Здивуванню Богданка не було меж. Він перший раз побачив собаку у хаті... А через кілька років попросив.
- Хочу песика або котика. Маленького- маленького!
- Давай , спитаємо маму.
- Ну, тоді, не треба.
У нас є мужчина, якого слухається дружина - Стас. Він і забрав з села Чаппі. Сеттер дивився з дітьми телевізор і гавкав на Максима, якщо той курив. А ще - не їв погані пельмені.
- Що будеш їсти?
- Мені те, що псові, - усміхався я, бо Чаппі вилизував миску.
Собаки радіють кожному дню. Бо живуть недовго... Плакали всі щиро. За мною так не будуть…
А недавно, Станіслав купив за стипендію щеня. Ходив він коло Брауна гарно, але недовго. Тому пес тепер вигулює тільки мене... А я, нарешті, маю час писати і мріяти..
Про невістку, яка любить гори...
Про онука, який скаже своєму татові
- Вона має... пес!
І про ірландського сеттера, який буде вигулювати моїх синів.
