Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2536
Творів: 45788
Рецензій: 89584

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Березневі вікна

© Margarita, 10-03-2017
Приватність зароджується тільки тоді, коли їй постійно щось загрожує. Коли немає умов для її щонайменшої з’яви. Приватності не треба, коли ти самотній. Точно так і творчості – їй не потрібні резиденції та окремий час.
З вікон чути живе привокзальне дійство. Провінційна весна, що бере початок у настрої таксистів, їх радіо-музики й улюблених пісень з магнітол, які так кортить врубати на повну чомусь саме після півночі. І саме ці, часом, жахливі композиції, частіше всього просто осудливі твоїм смаком, ці мелодії, що пролунали у кожне чутливе не спляче вікно крізь заборони й пізню годину, порушуючи усі приватні норми й естетичні принципи – стають маркерами життя й часу. І ти властиво, за цією луною у напіввідкриті весняні вікна в ніч впізнаєш увесь шарм призабутого відчуття «бути вдома». «Ласкаво просимо в наш абсурд» - іронізуєш до себе. Дивуватися йому й відсторонюватись, умовно відмежовувати себе від такої викличної публічної наруги над твоєю духовною організацією… І бути таким закоханим у всю цю «нечисть», таким вдячним за просту щиру бикуватість, яка себе визнає як сталу закінчену цілість, констатує впевнено й рішуче як саму дефініцію унікальності. Як заслужену одиницю нормальності «тут». Це життя проживається саме так, як в окремому приватному вимірі, що протестує до всякої напущеної інакшості, і не бідкається про сенс, воно ним є. І я, вже, лежачи у ліжку, чемно дотримуючись режиму дня й рюш на своєму нічному вбранні, сповідуючи тяжіння до кращих світів й доглянуту на ніч шкіру, розпливаюся в усмішці й здивовано сама до себе дякую, що мені не спиться через їхній гамір. Що комусь весело й повно, попри все, що я вважаю таким недосконалим у їх житті, таким не правильним, тупим і беззмістовним. Дякую за контраст, який увиразнює мені мене. Бо так приходила століттями така ж сама, тільки трішки призабута щорік весна. Хтось має її зазивати у напіввідчинені березневі вікна провінційних міст. Дякую за кожен звук: Талькова, Фрістайл, Ігрушкі, Іванушок, незнаних нами зірок шансону, а особливо за Рукі Вверх, Тату й, тепер, – Монатіка, - за те, що «вокруг тебя весь мир кружит»…
Ви маєте знати, що всі ми, «чкурнуті» звідси заради зірок крізь смоги – замилувано чудуємось потайки вами: простими чуваками «без башні», тому що вам всього того не треба, ваше щастя на відміну від нашого – досяжне. А щасливі люди – то прекрасні люди.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Вікторія Т., 11-03-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.8260040283203 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …