Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2479
Творів: 44635
Рецензій: 87351

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Альтернативна проза

Мізантропія

© Щєпкін Сергій, 09-04-2017
Коли зовсім зійду з ума, попрошу собі кабінет: ліжко, вікно, стіна, комп’ютер, стіл, інтернет, на підлогу паперу пак, та до нього простих олівців, одну гумку, як щось не так, клей, косинець і ножиці :-) Хоча ножиці не дадуть для безпеки ж мене самого, так як кий з більярдом і ртуть, ну й не треба мені більш нічого! Собі буду юзать контент – блоги, фейсебук, бокс, новини, мапи Google асортимент, олівцями простими картини. Невибаглива їжа й питво, заспокійливий засіб один, я його попрошу як для двох, змедитую, що то кокаїн. Буду подумки пити вино, споминати людей усіх, кого знаю уже давно, близьких родичів всіх своїх.
Як вони продають одне одному своє рабство «потрібних» ілюзій, кого знаю – не знаю жодного, хто жив би не по заслузі. Вони скажуть всі: «Ні, він не бреше! Тільки й ми самі знаєм те саме, хто як кремінь свій об життя креше, заливаючи іскри сльозами!» Ба, і сам я такий же самий, робив завжди все як треба, ходив не своїми ногами, очі ховав при потребі. А слова як тримав за підошви! Вони майоріли зірницями, вилазили з мене, як воші, відбивались скляними зіницями. Ніби місяць у зоряні ночі конокрад ховає за хмару, сподобай же нас, Святий Отче,  утрьох працюєм на пару. Вчителів поки справді мало - Сократ, Іісус та Будда, до того ж їх перебрехали, бо інакше було б вже чудо: як в дитинстві – все просто і ясно, час до вечора тягнеться вічність, ще не вмер ніхто, люди прекрасні, і не працює доросла логічність…

А як не дадуть кабінету – у лісок втечу жити все літо! Десь під зиму  підкину монету - чи вже досить, чи ще потерпіти? Відкопаю зарите снодійне, що колись не спалив у багатті, хоч один в мене друг, та надійний, він не збреше у нашій з ним хаті. У землянці вже іній на стінах, літнім одягом ледве прикриюсь, прошепочу: «Пішли ви всі н-на…» ляжу спати і вже не прокинусь…


***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Амалія, 09-04-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.80058979988098 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Петро Яценко «Нечуй. Немов. Небач». Український паровий панк
Кінороман «Нечуй. Немов. Небач» заснований на реальних подіях і біографії українського письменника Івана …
«Північний вітер». Роман в електронних листах
Чи може бути цікавою книга, що складається із самих діалогів? Так. І ще й якою! Роман «Північний вітер» …
Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором
Книга «Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором», перш за все, розкриває цікаві сторони зовнішнього …
Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …