Живе у Шанхаї і любить Україну. З нею ми з'їли не один пуд солі і всі наші чорниці. Коли вона стане першою леді - наші країни стануть ближчими. Кордон буде десь посередині Росії. Жартую...
А ще, наша гостя - смілива і наполеглива. З собакою вона говорила строго.
- Сидіти! Лежати! Голос! Браун на горішок!
Шкода, якщо пес втече до Китаю...
Нашими синами вона керувала не гірше.
З неговірким Максимом розмовляла англійською. Бодю лоскотала доти, доки той не прокидався на роботу. Стаса заставляла купати пса.
Мій улюблений політик Черчіль якось сказав
- Якщо Ви можете не ділити людей по релігії, політиці і кольору шкіри, то Ви досягли рівня розвитку Вашої собаки.
Ми дуже старалися. Тому на вокзалі дівчина плакала і обіцяла приїхати...
Але перший лист з Китаю починався словами
- Я дуже скучила за Брауном...
Далі перераховувалися люди...
