У мерському кабінеті, на мерському кріслі, за мерським столом сидів мер. Він, сильно випинаючи нижню щелепу, дмухав на гарячий чай і розгадував кросворд на останній сторінці «Бур’янопільського вісника». У двері тихо прослизнув помічник. Вмостився у гостьове крісло, витяг з внутрішньої кишені піджака планшет і взявся щось читати. Деякий час панувала тиша, яку порушували лише мерові дмухання з сьорбаннями та шкрябання ручки газетним папером. «Почесний громадянин Бур’янополя, винахідник дугового електрозварювання» – прочитав мер восьме завдання по вертикалі. На мить замислився, чухнув ручкою кінчик носа і почав вписувати відповідь: «Б-Е-Р-Н-А-Р-Д-О...». Для останньої літери забракло клітинки. Мер невигадливо лайнувся і підняв слухавку:
- Ало! Пєтя? Якого це в тебе, в комунальній газеті – обличчі, бляха, міста – кросворд з помилками? Да! Осьо, вісім по вертикалі. Бернардос має бути. "С" не влазить. Шо? Та нє... Погуглить? Сірьожа, – звернувся він до помічника. – Глянь мені в інтернеті Бернардоса. Як він там правильно пишеться. Шо? Бенардос? Без «р»? Іди ти, Пєтя, в сраку! – гукнув у слухавку, що гиготала йому у вухо, і роз’єднався.
Тоді знову взявся телефонувати:
- Ало! Лєра, принеси мені коректор.
Увійшла Лєра з коректором і короткою сукнею на довгі ноги. На вид помічника рясно зашарілася, а той, не відриваючись від планшету, так само рясно зашарівся у відповідь. Вона почекала, поки начальник замаже неправильні літери в клітинках, забрала коректор і, з надмірною для цих географічних широт грацією, залишила кабінет. Помічник тихо та довго видихнув, і протер чоло хустинкою. Мер же махав перед собою газетою – сушив роботу над помилками або й провітрювався.
— Вибори скоро... – по деякім часі озвався Сірьожа.
Мер у відповідь скривився як Леонардо Ді Капріо на популярному мемі. Трохи помовчав, глянув у кросворд, а тоді спитав:
- Сірьож, як там називають гівнюків, що клей нюхають?
- Токсикомани?
- Да! Як вони правильно пишуться? Через "и"?
- Угу...
- От... Ало! Лєра, неси його назад.
