Подібно вершнику стрімко несеться час, стираючи в порох минулого пам’ятні миті старого року... Блиснув, розтанувши в вічності, січень нового року з різдвяними святами, колядками та купіллю на Водохрещу, - все уже відбулось, залишився приємний спогад. Як водиться, за святками прийшли будні, принесли нові клопоти: зарплатний мінімум, ціни, тарифи. Відтак перед нами розкритий формат 2017-го року. Тож що дасть цей рік нашій країні? Що доброго принесе? І – чи принесе?!
Подібні питання ставило собі не одне покоління українців, надто в смутні часи. Наше покоління не є виключенням - в країні війна, щодень гинуть люди, ллється кров, котра, як всім добре відомо - «не водиця», тож проливати її не годиться!
В новорічну ніч загадувались сердечні бажання, із тих, що лежать в самій глибині. Комусь треба багатого жениха; іншим - хорошу освіту, дружну родину, затишний дім; третім - успішний бізнес чи політичний тріумф. А хтось щиро бажав, аби скінчилась війна, а можновладці перестали красти й обдурювати народ...
Отже, що ж принесе нам рік 2017?
Аналітики, політологи, магічні прозорливці, катрени Нострадамуса та гороскопи – кожен торочить своє, і в кожного своя «правда». Ще можна кинути кості, перевернути кавову гущу, подивившись на кішку - як вона ходить, де спить - скласти по ній прогноз, та в жодному випадку ці дії правди не скажуть.
Наш народ має мудріші прикмети, одна з них: «Якщо хочеш знати майбутнє - озирнись на минуле.» «А чом би й ні? – запитала сама себе, дістаючи простий календар. - Нуж – бо, які там пам’ятні дати?» Полистала, співставила, поміркувала... Так народилась публіцистично-історична замальовка, котру пропоную на широкий загал.
Отже, 2017 рік несе нам дві ювілейні дати: 500 і 100. Як сповіщає календар, в 2017-му році відзначатиметься важлива подія християнства – 500-річчя Реформації. І майже одночасно ще один «ювілей» - 100-річчя Жовтневої революції 1917 року, котру в старих підручниках історії названо великою і соціалістичною.
Реформація і – революція... За цими словами стоять різні події, в котрих, при ближчому знайомстві, виявляється глибинний зв'язок, більш того - обумовленість одна від одної. Тож варто розглянути їх зблизька, зокрема – Реформацію. Як знати, можливо, ці маленькі знання дозволять хоча б частково скорегувати наше майбутнє...
Як сповіщає історія, Реформація - це духовно - суспільний рух, що розгорнувся в Європі в 16 столітті; його називають періодом в історії, що якнайкраще довів істинність біблійного світогляду, наголосивши на перевазі духовного аспекту над матеріальним. Самі судіть. Основоположники марксистського-ленінського вчення стверджували про первинність матерії над свідомістю, історія ж західного світу довела, що навпаки - свідомість визначає буття. В цьому полягає сутність Реформації, і це - незаперечний факт. Починалася ж Реформація зі Слова. Того самого, що було на початку. І головним надбанням Реформації стало повернення авторитету Священного Письма, тобто віра в Бога без посередників. А було все так...
31 жовтня 1517 року доктор теології Віттенберзького університету Мартін Лютер обнародував свої знамениті 95 тез проти продажу індульгенції (відпущення гріхів за гроші) та зловживань католицької церкви. Дії однієї людини спричинили неабиякий результат - здавалось, що прорвало дамбу і в прорив ринулась вода, змітаючи все на шляху... Своїм виступом Лютер проголосив, що, згідно з Христовим вченням, викладеним в Євангелії, людина отримує спасіння душі не через посередників та обряди, а через віру, подаровану їй Богом. І єдине джерело Істини - Святе Письмо. Так народилися п’ять знаменитих принципів Реформації: Sola Skriptura/«Тільки Писання», Sola fide/«Тільки вірою», Sola gratia/«Тільки благодаттю», Solus Christus/«Тільки Христос», Soli Deo Gloria/ «Тільки Богу слава». Ці прості істини докорінно змінили хід історії світу, стали стовпами, на яких стверджувалась нова християнська течія, названа «протестантством».
Тези, проголошені Лютером, змінили не лише підхід до людини та її внутрішнього світу, вони сприяли розробленню нових понять, котрі ми називаємо загальнолюдськими цінностями: свобода совісті, свобода слова, повага до людини та її власності, право на життя... В послідуючих століттях вони стали конкретними реаліями, свого роду досягненнями, котрими до сьогодні по - праву гордиться європейська спільнота. Попросту кажучи, Реформація – це величезний переворот в духовному житті європейців, своєрідна революція; замітьте, революція не зовнішня, а внутрішня, котра призвела не до перерозподілу власності й зміни суспільної формації, а здійснила трансформацію людської свідомості, це - революція мислення, свідомості, душі, якщо хочете - революція серця. Наслідок - зміна сутності самої людини, котра виразилась в її сприйнятті навколишнього світу, ставленні до рідних та близьких, колег по роботі, підлеглих і... до влади.
Впливаючи на всі сфери суспільного життя, Реформація не оминула «вічної» теми – людської праці та її оплати. В протестантських країнах було сформовано цілий кодекс неписаних правил, що отримав назву «трудова етика». Трудова етика – доктрина про необхідність працювати чесно, добросовісно й сумлінно, ці правила поширювались не лише на основну масу населення, а й на еліту, включаючи підприємців. Досягнення матеріального достатку вважалось одним з критерієм старанності; правилом хорошого тону стало ведення комерційних справ не тільки заради особистого забезпечення, а й користі для суспільства. «Прагненням до суспільної користі» - так звучало одне з гасел тієї доби. Цікаві приклади з життя епохи Реформації приводить німецький історик, соціолог й філософ Макс Вебер в книзі «Протестантська етика й дух капіталізму»: «добре виконані обов’язки стали «в моді», адже вони в першу чергу виконувались перед Богом». Існували й певні заборони роботодавцям, що вказують на біблійні корені трудової етики. Ось кілька прикладів.
1. Заборонена затримка заробітної плати, згідно з біблійним висловом: «Не кривдь ближнього твого, і не грабуй. Заплата наймитові не повинна лишатися у тебе до ранку» (Біблія, Левіт 19:13).
2. Заборонені знущання, приниження й жорстоке поводження панівного начальства над підлеглими – «не пануй над ним із жорстокості, і бійся Бога твого» (Біблія, Левіт 25:43).
3. За твердженням Біблії, Бог підтримує, нагороджує й заохочує до високої якості товарів, послуг та чесного ставлення до клієнтів, адже це – вияв поваги до людей, людина ж – найвище Боже творіння. Згідно з цим, крутійство з шахраюванням не просто засуджувалось, вони заборонялись, як і всі інші нечесні способи збагачення – «Надбання скарбів брехливим язиком – скороминущий подмух тих, що шукають смерти» (Притчі 21:6), і «Не чиніть неправди в суді, у мірі, у вазі й у вимірюванні. Нехай будуть терези і гирі ваші певні, і ефа, і гін певний.» (Біблія, Левіт 19: 35-36).
Не виключенням з правил, а нормою для підприємців був аскетичний спосіб життя, задоволення від малого, потреба більше давати іншим, аніж брати собі. Показна розкіш, дух наживи та прагнення до влади зневажались. Особливими чеснотами вважались економія та бережливість, а марнотратство й невигідне вкладання капіталу - засуджувалось. Під впливом проголошених Біблією цінностей регламентувався весь спосіб життя: у виробничій сфері - дисципліна та якість праці; в соціальній – законослухняність; в родинно-побутовій - зміцнення сімейних зв’язків, засудження пияцтва, аморальності; заклик змалку привчати дітей до праці, а ще - читати й розуміти Біблію, в котрій даються прості й водночас мудрі Божі настанови. Адже тепер сама людина мала відповідати за свої вчинки, на неї особисто покладалась велика відповідальність перед Богом і, отже, перед людьми.
Розумне використання коштів та ресурсів, відмова від марнотратства сприяли накопиченню капіталу – він вкладався в торгівлю й розвиток промисловості. Звісна річ, за кордон не виводився - працював на розвиток вітчизняної промисловості. Такий підхід до праці, підсилений гідною оплатою, пояснює темпи економічного зростання охоплених Реформацією країн. Швидко невеличкі країни, що вважались відсталими (Данія, Нідерланди, Швеція, Швейцарія) обігнали ті, що були провідними (Іспанія, Священна Римська імперія).
Якщо Реформація, тобто зміна мислення, і отже, розбудова Європи, почалася зі Слова, то революція розпочалася з пострілу. Залп корабельної гармати крейсера «Аврора» став початком збройного повстання, що поклав початок війні, терору, голодоморам, руйнаціям і, як наслідок, – величезній кількості жертв, котрим немає числа. Спочатку – прагнення зруйнувати «до основанья» підвалини старого світу, «а затем» - безуспішних намагань побудувати щось нове, небачене й грандіозне.
Дивне співпадання: 31 жовтня 1517 року почалась Реформація, а чотириста років потому (з різницею в один тиждень!) – «велика» революція, котра повністю відкинула всі п’ять принципів Реформації: замість Писання – марксизм-ленінізм, замість віри – безбожжя, тож, зрозуміло, – про яку благодать може бути мова? Оскільки Ісуса Христа, за марксистською теорією, взагалі не існувало, то було проголошено «культ людини» з усіма наслідками. Результати цього явища очевидні... Існує думка, що Російська імперія замість Слова (Біблії) обрала маузер тому, що не пройшла шляху духовної реформації, і накопичений народом величезний потенціал викликав вибух зовсім іншої якості. Жовтнева революція – найбільша по масштабах бід і руйнацій, котрі вона принесла не одному лише українському народу. Колись почула жорсткий анекдот:
- Знаєте, яка зброя найпотужніша? –
- Яка?
- Крейсер «Аврора». Лише один постріл, а з руїн й досі не можемо вибратись.
Переконана, аби нашому народові вибратися з прірви, в яку потрапили після того злополучного пострілу, потрібно повірити в диво – народження Ісуса Христа, яке святкували недавно. Так, як повірив 500 років тому основоположник Реформації – Мартін Лютер і як повірили ті, що крок за кроком змінювали світ навколо себе на кращий.
Початок нового 2017 року несе нашому суспільству дві ювілейні дати, тим самим нагадуючи: Розбудова - або - руйнація. І знову, як сто років тому, ми стоїмо перед вибором. Європа ж, зробивши свій вибір 500 років тому, до сьогодні користується надбаннями Реформації. Ми ж багато років поспіль блукання в темряві втратили надто багато – час, національні багатства і, найболючіше, людський ресурс.
Час невблаганний, він вкотре показує нам: починати потрібно із себе. Адже те, що ми робимо сьогодні, визначає не лише наше подальше життя, а й життя дітей, онуків і, отже, проектує майбутнє. Наше майбутнє!
