ОСИРОТІЛІ БУДИНКИ.
На початку двадцятого століття на березі річки Ятрань, між моїм селом і сусіднім селом Чирповоди, було побудовано багато нових будинків. У них проживали наші сільські молоді сім'ї. Вони облаштовували ділянку своєї землі. В період колективізації, власникам цих будинків місцеві власті наказали покинути свої житла. Мешканці цих будинків змушені були залишити свої обжиті будинки і перейти жити в село. Власники тих будинків влаштувалися в моєму селі, а частина з них у сусідньому, у Чирповодах.
У той час дома в нашій місцевості будували з глини. Змішували глину із соломою. Цей склад жителі називали «вальками», тобто цеглою. Назва «вальки», мабуть, походить від слова валяти, тобто валяти глину в соломі. А стіни будинків називали «мурами».
У сорокові роки я був ще дуже малий. У тих місцях пас корову. Пам'ятаю ці осиротілі, напіврозвалені будинки, з порожніми очницями вікон. З часом осиротілі будинки повністю розвалилися. Земля, на якій колись були побудовані ці житла, була розорана. Тепер там рівне поле. Це ще один приклад насильства над сільським населенням сталінським режимом в період колективізації і штучно створеного голодомору.
