“...і, начебто, цим, завів математику у тупик (до потреби рахувати реальність без числа)...”. (“Космос 9...” Абзац другий).
Ідеальні поняття...
... такі поняття, в реальному, людьми - сприймаються за реальні. Наприклад: поняття числа та часу. Рахуючи будь-що, будь-де - рахується число одиниць... перед тим визначається поняття одиниці – наприклад – одиниця яблука... якщо! воно (яблуко) певного сорту, розміру, не гниле, не червиве... і так далі. Відомо: двох однакових яблук немає... Ба! Навіть два електрони в атомі літають по різних орбітах... і все, решта, перебуває у постійному русі – все ж... може бути виражене в порівнянні з ідеальним числом... Бути виражене числом... окремих одиниць - одиниць окремого. При цьому самої одиниці яблука, колись, не буде, а число буде – бо воно в просторі ідеальному - в ідеальній системі відносності, що для свідомості є теж станом реальності. Число потрібне, щоб вирахувати саму відносність реального до... у ідеальному...
Так, Ейнштейном, ідеальне поняття часу, у його (Ейнштейна) схемі відносності, ставиться поряд матерії та простору як рівноправні... Але ж... саме ідеальність понять часу та числа дозволяють рахувати реальність простору - зіставляючи його з ідеальним та виводячи, далі, поняття кількості речовини та швидкості її руху... та чого, тобі, завгодно! Завдяки ідеальності, а це значить, найперше – непорушності... приставляючи, щось, до стабільно-ідеального ми бачимо (його) рухомо-реальне і можемо його рахувати... А Ейнштейн – спочатку за допомогою ідеального поняття часу, в схемі відносності руху до простору, вирахував (в ідеальному понятті числа) реальну швидкість світла... а далі, у власній системі відносності, виставив простір-рух-час як рівноправні – отже ідеальний час став залежним... взаємно-залежним в начебто реальному де, щонайменше, одна складова, очевидно, ідеальна...
І усе, насправді, полетіло в шкереберть (для мене). Зрештою, той час, у тій схемі відносності - про котрий (час), тут, стверджується,що він (час) може мінятися в залежності від швидкості руху об’єкта... Хоч, тут, його (час) й можна вираховувати математично... - Але це уже, якесь, інше поняття... а не час (для мене)!
Стосунки реального з ідеальним відбуваються... реальне може стати ідеальним – ідеальне реальним... залишаючись, при тому, ідеальне ідеальним – реальне реальним в схемі відносності усього до усього...
Зрештою – а що-звідки я знаю... як то-воно насправді?
01.04.2017 р.
