... не мати нічого як і мати нічого –
можна голову зламати...
сам сказав
Кубометр нічого...
... з поміж словникових визначень терміну “нічого” візьмемо таке: вживається для позначення запереченого об’єкта дії або його відсутності. Цей термін i, таке його тлумачення, часто завдають нашій логіці клопоту. Ми ж, так смакуючи кожне слово, можемо пафосно виголосити: я не маю нічого! Хоч це очевидно суперечить цьому, словниковому, визначенню та й здоровому, здавалось би, глузду... А що, казати: я маю нічого? А як тебе попросять показати те що маєш... Покажеш дулю... Здавалось би вихід простий – казати без маю-не маю, просто: “нічого”! Маючи на увазі: чогось з того, що вас цікавить... Або просто казати: не маю!.. В розумінні відсутності у мене будь чого з того, що вас цікавить... Взагалі то, в такому разі, свідомість послуговується конкретно визначеними іменами предметів та стверджує: я не маю того, того і того...
Але, однак, з словника випливає начебто “нічого” є констатацією факту відсутності чогось конкретного... і як можливий варіант - чогось всього конкретного, як беззастережну, повну, неконкретність... Здавалось би для усіх часів це, - нікчемна проблема, але сьогодні це поняття “нічого” набирає космологічної ваги. Уявіть собі, як стверджують вчені: щось, в результаті вселенського вибуху, одної миті, з розміру макового зерняти, перетворилося в безмежний космос... А до того на місці всесвіту було не було... згідно словникового визначення, “нічого” - в розумінні відсутності всесвіту. Тож яких розмірів мається на увазі те “нічого”... тобто та відсутність конкретного, щоб на його місці помістилася вся нинішня конкретність? - Настала та мить, коли логіка мусить дати якесь інше визначення поняттю “нічого”, тобто визначити (конкретизувати) притаманні для нього, “нічого”, якісь певні властивості...
Візьмемо у своїй свідомості таке собі “нічого”: порожню кімнату. Однак промінчик сонця легко виявить в кімнаті порох, а свідомість запримітить у куточку павука... котрий має насолоду мордувати мух... Але візьмемо герметичний куб та висмокчемо з нього повітря... але знаємо, що в тому кубі ще є: мікроби, радіохвилі, магнітне поле, гравітація, якийсь там ефір... Тобто: величезний перелік конкретного. Далеко ще до “нічого”... Але хай, допустимо – одне за одним забиратимемо конкретне щось і... досягнемо повної відсутності, тобто “нічого”... тобто й самого поняття куба... і що – матерія з усіх боків стечеться враз докупи?
22.11.2016 р.
