ЗАПЕРЕЧНИКИ.
Чим більше ми цікавимося геноцидом народу України, тим більше ми дізнаємося про трагічні дні 32/33 років минулого століття. Жителі села нам розповідають, як вмирали їхні родичі, знайомі, сусіди навесні 33-го року. Нам розповідають про голодних людей, які втратили надію вижити в ті дні. Голодні люди ходили, як тіні. Час для них зупинився. Їм не підвладний був страх. Вони були доведені до божевілля. Голодні люди не давали звіту діям своїм рукам. У передсмертних агоніях, не усвідомлюючи своїх вчинків, відрізали частини тіла у померлих людей, і померлих маленьких дітей. Люди, що втратили контроль над своїми діями, скоювали злочини.
І тепер, коли український народ переніс на собі стільки принижень, випробувань і страждань під час голодомору, зустрічаються особи, які заперечують голодомор. Мало того, вони звинувачують українців у тому, що в смертях людей пі час голодомору винні самі українці.
Свідки, які вижили в ті часи, розповідають про голодомор українського населення в телекамери. Може і вони говорять не правду? Роберт Конквест був свідком голодомору. Він у своїй книзі «ЖНИВА СКОРБОТИ» описав багато випадків голодної смерті в жорстокі дні весни тридцять третього року. Йому також не треба вірити?
Панове, ви відмовляєтеся вірити в те, про що ми описуємо вище, і про що багато видань глаголют протягом останніх десятиліть. Вважаємо, ваші батьки не відчували у своєму житті голод. Вони не знали, чим пахне голодна смерть. Інакше, вони вас присвятили б у правдиві події голодної смерті.
Нігіліст, повір в істину! Зніми тягар з душі своєї. Той, хто позбавлений дару співчуття, жалю і логічного мислення, - той позбавлений дару мудрості. Та Бог їм суддя.
