Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2435
Творів: 43531
Рецензій: 84819

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Опір серця

© Максим Т, 12-12-2016
Жив собі колись хлопчик на ім'я ... втім, його ім'я для цієї історії не має значення - таке могло трапитися будь з ким. Головне ж про того хлопчика ось що: неслухняний він був.

Отже, жив собі неслухняний хлопчик. Він не слухався ані мами, ані тата, ані бабусів-дідусів, тіток-дядьків та всіх інших родичів, ані вихователів у дитсадочку чи просто старших роками людей - ніколи, ні за яких обставин.

Хлопчик був настільки впертий у непослуху, що змучена родина навіть вдавалася до хитрощів. Йому щось суворо забороняли або, навпаки, наполегливо щось наказували - насправді ж воліючи, аби той вчинив навпаки. Та цей відчайдушний обман, нехай і вимушений, викликав у батьків хлопчика пекучий сором. А ще вони побоювалися, що в голові хлопчика, й без того непокірливій, утвориться суцільний безлад, а усі «добре», «погано», «можна» та «неможна» переплутаються назавжди. Тому в такий спосіб від хлопчика чогось добивалися всього лише двічі або тричі за все його неслухняне життя.

Доки хлопчача непокора лишалася горем родини, її ще якось терпіли. Та коли хлопчик пішов до школи, миритися з нею далі стало неможливо. Хлопчисько не слухався ані вчителів, ані заступників директора, ані самого грізного директора школи – з усіма ними він поводився без жодної поваги. Він не зважав навіть на вахтерів і прибиральниць, яких всі першокласники чомусь боялися до запаморочення. Родина неслухняного хлопчика щодня тліла від сорому за нього, але вдіяти нічого не могла.

Та одного дня мама рішучо взяла неслухняного хлопчика за руку (той, звісно, пручався й видирався, мов кіт) і відвела його до Чарівника, який жив неподалік. Чарівник глянув на дитину та відразу ж сказав:
- О, братику, все з тобою зрозуміло. У тебе в серці живе дракон. Вірніше, поки ще драконятко мале, але воно може вирости в здоровенного дракона. Треба припинити його годувати, а найкраще - взагалі позбутися. Бо воно виросте та зжере - й твоє серце, й тебе самого.

Хлопчик недовірливо зиркнув на Чарівника та вигукнув:
- Нема в моєму серці ніякого дракона!

Чарівник захихотів лагідно, наче горішки по підлозі заторохкотіли:
- Такі дракони, дорогенький мій, лізуть у кожне серце. Якщо дракона підгодовувати, він у серці вгніздиться та виросте. Якщо не годувати - лишиться маленьким і кволим, майже безпечним, може, й зовсім піде, якщо нагнати, деінде шукати собі інше, слабше серце… А ти, я бачу, своє драконятко добре годуєш.

Хлопчик насупився:
- Годую? Чим це я годую дракона? Ніколи я ніякого дракона не годував!

Чарівник сплеснув руками:
- Ще й як годуєш! Інакше б мама тебе сюди не привела – мами діточок до мене ведуть, коли бере їх найчорніший відчай… Дракони живляться непослухом, гидким вчинком і злим словом. А ти як, дорогенький мій, слухняний хлопчик? - І Чарівник доброзичливо глянув на дитину крізь смішні круглі окуляри.

Хлопчик відкрив рота, аж тут у розмову втрутилася мама:
- Шановний пане Чарівник, я не впевнена, що ми самі впораємося з тим драконом. Нам би його позбавитися… Це можна влаштувати? Допоможете?

Чарівник так відповів мамі:
- Можна. Тільки позбутися дракона повинен він сам, - і Чарівник тицьнув пальцем у бік хлопчика. - Як вийдете на вулицю, там ви, мамо, лясніть його легенько по спині ось цієї лопаткою, - і він дав мамі дерев'яну лопаточку на зразок тих, якими користуються кухарі, - та скажіть: "Дракон, виходь!" А ти, хлопчику, як тільки побачиш перед собою дракона, приплесни його між долонями, мов комаху, просто ось так, - і чарівник плеснув у долоні. - А тепер все, йдіть собі! Мені ніколи! Гараздів зичу!

Мама вивела синочка на вулицю й спробувала повернути його до себе спиною, проте той впирався та репетував:
- Не буду! Не хочу! Ні!

Зрештою, коли він кинувся навтьоки, мама приловчилася, ляснула його лопаткою по спині та вигукнула щосили: "Дракон, виходь!"

Хлопчик зареготав і відбіг від мами та її лопатки на безпечну відстань, зупинився та хотів зробити мамі "ніс", тільки раптом йому стало не до того. В нього просто з грудей вистрибнув червоний дракон - зовсім маленький, завбільшки з малярійного комара, але цілком справжній: з крилами, хвостом, трьома зубастими головами та пазуристими лапками.

Хлопчик злякався: ще б пак, носити в своєму серці таке чудовисько! І він би зробив те, що велів йому чарівник, і прихлопнув би дракона, але дитя вже так звикло до непослуху, що послух став для нього страшнішим за дракона - тим більше, такого манюнього. І хлопчик просто сховав руки в кишені, а дракончик миттю стрибнув назад у його серце, ніби й не було його ніколи. Хлоп’я з незалежним виглядом попрямувало до свого будинку - не так, щоб мама подумала, що він іде з нею, але й не так, щоб оминути власну оселю. Однак про мамине око хлопчик плеснув у долоні - щоб мама не чіплялася з питаннями.

Розпитувань ніяких і не знадобилося – хлопчик, як і раніше, нікого не слухався, і вдома всі зрозуміли, що дракон все ще перебуває в його серці. Однак тепер і неслухняному хлопчику жилося несолодко: коли він дізнався про дракона у своєму серці, та ще й побачив його на власні очі, непослух перетворився на покарання – вже не тільки для рідних і вчителів, а й для нього самого.

Кожного разу, коли хлопчик викрикував свої звичайні слова - НЕ ХОЧУ! НЕ БУДУ! НІ! - він відчував, як дракон в його серці зростає. І з кожним НІ! НЕ ХОЧУ! НЕ БУДУ! дракон вгризався все глибше і болючіше в серце хлопчика. Тепер дитині здавалося, що всі ці НІ! НЕ ХОЧУ! НЕ БУДУ! вигукує сам дракон, аби відкусити ще трохи від хлоп’ячого серця.

І якось хлопчик не витримав цієї муки  - він сам побіг до Чарівника. Ридаючи від болю, трусячись від хвилювання, він розповів Чарівникові, що не послухався його настанов і не прибив дракона. Відтак дракон творить у його серці все, що захоче, і це дуже боляче і страшно: «Благаю, благаю, пане Чарівник, виженіть дракона!» Чарівник знизав плечима:
- Не можу вигнати чужого дракона. Свого дракона кожен годує сам і долає – також сам.

Хлопчик тоді попрохав Чарівника хоча б дати йому нову лопаточку, щоб мама або тато могли ляснути хлопчика по спині і крикнути: "Дракон, виходь!" На це Чарівник тільки розвів руками:
- Е, ні, лопаточку ти вже використав. Та й дракон твій підріс, його тепер не те що лопатою, його тепер екскаватором не злякати.

Хлопчик почав благати Чарівника про допомогу - він був готовий на все, аби позбутися дракона. Тоді Чарівник витягнув з шафи вузький чорний згорток і подав його хлопчику - згорток був таким важким, що хлопчик ледь втримав його. Чарівник сказав йому:
- Твого дракона тепер можна здолати тільки цим мечем. Але меч буде абсолютно безсилим, якщо ти сам не бажаєш позбутися дракона - всім серцем, скільки в тебе його лишилося.

Хлопчик розгорнув меч - і зброя спалахнула блискавкою в світлі лампи, що стояла серед стародавніх книг і дивовижних приладів на столі Чарівника. Хлопчик з великим зусиллям змахнув мечем і вигукнув:
- Я хочу вигнати дракона! Я буду вільним!

Чарівник тоді сказав йому:
- Іди сьогодні ж увечері на пустир за школою - але ти повинен бути там сам-один. Дочекайся, поки інші діти підуть по домівках, і тоді витягай меча та викликай дракона на двобій. Якщо ти дійсно хочеш звільнитися від нього, він прийме твій виклик. Якщо бажання твоє виявиться заслабким або нещирим, дракон не вийде, і дуже скоро в тебе навіть думки не виникне його позбутися. Дракон зжере твоє серце, а ти все життя слугуватимеш тому, що пануватиме в твоїх грудях, - драконячій злобі, ненажерливості та жорстокості.

Увечері, коли в небі засвітилася перша зірка, хлопчик вийшов на пустир за школою. Там вже нікого не було. Хлопець вагався: йому й страшно було битися з таким звіром, а ще – якась потужна, вайлувата, холодна думка огортала його мозок, стримувала рухи, шепотіла без слів: «Не роби дурниць, разом ми сильніші…» Напруживши всю свою волю, хлопець розгорнув щільну чорну тканину, в яку був загорнутий меч, змахнув ним і вигукнув:
- Дракон, виходь на бій!

Тремтячий голос пролунав над пустищем слабенько, жалібно, навіть смішно, але дракон вийшов з грудей хлопчика! Це було жахливо боляче - хлопчику навіть здалося, що всі його ребра зламані, адже дракон виявився величезним, незрозуміло, як отакезна потвора могла ховатися в серці! Дракон загарчав, дихнув вогнем у темне небо та загарчав:
- Спробуй поборотися зі мною, ти, жалюгідний дурнику!

Хлопчик закляк від жаху, але впустити це чудовисько назад у серце було навіть страшніше. І він здійняв меча над головою та кинувся на дракона.
Для дракона такий ворог – забавка; він знущально реготав, ухиляючись від меча, злітав у повітря, підстрибував, дихав полум’ям, гарчав та сміявся, а хлопчик ніяк не міг ані вколоти, ані вдарити дракона. Хлопцеві здавалося, що меч важчав щомиті; він ледь-ледь міг поворушити крицею, коли дракон знову наближався.

І ось руки хлопчика більше не змогли підняти меч, ноги його підломилися, і він впав на коліна перед драконом і впустив меч на землю. Дракон зареготав, наблизився до хлопчика та прогарчав йому прямо в обличчя, обпікши вогненним подихом:
- К-о-о-о-ррррр-ии-и-и-сссс-я-я-я м-е-е-е-н-і-і-і!

Хлопчик вже не міг битися, але й здатися він теж не міг – ні, тільки не це! Сльози котилися з його очей, та він вигукнув:
- Ніколи!

Дракон відсахнувся, вдихнув глибше та загарчав так, що у вікнах школи жалібно задеренчали шибки:
- Корррррррися мені або помрррррри!

Хлопчик заплющив очі: він зрозумів, що зараз все скінчиться. Нехай, аби не коритися драконові! І він тихо промовив просто в вогнисті очі та полум’яні пащеки звіра:
- Ніколи.

Аж тут малесенька зірочка в чорному небі над пустирем спалахнула яскравіше за сонце. Промінь її світла був сліпучим і вузьким, як спиця. Цей промінь прошив дракона наскрізь, і той заверещав і гепнувся долі, стрімко стискаючись і зменшуючись, доки знову не став розміром з малярійного комара. А потім промінь зірки торкнувся хлопчика, той одразу відчув у своєму серці лагідне тепло, а в руках – силу. Його сльози висохли, він встав з колін і – ЛЯСЬ! – прибив дракона долонями, мов комаху. А промінь зірки вже зник, прихопивши з собою чарівницького меча, зірка знову стала такою ж, як і всі інші зірки, - мерехтлива цяточка в чорному небі.

Хлопчик постояв, дивлячись у небо, а тоді пішов додому. Він нікому й ніколи не розповідав про битву з драконом, але зміну в ньому помітили всі, однак тактовно втрималися від розпитувань.

І відтоді хлопчик жив, як і всі інші хлопчики; він, бува, й бешкетував, але знав міру бешкетництву, а радість знаходив не в злих витівках і різному неподобстві, якими харчуються дракони, а в хороших книгах, веселих іграх і добрих друзях. Дракони таких дітей оминають - адже ці звірі цікавляться лише серцем, в якому є чим поживитися.

Якщо ж якийсь особливо настирливий дракон таки почне придивлятися до дитячого серця, досить сказати йому твердо й впевнено: "Геть!" - і той негайно відступить. Адже всі такі дракони боягузи і не виносять опору серця.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Marta Storoz, 18-12-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 14-12-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 13-12-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 12-12-2016

Неслухняний хлопчик

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Максим, 12-12-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.2024910449982 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжки Ксенії Заставської: Жінка, що відкриває історію
У прозі Ксенії Заставської форма, що нагадує так званий «дамський роман», стає ключем до історичних …
Огляд “Жуйки” Марії Козиренко: Музика врятує світ
Якщо ви гадаєте, що антиутопія сучасної літератури за сюжетами переважно схожа між собою як шоколадні …
Огляд прози літ. угруповання “Свідки слова”: Шевченкові малята
На обкладинці антології зображений Тарас Григорович у плащі. Сидить за столом, на якому чашка кави, …
Огляд автобіографії засновника італійського фашизму Беніто Муссоліні
Перша половина ХХ століття було щедра на диктаторів та диктатури. Більшість з них, як от Ленін, Сталін, …