- Бляха! Бляха!* - холодно, слизько, гидко.
Я готовий публічно принести вибачення всім хто зі мною контактує, особливо зранку. Я сантехнік - кочегар-двірник в ПеТеУ. А ні, не ПТУ, а ЦППРК. Що це? Це те, що з нами відбувається. Училища стали ЦППРКа, лікарні – ЦПМСД, а ми всі стали – електоратом. А Війна стала - АТО.
У мої обов’язки сантехніка-кочегара-двірника тепер входить вішати траурну стрічку на прапор після чергових значних втрат на які ніхто по суті не звертає уваги, крім тих хто залишився без сина, брата, чоловіка, коханого чи коханця. Іншим байдуже, бо сьогодні націоналізували банк і збираються от-от посягнути на святе - безкоштовні телеканали.
Я звичайно повішаю цю чорну траурну стрічку, як-не-як ми звикли виконувати свої обов’язки, але люди, що треба зробити, щоб вам відкрилися очі? Кого вам повісити на прапорі?
*тонкий листовий метал.
