ПРОЕКТ ІНЖЕНЕРА ІО РЕ
1.
Головний інженер «Робосвіту», Іо Ре, отримавши довгоочікувану відпустку, твердо вирішив провести її у місці, де ніщо б не нагадувало йому про роботу, якій приділяв чимало часу і через яку мало не втратив свою сім’ю. Для цього йому довелося орендувати старезну яхту, яку обслуговували виключно люди. Це було зробити непросто і коштувало пану Ре чимало, але побачивши щасливі обличчя дружини, всі сумнівши одразу розвіялися.
«Нарешті ти познайомишся зі своїми дітьми, Іо», жартувала над ним пані Ре.
У тому жарті була доля правди, адже головний інженер пропадав на роботі місяцями, а перед відпусткою не був вдома майже сімнадцять місяців. І все через новітню розробку, ініціатором якої був він сам. Проект, сміливо запропонований ним керівництву компанії, не був схвалений одноголосно і отримав ступінь «Секретно». Нову лабораторію та цехи будувати було недоцільно і пану Ре запропонували відновити роботу у старому приміщені заводу, де колись сходили з конвеєра роботи для Міжнародних спортивних ігор роботів. За більш ніж півстоліття, механічні спортсмени «Робосвіту» жодного разу не здобули найвищих нагород, не дивлячись на те, що компанія була лідером серед виробництва роботів різноманітних робочих професій.
Ре дозволили вибрати собі у помічники найкращих працівників «Робосвіту», які, за роки праці, довели свою відданість і уміють зберігати таємницю.
Чітко уявляючи свою ідею, правильно поставивши мету та організувавши працівників, Ре впевнено наближався до втілення свого проекту «у життя». За улюбленою роботою, він не помічав, як проходить час, забував про все на світі: дружину, двох дітей, друзів та сімейні плани на майбутнє. Дружина неодноразово погрожувала йому розлученням, плакала та просила навідатись до ниї, але він підкупав її любов дорогими подарунками. Власне не він, а компанія, яка піклувалась про його приватне життя, поки він був зайнятий роботою.
Час зробив своє. Інженер Ре гадав, що кожен день до завершення проекту, наближає його до відпустки, а значить і до сім’ї. Але насправді, кожен новий день віддаляв його від дружини і дітей.
Пані Ре втомилась від самотності, у неї не було ніякого улюбленого заняття, ні роботи, крім хатньої.
У списку подарунків для дружини, Іо Ре вказав жовті троянди, які щонеділі компанія повинна була доставляти його дружині. Він, звісно, не міг здогадатися, що через свою відсутність удома, та квіти, які пані Ре прийматиме не з його рук, підштовхнуть її до подружньої зради.
Пані Ре не любила роботів. Роботи забрали у неї чоловіка. Вона ревнувала його до машин. Ревнувала настілки, що могла уявити, як Іо зраджує їй з роботом для сексуальних утіх.
Квіти для пані Ре доставляти повинен був не робот, такою була угода. На таку роботу підібрали молодого студента, майбутнього кухара,Інека Ві, який охоче підробляв на вихідних.
Приймаючи з рук молодого красеня квіти утретє, пані Ре відчула, що це вже не просто посильний, а знайомий і вирішила познайомитися з Інеком ближче, запропонувавши йому увійти в дім. Поки вона набирала воду у вазу, він сором’язливо стояв біля неї, все ще тримаючи у руках великий букет тих жовтих троянд. Коли вона приймала від нього квіти, їхні погляди зустрілись, а руки торкнулись і вона відчула щось таке, чого давно не відчувала. Так давно, що їх здалося, що це вперше.
Не дивлячись на нове захоплення пані Ре, якого, мабуть, не сталося б, якби Іо Ре не зайнявся багаторічним проектом, вона продовжувала телефонувати до чоловіка, звинувачувати його у надмірній любові до роботів та ревнувати до них. Кожен з них, як звик, продовжував жити, як жив, імітуючи міцне подружжя, яке існувало, хіба що на папері.
2.
Робота була завершена. Інженер Ре відчув приємну знемогу і перебував у ейфорії, телефонувавши дружині та повідомляючи її про те, що повертається додому і щоб вона збиралась у навколосвітню подорож на яхті. Вона, звісно, цьому не зраділа і навіть не приховувала цього у розмові, але Ре сприйняв це, як належне, подумав, що вона сердиться через його довготривалу відсутність і все зміниться, лише він переступить поріг рідного дому.
Перший тиждень сім’я Ре дійсно здавалась щасливою. Але як тільки вони всі опинились на яхті, обмежений простір яхти не зміг утримати чоловіка та дружину разом. Кожен втікав у свій внутрішній світ, у свої думки.
Ре не міг забути про роботу. Він так призвичаївся думати, розраховувати, вирішувати складні завдання, що бездіяльність на яхті заганяла його у депресію і він, ловлячи рибу, продовжував думати та згадувати свою роботу.
Дружина не заважала йому. Вона навіть проявила розуміння та проникливість.
«Іо, я не буду заважати тобі рибалити, адже розумію, як довго ти чекав відпочинку, – говорила вона чоловіку – Та й мені треба звикнути до того, що у мене є чоловік. Принаймні, тепер я знаю, що ти нікуди не дінешся з цієї яхти. Бажаю тобі вдалої риболовлі. А я піду, допоможу нашому коку приготувати щось смачненьке».
«Дякую, моя кохана», – усміхнувся їй у відповідь Іо.
Переконавшись у тому, що чоловік зайнятий на довго, вона спустилась вглиб яхти і направилась у каюту, яку займав кок. А Іо Ре, сховавшись від пекучого сонця під парасолькою, заплющив очі та повернувся подумки до своєї роботи.
«Гадаєте, пане Ре, що зможете наділити робота інтуїцією?» – запитував у інженера генеральний директор «Робосвіту».
«Не зовсім так, – відповідав він. – Я хочу створити робота, який буде наділений лише базовими знаннями, як випускник академії, але буде мати всі здібності для розвитку та здобування досвіду, що, гадаю, само по собі призведе до появи інтуїції».
«Гадаєте, чи впевнені у цьому, пане Ре? Йдеться не просто про робота, який буде допомагати поліції, а йдеться про робота, який зможе самостійно приймати рішення та виконувати роботу детектива. Так написано у вашому проекті?».
«Саме так. Це я й маю на увазі».
3.
«Це ідеальна можливість для нас,– говорив кок пані Ре. – Такої більше не буде. Це треба зробити негайно»!
«Я боюся, Інеку, я боюся» – схвильовано відповідала вона.
«Боятися потрібно того, що він про все дізнається».
«Ми обережні, а він занадто захоплений своєю роботою, і не помітить, якщо ми будемо робити це прямо перед його носом».
«Я не можу без тебе. Я ревную тебе до нього і ненавиджу його. Я кохаю тебе, я постійно поруч, а він зробив тебе самотнього, він зробив тебе нещасною. Згадай, якою ти була до зустрічі зі мною».
«Так, так, Інеку. І я тебе люблю», – вирішила вона, торкнувшись своїми устами його уст.
Вони піднялися на палубу, крім інженера, який задрімав під парасолькою, нікого не було. Інек підкрадався до нього, мов тигр до здобичі, а потім миттю накинувся, оглушивши Іо сильним ударом по голові, а потім скинув непритомне тіло у море.
Інек підвівся і озирнувся. Пані Ре стояла на палубі, на її обличчі не було ні жаху, ні жалю. Вона посміхалась, вона раділа, як переможець. Коханець підійшов до неї та підняв на руки.
«Тепер усе це належить нам», – сказав він, цілуючи її.
«Лише нам», – відповіла вона.
Він поніс її до каюти, де вони насолоджувались свободою, отриманою, як вони вважали, справедливо.
Приховувати зникнення інженера Ре було б нерозумно. Усвідомлюючи це, пані Ре, сама зателефонувала у поліцію, та повідомила про те, що її чоловік зник з яхти, коли вона перебувала у каюті. Коханці й подумати не могли, що поліція відреагує так швидко. Вони ще не встигли вдосталь насолодитися один одним, як почули гул гелікоптера, який наближався до яхти.
Вони піднялись на палубу і побачили, що з гелікоптера на яхту спустили трап. Особа, яка вправно спустилась на палубу та опинилась перед коханцями, виглядала дещо дивною. Кашкет та сонцезахисні окуляри прикривали верхню частину обличчя, а високий комір шкіряної куртки – губи та підборіддя. Коханцям важко було його розгледіти, але вони ще не встигли нічого запитати, як прибулий заговорив до них першим.
«Я робот-детектив. Я буду розслідувати справу про зникнення інженера компанії «Робосвіт», Іо Ре».
