Розділ 4
Коли я проснулася кімната була пустою, без медсестри, чоловіка і Ейпріл. Я лежала дивлячись на прозору стіну із скла. За нею ходили лікарі і медсестри. Цікаво чому ці всі люди обрали саме таку професію, чому не стали банкірами чи юристами? Мене завжди цікавило, що штовхає людей на вибір професії, адже саме це буде годувати їх до кінця днів. Я відчуваю втому і слабкість, препарат який мені вкололи дуже сильний. Мій телефон лежить поруч на столику, я постаралась до нього дотягнутися, але просто немаю сил.На годиннику 15:12, я проспала майже десять годин,нічого собі! Це дивує, але всяке може бути. Я повернула голову в бік скляної стіни і намагаюся побачити ту медсестру або ж Стіва. Повз мою палату із криками провезли людину на ліжку, можливо, на операцію. Пройшло майже п'ятнадцять хвилин, а по відчуттям всьо дві. Я побачила Стіва і на лиці з'явилася усмішка, але він навіть не глянув до моєї палати. Він помахав комусь усміхаючись і пришвидчився. Через декілька секунд до нього підійшла та сама Меган і я зрозуміла кому він так інтенсивно махав. Брюнетка обійняла його і це виглядало не так вже і дружньо, його рука була на талії і спускалася нижче. Або в мене глюки, або ж мій чоловік обмацує іншу жінку. Вони стояли мило говорили, видно що вона фліртує, Стів легко торкнувся руки Меган і вона кивнула в бік моєї палати. Мій чоловік глянув, я швидко закрила очі, наче я сплю. Прижмурившись я дивилася, що він робитиме далі. Стів повівся і думає, що я сплю. Він повернувся до Меган і обійнявши її за талію завів у кладову навпроти. Не можу повірити своїм очам, він фліртує з іншою, а зараз він у сусідній кімнаті Бог знає що витворяє з Меган. Очі почали мокріти і я заплакала. Апарат біля мене показує, що моє серцебиття пришвидчується. Я зірвала усі трубки, які знову мені вчепили поки я спала і почала шукати свій одяг. Біля вікна на дивані лежав спортивний костюм Ейпріл, кросівки були поруч. Я швидко одяглась, взяла телефон і вийшла з палати. Щоб мене ніхто не помітив, одягла капюшон і швидкою ходьбою вийшла з лікарні, мене навіть ніхто не помітив. В голові паморочилось. Чим далі я відходила тим більше починала плакати. Коли я була вже в іншому кварталі я зняла капюшон і сіла на лавку. Серце виривається з грудей, я не можу припинити плакати. Я люблю його, але різка огида затьмарює це. Невже мій Стів, мій коханий чоловік тільки що на моїх очах зрадив. Я не можу в це повірити, цього просто не може бути. Але проти побаченого не поспориш. Я витерла рукавом сльози і пішла у напрямку дому.
Тут нічого не змінилося, усе як і лежало від вчора так і лежить. Я дістала з верхньої полички велику валізу і почала пакувати свої речі, комп'ютер, косметику, документи, прикраси, гроші, повністю усе. Ледве закривши валізу я вийшла з квартири і зачинила двері на ключ. На вулиці я не знала куди мені йти, що робити. Я не хотіла бачити нікого. Піймавши таксі я попросила водія відвести до готелю неподалік. Готель "Сант Рок"- п'ятизірковий і найновіший у нашому місті. Думаю мені тут сподобається. На рецепшині молода дівчина дала мені заповнити бланки, попросила мій паспорт і оплату на перед. Поки що я оплатила всього лише дві ночі. Потім поживу в Ейпріл, але зараз мені потрібно відійти від побаченого. Мене провели до номеру, показали як усім користуватися і повідомили, що вечеря починається о шостій. Як тільки чоловік з милим італійським акцентом покинув мою кімнату я сіла біля дверей і почала безупинно плакати. Мені було дуже боляче, щось дуже сильно тиснуло у грудях. Важко дихати і взагалі тверезо мислити. А що якщо це всього лише моя бурна фантазія і насправді це виглядало не так? Але зараз я не в стані думати про це, я просто не можу.
Я піднялась на ноги і почала ходити від вікна до дверей. Що тепер з нами буде? Розлучення? Розподіл майна? Мені варто знайти хорошого адвоката. Але я не хочу цього всього. Мені це не потрібно. Боже, навіщо він це зробив! Я взяла настільну лампу і хотіла кинути її об телевізор який висів над письмовим столом, але вернувся здоровий глузд. Серце б'ється сильніше і сильніше з кожною секундою. Мені паморочиться в голові. Я присіла біля столу і помітила у ньому міні-бар. Відкривши маленький чорний холодильник я побачила декілька шоколадок, сік, пепсі, спрайт, воду і маленькі пляшечки з алкоголем. Водка, віскі, коньяк і багато іншого, тут навіть є вино. Я випивала пляшечку за пляшечкою. В певний момент я відчула головокружіння- сп'яніла. Алкоголь змішався з моєю кров'ю і я стала розслабленішою. Я глянула на свою руку, не можу більше носити обручку. Знявши я кинула її через плече. Телефон дзвонить без перестанку, мені це починає набридати. Я пішла у ванну кімнату і кинула телефон в унітаз. Прощавай надокучливий, друже. Я змила його натиснувши на кнопку. Повернувши голову вліво я побачила дзеркало. Виглядаю жахливо, гірше нема куди. Я вмила лице холодною водою і постаралась розплутати волосся пальцями. Не довго думаючи вирішила прийняти душ і це було чудово. Коли привела себе в порядок, то пішла розпаковувати речі. Я одягла плаття на довгий рукав яскраво- червоного кольору, босоніжки на підборах і спустилася вниз на вечерю. Тут подають неперевершену їжу, усе натуральне. Я наклала повну тарілку їжі і пішла шукати місце,щоб сісти. Не так вже і багато людей. Я сіла за стіл біля вікна, замовила собі вино і насолоджувалася вечерею. Таке враження, що я не їла цілу вічність. Давно не відчувала такого голоду. Без телефону якось не звично, та і мені потрібно дізнатися, як справи на роботі. Я вже пожалкувала, що втопила його. Хоча він був вже старий і часто глючив. Час купити новий. Після вечері, я прогулялася до найближчого магазину з технікою і купила новий смартфон, карточку. Продавець пообіцяв, що цей телефон не підведе. Я вставила карточку і по пам'яті ввела номер Ейпріл.
-Ейпріл, привіт, це Хлоя.
-Якого чорта, Хлоя! Де ти? -вона говорила, як скажена.
-Я тобі потім все поясню, не зв'язуйся зі Стівом, взагалі забуть за його існування, -мій голос тремтів.
-Що сталося? -тепер вона говорила спокійним, співчутливим голосом.
-Я не знаю, як це сказати. Я в готелі "Сант Рок" , хочеш приїдь і я постараюся все пояснити. Якщо ні то зустрінемося завтра на вечірці.
-Ти що жартуєш, я буду за декілька хвилин. В якому ти номері?
-173-тьому.
-Добре, чекай мене.
Я заховала телефон в сумочку і просто старалась глибоко дихати. Мені страшно, я переживаю за своє майбутнє, за свій шлюб. Я не знаю, як це можна виправити і не знаю чи хочу цього.
Я вирішила почекати Ейпріл біля входу. Хочу ще трохи подихати свіжим повітрям. Я вийшла на дорогу,щоб подивитися чи не їде таксі. Через свою необережність не побачила машину, яка їхала позаду на швидкості. Раптом мене схопили за руку і машина проїхала повз мене. Я обернулася, щоб глянути хто це був.
-Хлоя, ти здуріла?
Позаду мене стояв Клаус і здивовано дивився на мене.
-Дякую, -я розгубилась.
-В тебе все добре? -він точно дивився на мою руку де ще декілька годин тому була обручка.
-Не хочу про це говорити, -я заховала руку за спину.
-У мене зустріч, мушу йти. Але пообіцяй мені, що будеш уважніша на дорозі, -я кивнула йому у відповідь. Він усміхнувся і направився в готель. Мабуть, він тут живе. Через декілька хвилин приїхала Ейпріл, вона міцно обійняла мене вибігши з таксі. Ми зайшли в середину, Клауса я не побачила. Ми піднімались на ліфті не сказавши жодного слова. Як тільки я відчинила двері Ейпріл почала говорити:
-Де твоя обручка?
-Вона мені більше не потрібна, -я зачинила двері і пішла до ліжка.
-Що сталося, поясни, -вона сіла і тоді я сіла біля неї.
-Справа в тому, що я бачила як Стів фліртував з тією Меган, його рука була нижче талії, -мені важко про це говорити.
-Можливо це випадковість і ти не правильно зрозуміла, -вона взяла мене за руку.
-Потім вона кивнула в бік моєї палати і він перевірив чи я сплю. Після цього обійняв її і вони зайшли у кладову кімнату, -потекли сльози.
-Ей, Хлоя, не плач.Не може бути так. Стів любить тебе. Мабуть на тебе повпливало заспокійливе і ти все перекрутила.
-Ні. Я впевнена в тому, що бачила. Після того я зібрала речі і втекла сюди.
-Стів дзвонив мені декілька разів, питав де ти. Він розлючений і переживає.
-Не переживає він, у нього тепер є Меган і я бажаю їм всього найкращого, -я витерла сльози і пішла до ванної кімнати.
-Вам треба поговорити, все прояснити.
-Ейпріл,чому ти його захищаєш? Все забуть про Стіва, його більше немає для мене, -я накричала на неї і мені стало соромно. Подруга обійняла мене і я знову розплакалася.
-Я поруч, ми пройдемо крізь це разом.
-Мені страшно, у мене нема планів на майбутнє. Моє життя вийшло з-під контролю.
-Хлоя, не муч себе. Якось буде. Для початку вам треба поговорити.
-Я ще не готова до цього.
-Ти залишися тут? Можеш пожити у мене, а там побачимо. Найдемо тобі гарну квартиру і все у тебе буде добре.
-Окрім того, що чоловіка в мене вже не буде, -я глянула на неї і зрозуміла, як їй було, коли вони з Жоржом розійшлися.
-Ти гарна, молода. Усі чоловіки на тебе задивляються. Вибери будь якого і він твій, -це звучало наче наказ.
-Вмієш ти піднімати настрій, -Ейпріл мені усміхнулася.
-Але є одне але. Не рухай Клауса, -вона закусила губу. Він їй подобається, хоч вони і ніколи не бачилися.
-Я бачила його сьогодні, він тут живе, -в неї загорілися очі і з'явилася усмішка.
-Треба буде подивитися чи не сидить він в холі.
-Так і зробиш.
Подруга посиділа зі мною ще годину. Переконавшись, що зі мною все добре вона поїхала додому, а я пішла спати. У мене був важкий день.
-Прибирання кімнати, -прозвучав дзвінкий жіночий голос. Я ледве відкрила очі. Двері відкрилися і мій погляд пересікнувся з поглядом прибиральниці.
-Вибачте. Я зайду пізніше, -вона швидко вибігла з кімнати. Я накрилася ковдрою з головою і постаралася заснути. Ранок почався не як завжди. Без поцілунку Стіва якось не так приємно просинатися. Я глянула на годинник- 9:50. Час вставати. Голова болить, рана майже затягнулась, але залишається рубець. Я вмила лице, одягла спортивний костюм і спустилася до ресторану. Мій сніданок складався з всіх можливих фруктів, сендвічів з сиром і шинкою ну і звичайно ж кави. Вона не така смачна, як у Стіва,але я звикну. Клауса ніде не видно. Мабуть, такі заможні люди снідають в себе в номері, або не снідають взагалі. Поки я їла мені прибрали в номері. Міні-бар знову наповнений маленькими пляшечками. На журнальному столику лежить обручка, прибиральниця найшла її. Я взяла її в руки і одягла на безіменний палець правої руки. Буду вдавати ніби нічого не сталось.
Зробивши декілька робочих дзвінків я знову залізла під ковдру. Мені так важко згадувати вчорашній день. В голові досі не вкладається, як він міг так зі мною вчинити. Стів ж казав, що кохає мене до безтями, готовий на все, а в результаті знищив наші стосунки. От навіщо? Для чого він так зробив? Я й не помітила як зробила дирку в подушці, пір'я почало вилітати. Це мені нагадало, як одного разу ми з Стівом билися подушками і так захопилися, що подушки трісли і посипалося пір'я. Ми кидалися ним, лежали на ньому, раділи і уявляли собі що це лапатий сніг. Я так тоді насміялася. Одна частина мене хоче побігти до нього, все пробачити і жити далі, а інша ненавидить так сильно, що час від часу переважає над першою. Не дарма кажуть, що найбільший біль приносять люди, яких ми любимо. Ейпріл має рацію нам треба поговорити і вияснити стосунки.
О 16:00 починається благодійний вечір і мені не можна запізнюватися. Я прийняла контрасний душ, накрутила волосся, зробила легкий макіяж і не могла відірватися від свого відображення в дзеркалі. Краса. Стів має пам'ятати, що сьогодні важливий день для мене, було б не погано, якщо б він прийшов. Я розпрасувала блакитне плаття, яке обрала для себе, натерла до блиску лакові туфлі і поставила все біля входу. Треба дізнатися як проходить підготовка у Ейпріл. Сьогодні для неї теж важливий день.
-Хлоооя, -майже проспівала вона.
-Як настрій? Ти вже готуєшся?
-Все супер, майже готова, а ти як?
-Здогадайся, -глибоко видихнула я.
-Нічого, не хвилюйся все буде добре, -після її слів здається, що по-іншому просто й бути не може.
-Я тобі повірю, зустрінемося на місці.
-Не можу дочекатися, -вона раділа, наче малеча. Це так мило.
Я одяглась і вже готова виходити. Цікаво, чи приїде Стів? Я викликала собі таксі і спустилась на рецепшин. Тут так гарно, усе скляне і в чорно-червоних тонах. Дуже стильно. Я сіла на один з червоних диванів і взялась читати журнал. І так почитаємо мій гороскоп. Де ж ці Діви,а ось: "Очікуйте поцілунок від таємного шанувальника. Піддайтеся спокусі. Вам буде весело" . Дурниці, що ще за таємний шанувальник? Стів?
-Приємно бачити тебе знову, -я обернулася і побачила Клауса.
-Взаємно, рада, що ти не запізнишся. Це важливо для....ем..Забудь, -я ледве не розповіла про Ейпріл.
-Розкішно виглядаєш, -він подав мені руку.
-Ти теж не погано.
-Ні на що не натякаю, але ми дуже гармонійно виглядаємо.
Клаус одягнений у білі класичні штани, бежеві мокасини і небесно-блакитну сорочку. Ми з ним наче близнята.
-Справді,цікаве співпадіння, -я усміхнулась.
-Можемо поїхати на вечірку разом, якщо хочеш.
-Я вже чекаю таксі.
-Тим більше! Відміняй замовлення, -він відчинив двері і ми вийшли на вулицю. Погода чудова, мені пощастило. При вході стояв той самий білий Range Rover про який казала Ейпріл. Клаус увійшов в роль джентельмена і відчинив передні двері. Тут просторо. Салон чорний, шкіряний. Машина випуцувана до ідеалу.
-Ти любиш свою машину, це помітно, -сказала я коли він сів за кермо.
-Щей як, але це така дорожня машина. В себе вдома я користуюся електрокаром.
-Ніколи не бачила їх, тут такого нема.
-Ну що поробиш. Це досить мале містечко, але воно в ста кілометрах від мого рідного міста і тут я провів більшу половину дитинства.
-Чому так?
-Тут живе моя бабця, тож на вихідні батьки мене привозили до неї і ми цілими днями сиділи біля моря. Люблю море і природу, а вона тут неперевершена, -ми звернули в поворот в якому я ще не була.
-Це найстаріший квартал міста, бувала тут?
-Ні,я думала, що найстаріший це той що на променаді.
-Багато туристів так думають, глянь на цей будинок, -він показав пальцем на багатоповерхівку в чотири поверхи, оздоблену різними скульптурами на тему "Підводний світ" . -Я часто сидів і дивився на цей будинок з вікон квартири бабусі, -він вказав на протилежний будинок, теж досить цікаво оздоблений.
-Дуже гарні будинки, -ми проїхали по дорозі вгору і виїхали на центральну вулицю, ще трошки і ми будемо біля нашої благодійної зали.
-Не хвилюйся вечір пройде добре, його ж влаштовувала ти, -мені стало дуже приємно після його слів. Я відчула гордість і спокій.
