Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2479
Творів: 44634
Рецензій: 87346

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Чайна ложка гімна

© Щєпкін Сергій, 05-04-2017
Кажуть, в одному містечку невеликому, райцентрі, казус трапився. Був у тому містечку бізнесмен вдалий, якого всі жителі люто ненавиділи. За його брехливість, надмірність, пихатий вигляд, за його ставлення до людей. Один його живіт вміщав скільки, що на пів вулиці вистачило б. Він теж знав, чого йому всі бажають. І ось одного літнього недільного ранку цей бізнесмен з’явився своїм джипом на головній площі містечка, розклав нехитрі ладунки і виставив щит. На щиту було написано: «Увага! Для того, щоб заробити 500 грн., необхідно з’їсти і повністю ковтнути одну чайну ложку гімна, набраного у всім відомому розваленому туалеті за будинком культури». Поряд стояли ще двоє великих чоловіків, у респіраторах, на столі у валізі пачками лежали гроші. Багато грошей, всі купюрами по 500.
Першим був алкаш. Він весь ранок мучився похміллям, і вже подумував як завжди про самогубство, коли побачив якісь рухи на площі. Мовчки підійшов, почитав, простягнув руку, один із двох взяв чайну ложку із довгою, із пів-метра, ручкою, відкрив чотирьохвідровий бідон, зачерпнув цією ложкою так щоб і багато не було, і протягнув алкашеві. Молода пара, що проходила мимо, не знала, що все так просто. Поки дівчину знудило, алкаш вже прямував до «Берізки» навпроти.  
Другим був бомжуватого виду чоловік. Проходячи мимо, він зупинився, перепитав, чи це дійсно так, як написано, чи з нової ложки, чи з тієї самої, сказав, щоб йому дали, він попробує.  Йому дали. Він попробував.
- Не халтурить! – Бізнесмен хилитнув животом. – Ковтаєш усе. Рот повинен бути порожнім! Потім можеш блювати, аж он де корито стоїть.
- Я й не халтурю. А можна ще?
- Можна.
- І  500 рублів знову буде?
- Буде.
- Я трохи перегодя.
- Мені давай! Я до гімна звиклий! – Небритий у робі місцевого водопроводу зашаркав ногами біля столу. – Якби за те кожного разу по 500 рублів давали, я б уже мільйонером був би!  
На відстані почали збиратись люди. Молода пара звернула в парк проти вітру, нудило обох.
- Що це за безлад? Куди міліція, влада дивляться?
- На морях загоряють, пора року якраз.
- Та вигнати його! Розвоняв на все місто!
- Вигнати можна, так люди ж ідуть! Он погляньте, вже черга стоїть, біля плакату … шестеро вже.
- Того молодого в куртці я знаю, у нього син інвалід. Теж мабуть їсти буде.
- На інвалідів пенсію ж дають.
- Ой, не побажаєш нікому тієї пенсії! Я сама таку отримую, то нікому не бажаю. А що то там написано? Піду почитаю.
- Як можна таке робити? Це ж гріх який!
- Який там гріх! Якщо я сьогодні додому принесу всього, то всі мої тільки раді будуть. Це гріх? М’яса вже скільки не бачили. А два сина, їм рости треба здоровими.
- А їмо що? Хіба не гімно? З чого оте все зроблено, що по телевізору показували? Ведучий вегетаріанцем став, коли всюди все побачив.
- А якщо вони взнають?
- Хто?
- Всі. Сини.
- Та хай взнають! А що як горбатишся, горбатишся, ось мозолі які, скажи, у отих всіх конторах теж у людей мозолі, так як в мене? І зарплата як моя? А так з’їв декілька ложок, і вже місяць можеш нічого не робити. На голодний шлунок тільки приходити треба. А завтра він буде?
- Сказав, що акція буде продовжуватися доти, доки будуть бажаючі.
- А якщо вони будуть завжди?
- Сказав, що поки не закінчаться всі його гроші. Сказав, що залишить собі один дім і машину, і магазин невеликий, щоб було чим займатись, а то все спустить, якщо бажаючі будуть.
- Це ж скільки грошей?
- Не знаю, казали що 100 мільйонів у нього є.
- А можна одну велику ложку за 1000, або за 1500?
- Ні, тільки чайну за 500, і ставай у край черги.
- Це так можна і на машину заробить?
- Так, і на лікування теж. Тепер є шанс назбирати грошей на операцію.
- В кожній сім’ї гімноїд повинен бути!
- Так, я про це вже думаю.
- А це не шкідливо для здоров’я? Там же чого тільки немає!
- Звичайно шкідливо.
- Якщо трохи, то можна. Придумать якийсь антидот треба.
- Собаки ж своє їдять. Вітамінів мабуть не вистачає.
- А якщо кормити добре, теж їстимуть?
- І мавп великих показували, вони другий раз їдять, щоб повністю перетравити їжу.
- Так то ж вимушено! Життя в них таке.
- А це що – не вимушено? Життя у нас не таке?
- Ну годі базікати, налаштовуватись. Пішли, вже може розкорумпуємо цього нахабу…

***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Avtor, 06-04-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Вікторія Т., 06-04-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Шон Маклех, 05-04-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.82387208938599 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Петро Яценко «Нечуй. Немов. Небач». Український паровий панк
Кінороман «Нечуй. Немов. Небач» заснований на реальних подіях і біографії українського письменника Івана …
«Північний вітер». Роман в електронних листах
Чи може бути цікавою книга, що складається із самих діалогів? Так. І ще й якою! Роман «Північний вітер» …
Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором
Книга «Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором», перш за все, розкриває цікаві сторони зовнішнього …
Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …