Ближній – це той, хто дуже близько.
Це той, кого я можу підпустити до себе якнайближче.
Це той, для якого я відкриваю мій внутрішній світ.
Це кожен, хто не боїться підійти до мене ближче.
Хто не зупиниться перед моїми відкритими дверима.
Хто не лякається того світу, який зустрічає його за цими дверима.
Ближній – це той, якого більше не назву чужим.
Ближній – це той, який схожий до того самого Бога, до Якого схожа також і я.
Ближній – це той, хто більше не хоче бути далеко і сам вирішує підійти.
Ближній – це той, хто готовий відкритися і вже більше не закриватися.
Кожен хоче бути ближнім.
Але життя не раз закривало йому перед носом двері іншого, боляче б’ючи по оголеній душі.
Не раз дистанція так і не зменшувалася, бо поглядом був близько, а душами – далеко.
Не раз за порогом чекала темна ніч іншого, душу якого так і не вдалося розгледіти.
Не раз бути ближнім означало порвати себе на шматки, щоб закрити діри у серці іншого. А потім бути викиненим за поріг його життя.
Не раз доводилося чекати здалека і жебрати запрошення у світ іншого. Не раз так і не дочекавшись…
Бути ближнім непросто. Взагалі бути не є просто. Бо коли ти є, то хочеться бути для когось. А це передбачає рани, відповідальність, ділення простору, часу і любові на два, а потім і на більше. А що, коли не можна поділити порівну? Що, коли віддасиш усе, зостанешся ні з чим?
Але зостатися ні з чим – не статися нічим. Навіть не маючи нічого, можна бути для когось усім.
Попри всі рани і поразки – Ти цілий і неповторний світ. І завжди є Той, Хто хоче бути твоїм ближнім. Він близько…
