ГОДУВАЛЬНИЦЯ.
У жорстокі 1932-1933 роки з-за голоду вимирали цілі сім'ї. У голодуючого населення у той час було тільки одне бажання, їсти. Але їжі не було. До зими 1932 року всі харчові запаси властями були відібрані у селян і вивезені. В той рік був також і поганий урожай. Пошуковики, сільські сищики, складали актив сільради. Вдень і вночі вони шукали в будинках і в хлівах селян приховане зерно. Якщо знаходили якісь їстівні продукти, забирали собі. Це був офіційно узаконений грабіж населення. Сім'ї залишалися без засобів існування. Вони були приречені на голодну смерть.
В той голодний час одним із засобів існування була корова. Але не у всіх сільських жителів вона була. Корова, якщо вона давала молоко в той період, була годувальницею сім'ї. Корів берегли і охороняли. Охороняли від злодіїв. Деякі сільські жителі займалися крадіжками і пограбуваннями. Злодійство було повсюдно. Крали все, що можна було з'їсти. Багато громадян виживали за рахунок крадіжок. З-за крадіжок, не можна було залишати тварин у сараях на ніч.
Наш будинок ділився на дві половини. В одній половині жили мої батьки (я тоді ще не народився), а в іншій – корова. Між цими двома половинами були сіни, двері яких виходила у двір. Було багато нічних випадків, пов'язаних із крадіжками. Але корову мої батьки вберегли. Завдяки корові, її молоку, мої батьки, брат і сестра, вижили в той голодний час.
