ЯК ХОВАЛИ.
В центрі нашого села знаходиться цвинтар, на якому поховані жертви голодомору. В 1932/1933 роках на цвинтарі копали великі ями-могильники, в яких ховали померлих. До ям-могильників тіла померлих від голоду людей приносили, привозили возами, санками, тачками та опускали їх у ями. Коли яма заповнювалася мертвими тілами, її засипали землею. На цей час вже була підготовлена нова яма-могильник.
Чому так ховали? В нашому селі не знайти ні одного дому, де би в рік голодомору хтось із родини не помер. Були будинки, в яких до літа 1933 року померли всі, вся сім'я. Потрібно врахувати, що у обессиливших від недоїдання людей не було ні сил, ні коштів, для поховання померлих родичів. Тому, була організована група людей, яка займалася збором та захороненням померлих сільських жителів.
Ми слухачі розповідей живих свідків голодних смертей весни тридцять третього року. Про що чули тоді, описуємо зараз. Дуже шкода, що до цього часу пішли з життя всі свідки голодомору нашого села, і в зв'язку з цим, ми не можемо в повному обсязі описати хоча б половину того, що відбувалося в голодні роки в нашому селі.
Скільки було померлих і похованих в ямах-могильниках людей? Скільки було тих ям? Ніхто цього не знає. Всі могильники заросли травою, покриті забуттям. На нашому кладовищі в пам'ять про жорстокі дні голодомору сільською радою та мешканцями села встановлено «хрест пам'яті померлим в рік голодомору». На ділянці кладовища, де поховано багато жертв у спільних могильниках, також встановлено «пам'ятний хрест».
Про голодомор, про масове вимирання населення, внаслідок штучно створеного голоду, ми не повинні забути. Спадкоємці безвинно убитих громадян нашої України, пам'ятайте про жорстокі дні голодомору! Будьте милосердні! Коли проходите повз поховань, зупиніться на хвилинку, зніміть головний убір, схиливши голову, поклоніться праху померлих голодною смертю людей. Своїм жестом поваги, поважним вчинком, увіковічнимо пам'ять про тих, хто пішов з життя мученицькою смертю, смертю голодного вмирання.
