміхненим дитячим личком портрета тиснулося золотими літерами: «Рідній донечці від тата. Пробач.» І ще нижче: «Людино – не убий!»

А берегом річки мимо груші край городу Миколи Крейдяка брів рибалка. В передсвітанковій імлі наступив на якесь гілля біля ями, підняв гіллячку, придивився, на щось її метикуючи, та й викинув:
– Ні, калина не підійде, – вимовив.
Та й пішов.

А над світом уставало сонце. Пестило теплими променями рибалку, річку, в’ялу викопану калину, котика на воротях, дрімаючого коня на прив’язі. Горнулося до всіх, немов шепотіло до світу:
– Не убий.
А високо вгорі, в сутінках, назустріч сонцю плівся небом якийсь забутий супутник, несучи в своїх нутрощах прихоплену ненароком із землі колись живу, а нині дохлу бактерію.
Там, у безповітряному просторі, серед голого космосу, в прицілі моря смертоносних променів вона одна спізнала повну ціну та силу сонячного слова.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Avtor, 14-04-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 13-04-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 12-04-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.27525591850281 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Українські vs зарубіжні обкладинки
Обкладинка є тим імпульсом, який спонукає людину звернути увагу на книгу. Вона розповідає про ядро видання …
Огляд фантастичного роману «Валеріан та місто тисячі планет»
Вже з самого початку стає зрозуміло, що книга ця не є стандартним твором. Адже написана вона на основі …
Людина і Зло: «Концерт пам’яті янгола» Шмітта
Нещодавно у «Видавництві Анетти Антоненко» побачила світ нова книжка малої прози Еріка-Емманюеля Шмітта — …
«Україна 2030»: Пан або пропав
Очевидно, будь-яка нація, яка здобуває незалежність і власну країну, має ухвалити принаймні приблизний …