Прокидаюсь... Відчуваю – щось не так! Ще не знаю, що, але не так.
Як завжди, в кімнату несміливо заглядає ранок. Розганяє темряву по кутках. Та сьогодні робить він це якось жвавіше, впевненіше.
Заінтриговано виглядаю у вікно... А! Зрозуміло! Сніг! Вночі випав сніг!..
Надворі примружуюсь, радію, мов дитина! Роззираюсь навколо, не наважуючись ступити перший крок по рівнісінькому пухкому білому покривалу – боюся порушити первозданність...
Світ щорічно перевтілюється. Оновлюється. Вступає в нову фазу – з чистого аркуша. І щорічно намагається догукатися: зупинись, придивись, замилуйся, полюби!
І нарешті – прибери і не сміти.
