Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43646
Рецензій: 85074

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Усі двері

© Катерина Омельченко, 14-03-2017
Чорні люди блукали похмурі, байдужі, бо їм все було мало. Отримавши свободу, вони забажали волі, отримавши волю, вони захотіли рівності. А, скажу я вам, було б занадто просто зрівняти їх у правах з білими людьми, хоча, звісно, в цьому був деякий сенс. Принаймні, божевільні памфлетисти, що кидалися під кінські копита і перестрівали вельможних панів біля усіх дверей вірили, що білі й чорні мають спільний знаменник… Ніби мірилом вважається приналежність до роду людського чи, навіть ще ширше, до живих істот. Але, озерніться довкола: усі двері створені для людей, для двоногих істот, що, за визначенням класика, мають потребу в спілкуванні із подібними до себе. Та насправді, дехто краще витратить свій час на спілкування з брудним поросям на фермі, ніж із бідним побратимом-сапієнсом. Хіба ж такий стане турбуватися про колір його шкіри? Дурні забобони! Насправді, всі люди однакові, всі рівні, і всі вони однаково дорівнюють нулю.

Всі ми знаємо, навіщо було придумане рабство та побрехенькі про расову нерівність, чи не так? Біомаса зла. Жага до нищення в ній не менш сильна за жагу творіння чи то пак, аби не перебільшувати її можливості, за жагу діяльності. Ким ці люди тільки не були: і холопами, й боржниками, і поневоленими народами, годі й пригадувати. Вони працювали й віддавали, працювали й залишалися винними, працювали й пухли з голоду. Мерзенним смородом своїм вони ганьбили землю, але і їм хотілося хоча б іноді почуватися людьми. Ми все розуміємо, ми уявляємо, як незатишно перебувати у їхній шкурі, ми маємо співчуття і фантазію…

У їхньому становищі, сказав розумний із нашого числа, єдина можливість почуватися людиною повязана із пригнічуванням інших. Вони переросли радість від володіння тваринами, кров і біль рогатої худоби не приносить більше їм задоволення. Дамо ж їм рабів із їхнього ж роду.
- Але кого дамо їм? Всі вони знають одне одного за рівню, торгують крамом між собою на ринках, одружують своїх дітей і навіть засилають послів, щоб засвідчити повагу далеким державам. Навіть перебуваючи у стані війни, вони не їдять переможених і не роблять рабами полонених… О, кляті нововведення! Клятий прогрес! До того ж, багатьох із них обєднує спільна віра, при чому в усіх випадках поганці, невірні завжди занадто сильні аби їх безкарно мучити і принижувати. Щастя ще, що існують малі народи і беззахисні юдеї.

- Цим їх надовго не відволічеш від дійсності.
- То, може, пошукаємо тих, кого вони ще не знають? Може, маври? – несміливо сказав Наймолодший.
- Маврів вони добре знають. Спитайте в іспанців, - кхекнув сивий. Але Інший жваво відгукнувся:
- Та ні! З цього може щось вийти. Тут – яскрава, чудова, дуже позірна відмінність.
- Яка ж це? – недовірливо крутнув головою один із присутніх.
- Колір!

Всі заворушилися, загомоніли, мало не вдаючись до зневажливих жестів на кшталт покручування пальцем біля скроні, що нерипустимо в шляхетному товаристві Людей. Але й ситуація була неоднозначна.
- То й що, що колір? На таку дурню вони не клюнуть, - подав голос Огрядний. Непосидющій засміявся:
- Але ж колись вони вірили, ніби ті, що вбираються в жовте чи зелене належать до вищих створінь. Це важко збагнути, але ви й самі це памятаєте.

- Так, у цьому щось є, - погодився Задумливий.
- Ось бачете, бачете! – зрадів Молодий, - Вони радо не помічають купу спільних рис заради малесенької відмінності. А ця відмінність нахабна – кидається в очі, не дає спокою допитливому, але примітивному розуму. Вони піддадуться спокусі. Заради них, заради наших любих і щедрих поціновувачів, ми маємо відкрити… гаразд, перевідкрити Африку й Америку. Нехай і ті долучаться до «цивілізації», а наші європейські друзі вже заслужили відчути себе господарями планети.

- Відчути, - суворо обірвав Старий Буркотун, привертаючи до себе увагу піднятим догори пальцем, - Але не бути. Розумієш? Тут криється небезпека, адже останнім часом вони доводять свою здатність до стрімкого розвитку.
- Ах, вас давно всі знають як шанувальника людей. Ваші лестоші змусили б їх червоніти, - вїдливо посміхнулася Пані.
Так народився і несодівано спрацював расизм – пришелепкувата конструкція з недодумок, що стверджує ніби колір має значення. Сто років. Двісті, триста – це тривало доволі довго, проте, не могло тривати вічність.

Дехто почав щось підозрювати: вони такі самі, як ми, вони так само відчувають і думають, як ми – кричали найкмітливіші. О, яка зворушлива турбота про ближнього! Скільки ж знадобилося часу істоті, що називає себе розумною, щоб докумекати! Але й тут неправильно, догори дригом.
Ну, докумекали ви, що всі рівні, то й що? Хіба це означає, що всі однаково рівні у правах? Ні, ми радше схильні думати про всезагальну рівність у безправї. То що ж мусимо зробити: скасувати рабство для одних чи запровадити його ще й для інших? Вони тепер усі такі зарозумілі, такі набундючені, такі самовпевненні… Рабство поєднане з ілюзією свободи, відкритих можливостей і розвитку – ось, що їх врятує.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Юрій Кирик, 25-03-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 17-03-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 15-03-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Avtor, 15-03-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.44440507888794 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Літня книжка» Туве Янссон про дитинство, втрату, буденне та неможливе
Ніжний мох під ногами, теплий вітер, непокірливе море. Самотній острівець, на якому коротають літо герої, …
Класифікуйте конфлікти – полегшає!: Огляд книги “Результативний конфлікт”
Класові, расові, ґендерні — будь-які конфлікти виникають на підґрунті влади. У вступі до цієї книги …
Подорож у пошуках власного імені: Огляд роману Сола Беллоу
Книжкова серія «Нобелівські лауреати» видавництва Жупанського є унікальним зібранням творів десятків …
Жити, щоб літати: Огляд книги “Йди за мрією. Все можливо”
«Йди за мрією. Все можливо» — роман, побудований на реальній людській історії дівчини, яка перемогла …