Бува, зранку – а ти схопився вдосвіта, як завжди, плиг-стриб ніжками на килимку, туди-сюди ручками, тиґдим-тиґдим у кухню кавки зварити (цить та диш, дурню, сплять же всі) – а, так, так, котячими оманливими крочками уздовж стіночки в кухоньку шасть, кава, новини, книжечка, аж тут – БАЦ!
Осяйнула твій мозок думка, і не думка, а думищще, одкровення в п’ять слів, і такі ті п’ять слів влучні, ні додати ні відняти, і в такому порядку – ой, філігрань-фініфть, 32 карати, антік маре, найглибший ріспект.
А тут і чайничок закипів, кавку в горняточко закинути, ласуючи думищею та обережно торкаючись отих п’яти заповітних слів кінчиками якихось дрібнесеньких, нетривких, тричі травлених думок: а що як оце – сюди?
Нннннііііі, голубе мій, не займай, а натомість у філіжанку поклади собі цукру. Йой, цукорниця порожня – до шухлядки, пакетик цукру дістаємо – в цукорницю його! Цур тобі, пек тобі, порозсипав скрізь, бісова ковінька, десь тут віничок…
А за вікном рожеве – мати моя жінка, ранок сьогодні неймовірний, ну й нехай, що таке тищщу разів бачене-фотане, а ну-мо, а ну-мо мені телефончика. Клац, клац, клац! – ет, на великому моніторі не теє буде, розбавиться піксель, розрідиться колір, попливе картинка, та оце за вікном – впасти-вмерти, а на дисплеї телефону – лєпотааааааа...
Ой, кава хлюпнула на плиту. Тек-с, зараз ми її ганчірочкою… Нема ганчірочки. Закінчилася ганчірочка. І не придбана. Ай-вей, кепські справи… А в мене ж думище! – ой, так я вам скажу без жодної брехні та облуди, що таку думку тре зразу золотими літерами на скрижалі. В пантеон її! В глобальні ефіри! Як там воно? Зара, зара, витру каву з плити, сяду за стіл, відкрию ноута – і моментально надрукую.
Трам-тарарам! Година вже ж яка – ой-йой-йой! Та-да-да-та, та-даааа!!! Прокидаємось, до школи, зуби, кава, цьом, жетони, гроші, портфелі, зуби, кава, бігцем-риссю-миттю, цьом, метро, двері закриваються, не притуляємося, не вперше, їдемо-їдемо, Господи, який Дніпро, привіт-привіт, авжеж, день розпочався, ну, так, давай… Ніби я щось забув? А, так, а як же, п’ять слів, неодмінно, так, бувай, до завтра…
…Впав абияк, заснув стурбовано, зате спав коротко, вдосвіта підхопився, плиг-стриб ніжками на килимку, мах-мах ручками, тиґдим-тиґдим у кухню кавки зварити (нишкни, дураче, сплять усі) – а, так, так, котячою ходою в кухоньку шасть, кава, новини, книжечка, аж тут – БАЦ!
…П’ять слів. Уся правда. Фініфть-філігрань. WTF. Нічогісінько не пам’ятаю. Най ти качка копне. Твою ж дивізію. Таке ж один раз за ціле життя. Це Нобель. Пулітцер. Гремі з шаблями, хрестами, рожевими стрічками та дубовим листям. Це ж…
