Розділ 1
Цієї ночі мені зовсім не спалося.Усе було іншим,дратівливим і чужим.Щоб не будити коханого своєю безсонницею,я накинула халат і вийшла на балкон.Вид у нас чудесний,правда усю насолоду можна побачити у день,а в третій ночі видно лише темноту,чути як шумить море і метушаться якісь люди.Єдине джерело світла-це яскраві,срібні відблиски від маяків.Я нахилилася через поручні і глянула вниз.Там лише дерева і кущі,нічого цікавого.А що ти очікувала побачити,Хлоя?Дурнувата безсонниця,вона не дає мені спокою вже третю ніч,Стів просить мене звернутися до лікаря,порадив кількох спеціалістів,та я лише відмахуюсь рукою.Ці мозговправи нічим не допоможуть мені,лише гроші на вітер викинемо,а вони зараз потрібні,як і усім іншим.Коли я пішла працювати в благодійну організацію в моєму житті усе змінилося.Я почала цінити те що маю:свого чоловіка,батьків,ту саму роботу.Ми навіть задумуємося над поповненням.Мабуть,я стала щасливішою,мудрішою,та клопотів від цього не поменшало,навіть стало більше.Я сіла на сілець і почала вглядуватися в далечінь.А комусь як і мені не спиться.Цікаво про що вони думають,як вирішують цю проблему?
Ми переїхали сюди недавно,пройшов лише рік,але я вже встигла звикнути до місцевості,сусідів і хвиль.Інколи,буває не по собі,коли прокидаєшся зранку,розсуваєш штори,а там справжнісінький ураган.Спочатку я боялася,навіть,вийти на балкон,не те що пройтися до магазину.Та місцеві навчили нас легше відноситися до таких речей,потрібно лише вийти вперше,щоб потім не боятися робити це знову.У таку погоду зазвичай я не йду на роботу,можу зробити її вдома,а Стів мусить-він лікар,а для такої роботи немає поганої погоди.Я пишаюся ним,але ця лікарня скоро назавжди забере його у мене.Весь вільний час він там або ж їздить на конференції.
Надворі було дуже тепло,не хотілося повертатися всередину,я вмостилася зручніше і почала рахувати зірки,як робила це у дитинстві,мама казала,що це нереально і ще нікому не вдавалося це зробити-з того дня це намагаюся зробити я.Так,мабуть,це смішно,але так я люблю розвіяти думки.Коли є час,щоб побути на самоті,я люблю брати у контейнер фрукти і йти гуляти біля берега,помочити ніжки,потоптатися у піску.Ще я дуже люблю почитати цікаву і дійсно достойну книжку-ця любов закладена з дитинства.Час іти спати,але я все ще тут сам-на-сам із своїми думками.
У кутку балкону щось зашоруділо,я нагнулася,щоб роздивитися-темнота.Мабуть,почулося.Звук повторився,я витягнула з кишені халату телефон і посвітила на місце шуму,там виявилася малесенька пташка.Бідненька не мала де сховатися,ось і заснула тут у куточку.На лиці з’явилася усмішка і мені захотілося показати її чоловіку,але він вже давно міцно спав.Я лягла поруч і почала бавитися його м’ягким,русим волоссям.Врешті обійнявши його я теж заснула.
Ранок був таким ж приємним,як і поцілунки,якими мене розбудили.Колись мене дратувало,що Стів не дає мені прокинутися самостійно і робить це за мене,та з часом я звикла і тепер вже не можу без них.Він іноді жартує,що я його спляча красуня,яка пробудиться лише від п’янкого поцілунку принца.Побачивши,що я розплющила очі він усміхається і починає збиратися на роботу.Я вийшла на балкон,пташки вже не було,видно вона справді заблукала і набиралась сил перед пошуком свого дому.Тепер час готувати ситний сніданок.
Я кладу на стіл яєшню,овочі,графін з свіжим соком,хліб і сама сідаю поруч з чоловіком.
-Приготувати тобі каву?-турботливо питає Стів.
-З молоком,будь ласка.
-Які у тебе плани на сьогодні?-цікавиться він,поки засипає заварку.
-Піду на роботу,а потім зустрінуся з Ейпріл,можу принести тобі обід,якщо будеш мати час.
-Так,це було б чудово.
-Приготувати те що завжди?
-Здивуй мене,напишу тобі,коли у мене буде перерва.
Стів ставить коло моєї тарілки каву і цілує мене в щічку,я тепло усміхаюся у відповідь.Ми одружені вже п’ять років і за цей час я не переставала любити його ні на секунду.Деякі друзі,які є сторонниками шлюбу відговорювали нас,казали,що рутина і прив’язаність поступово зруйнують наші стосунки,але ми трималися купи і не слухали їх.Пам’ятаю,як вперше познайомилася з цим красунчиком.Це було у пабі,я сиділа з дівчатами,а він за кілька столиків від нас.І чи то вони з хлопцями поспорили хто перший познайомиться з нами,чи то так сильно я йому сподобалася,до кінця не відомо.Він підійшов за наш столик і запропунував купити випивку,нам сподобався цей прояв уваги.Після декількох коктейлів наші столи об’єдналися і ми краще взнали один одного.Коли паб зачинився усі роз’їхалися і залишилися ми двоє.Стів провів мене додому,ми обмінялися номерами і протягом наступних тижнів часто бачилися в компанії,але часом хотілося бути тільки удвох.Одного дня він запросив мене на справжнє побачення,я страшенно хвилювалася,не знала що одягнути,як намалюватися,розпустити волосся чи зібрати.Врешті я вибралася і вийшла з дому,він вже чекав на мене.Через декілька хвилин я зрозуміла,що всі мої старання виглядати неперевершено провалилися,бо ми йшли в спа-коплекс на релакс-масаж і звичайно ж потім будемо плавати в басейні.У магазині навпроти він купив мені червоний купальник і ми відправилися на процедури.У кабінеті пахло лавандою,грала спокійна музика,було дуже спекотно.Стів ліг на сусідній стіл,я соромилася стояти біля нього в одному халатику.Через декілька хвилин до нас прийшли масажистки.Я ледь не заснула на масажному столі,та Стів час від часу брав мене за руку і по всьому тілу пробігали маленькі іскорки щастя.Після масажу ми пішли до басейну,вода була прохолодна,але я на це навіть не звертала уваги.Ми плавали,дурачилися,бризгалися водою і в одну мить він мене поцілував,чи я його.Та це було вже не важливо ми настільки захопилися один одним.Потім ми почали зустрічатися,разом жити,а вже через рік ми одружились.Я була найщасливішою і цьому не було меж.Були сварки,куди ж без них,та ми старалися скоренько помиритися і владнати конфлікт.Після нашого переїзду ми не часто кудись ходимо,мало проводимо часу разом,але надіюся,що ми виправимося.
Стів пішов на роботу,а я почала швидко збиратися на свою,бо вже спізнювалася.На роботі ми обговорювали планування благодійного вечора в честь підтримки мистецтва.Мироприємство має відбутися через чотири дні,тож усі на нервах.За кошти,які ми зберемо на цьому прийомі,місцева влада відкриє школу мистецтва.Там буде багато гуртків і будуть розігруватися гранти,стипендії.Вся відповідальна робота доручена мені,тож якщо вечір не пройде на ура я втрачу роботу.В обід я забігла додому швидко приготувала овочевий салат,курячі стейки з диким рисом і побігла до лікарні.Стів ще не писав,та я можу зачекати його в приймальні.Зустріч із Ейпріл прийшлось перенести на вечір,бо я боялася запізнитися до чоловіка.За столом сиділа жінка і щось писала у комп’ютері,я підійшла до неї.
-Доброго дня,я прийшла до Стівена Перрі.
-Доброго дня,у вас назначений прийом?
-Ні,я хотіла запитатися коли він звільниться?
-Так,зараз подивимося.Через декілька хвилин у нього починається перерва,але на цей час вже є запланована зустріч.
-Це,мабуть,зі мною.
-Ви його пацієнтка?
-Ні,дружина,принесла йому ланч.
-Вибачте,я новенька,не знала,що у лікаря Стівена є дружина.Дуже приємно з вами познайомитися,присядьте.Зробити вам чай,каву чи просто води?
-Воду,якщо не важко,-я сіла на диван і почала розглядати журнали.Жінка принесла мені воду,дивно,що вона не знала,що Стів одружений.Через декілька хвилин двері кабінету відкрилися і мій красень стояв і щось питав у секретарки,вона кивнула у мій бік і я зрозуміла,що можна йти до Стіва.Він мене не бачить,я прикрилась журналом.На моє здивування піднялася жінка,яка сиділа поруч зі мною і пішла прямісінько до нього в кабінет.Я відклала журнал і підійшла до секретарки.
-А хто це зайшов тільки що?
-Жінка з якою була назначена зустріч.
-Це пацієнтка?
-Зараз я гляну.Тут не вказано,пише просто зустріч.
-А що він у вас питав?
-Через скільки наступний пацієнт.
-З вашого дозволу я зайду,-вона кивнула і повернулася до своїх справ.Я не знала чи стукати чи просто зайти,та тільки як я доторкнулася до клямки виявилося,що двері не були закриті.Жінка сміялася,а Стів щось шепотів їй,та не було чути що саме.Я зайшла в кабінет і вони обоє підскочили на рівні ноги,це виглядало дуже дивно.
-Хлоя,я не знав,що ти тут,-він буквально відбіг від тієї жінки.
-Ти ж сказав тебе здивувати,-я стояла в непорозумінні і чекала поки Стів щось скаже.Повисла тиша.Брюнетка з коротким волоссям взяла свою сумку і без слів вийшла з кімнати,вона лише усміхнулася Стіву на прощання.
-Хто це?-я стояла в недорозумінні.
-Моя давня знайома,з попередньої роботи.
-Попередня робота шістсот кілометрів звідси,вона проїхала це все заради короткої зустрічі з колишнім колегою?
-Я сам не знав,що вона приїхала.
-Варто було нас познайомити.
-Вибач,у мене був важкий день,а попереду ще одна зміна.
-Ти нічого не казав про нічну зміну,коли ти повернешся,приготувати вечерю?
-Я прийду дуже пізно не чекай мене.
-Ну добре,ось твій обід,-я віддала йому контейнер,він поцілував мене у щоку.
-Я мушу іти,у мене через пів години пацієнт,поговоримо потім,добре?
-Добре,-я підійшла ближче і міцно його обійняла.-Я люблю тебе.
-І я тебе,Хлоя.
Дорогою додому я обдумувала цю дивну зустріч.І хто взагалі так робить?Якась підозріла ця жінка.Не варто брати до уваги такі дурниці.Я набрала номер подруги.
-Ейпріл,я швидше звільнилася,ти не проти якщо я приїду зараз?
-Чекаю тебе з пляшкою рожевого вина,-радісно сказала вона.
Ми з Ейпріл познайомилися як тільки сюди переїхали,вона була нашим ріелтором.Ця жвава,руда красуня з пильним поглядом відразу покорила моє серце.В основному я займалася пошуками житла поки Стів ходив на роботу,і мені було нудно самій тому Ейпріл всюди тягнула мене з собою.Ділова етика не дозволяла їй так відразу сказати,що вона хоче зі мною подружитися.Деякий час я сама дивувалася,що це вона так до мене липне,та після декількох тижнів я зрозуміла,що ця молода дівчина стала моєю найближчою подругою.До переїзду у мене були знайомства,друзі,ми ще довгий час підтримували тісний зв’язок,та це було вже не тим,відстань далася в знаки.Я була задоволена квартирою,яку вона нам знайшла і нашою дружбою взагалом.
Ейпріл мешкає у неймовірному районі,поруч парк,кав’ярні,декілька магазинчиків,такий собі “спальний район”,як би сказали мешканці мегаполісу.Тут також знаходиться моє улюблене кафе.Меню у них просте,без всякої екзотики,завжди свіжа випічка,привітний персонал,затишна атмосфера і найкраща в світі кава.У вихідні тут грає жива музика у виконанні молодих,невідомих артистів.Я повернула за рогом і зайшла у перший будинок,з фіолетовими квітами при вході.Всередині було прохолодніше ніж надворі,пахло сирістю.На першому поверсі я постукала у двері і почала поправляти зачіску.Подруга відчинила двері і дружньо обійняла мене.
-Проходь,я тільки що повернулася додому,бігала на базар купити фруктів,-почала вона.
-Маю питання.Як думаєш,колега по роботі може проїхати шістсот кілометрів,щоб зустрітися з тобою?
-Безнадійний романтик може,але якщо суто в робочих цілях,то сумніваюся,а про кого ми зараз говоримо?
-Про Стіва і його колегу,-я сіла на м’яке крісло і глибоко видихнула.
-Можливо,колезі запропонували роботу у них в лікарні,хоча…Це малоймовірно.Звідки вони можуть знати про лікарів з різних куточків світу.Це невелика лікарня.
-Він міг її порекомендувати,-я підбираю різні варіанти.
-Її?Це жінка?Ти зараз мене переконуєш чи себе заспокоюєш?Звичайно,що тут не лише ділові стосунки.Навіть якщо він порекомендував лікаря,то чому відразу її?Ти колись бачила ту жінку раніше?
-Ніколи.
-Бачиш,а ти мені казала,що знала весь колектив Стіва.
-Ейпріл,можливо,все не так складно як ми собі придумуємо.
-Звичайно,всяке буває,але всеодно це виглядає незвично.Він познайомив вас?
-На диво ні,вони відскочили один від одного,коли я зайшла в кабінет і через декілька хвилин вона вибігла.
-І що ця загадкова леді собою представляє?
-Гарненька брюнетка з короткою стрижкою а-ля каре,фігурова,з приємним парфумом.
-Що на ній було одягнено?
-Блузка з вирізом,коротка жовта спідниця і лодочки на невисокому каблуці.
-Як на побачення зібралась,-фиркнула вона.
-Я думаю,що просто так поспівпадало,ти ж не думаєш що він мені…
-Ей,не думай про таке,Стів тебе любить,він нізащо на світі не став би тобі зраджувати.Тим більше у нього не так багато вільного часу.Не переживай,ми й справді поспішили з висновками.Поговори з ним про цю ситуацію,запитай про неї і тоді будемо вже щось думати.
Ми з Ейпріл гарно провели вечір.Вона як завжди оп’яніла перша і розказувала,які усі чоловіки погані,як тяжко знайти хорошого і люблячого.Не думаю,що колись вона була такою ж.Наскільки я знаю у свій час їй розбили серце.Вона декілька разів згадувала про цього хлопця:він високий,худорлявий брюнет з карими очима і холодним серцем,так мені його описала Ейпріл.Здається його звати Жорж,француз з великим художнім потенціалом.Як і більшість творчих людей він любив випивати,після цього він був не контрольованим,вони часто сварилися,билась посуда,вази,усе що потрапляло у руки кидалося об стіни,підлогу.Жорж ніколи не піднімав руку на Ейпріл,та все ж така поведінка була недопустима.Разом вони були два роки,Ейпріл хотіла одружуватися,будувати сім’ю,та легковажному і азартному французу це було не потрібно.Під час їхньої останньої сварки сусіди викликали поліцію.Ейпріл казала,що вираз їхнього обличчя неможливо передати словами.Коли вони побачили розтрощені речі,скло,безлад,то не знали з чого почати,адже ані Жорж,ані Ейпріл не постраждали.Їхні стосунки були,як у фільмі “Містер і місіс Сміт”-сварилися,але любили один одного.Розійшлися вони мирно,бо розуміли,що так жити далі не можна,але тепер Ейпріл не довіряє чоловікам.
-Уявляєш,я могла б бути заміжньою жінкою,-у ній говорить алкоголь.
-В цьому немає нічого дивного,-я забрала випивку і налила їй склянку води.
-Я вже ніколи не знайду чоловіка,який захоче бути зі мною,я ж неадекватна,це він мене такою зробив,-вона попивала воду і дивилася на одну з його картин,яка висіла на кухні.
-Ми всі неадекватні,просто коли тебе люблять це не так важливо.
-Тобі пощастило,Хлоя.Твій чоловік закоханий у тебе по самісінькі вуха,ви щасливі,-вона перевела на мене погляд і усміхнулась.
-Кожен щасливий по-своєму,-я взяла її за руку.
-Викликати тобі таксі чи тебе Стів забере?
-Він сьогодні працює в дві зміни,так що я добираюся сама.
-Хочеш залишися у мене,а зранку поїдеш додому,щоб не бути одною.
-Це гарна ідея,думаю так і зробимо,напишу Стіву,що ночую у тебе,-я взяла телефон і відправила смс чоловіку.
-Як твоя безсоння,доречі?-вона знову витягла вино.
-Не проходить,потрібно приймати ліки.
-Ось твої найкращі ліки,-вона показала пляшку з вином і усміхнулась,-І секс,звичайно.
-Ейпріл!-скрикнула я і почала сміятися.
-А що?Це все законно і повністю тобі доступно.
-Від пігулок я засинаю краще,варто піти до лікаря.
-Хочеш я буду твоїм лікарем?Якось,коли я була в старших класах у мене була ночівля з усіма подругами,в одної з них мама психолог і вона ділилася секретами психоаналізу.Ми допомогли моєму двоюрідному братові побороти страх перед екзаменом і він написав усе на чудово!Тож не сумнівайся у моїй домашній психіатрії,-вона ще раз показала вино і звучала Ейпріл досить переконливо.
-Я навіть не знаю з чого починати,-я налила собі у келих чудо-напій.
-Коли все почалося?
-Десь місяць тому,але останні три ночі були найжахливішими,-я не впевнина в цьому,можливо це тривало трохи більше.
-Щось грандіозне відбулося у цей період?
-Здається,нічого.Я ходила на роботу,бачилася з тобою,зі Стівом теж все добре.
-Можливо,у тебе є якісь переживання,сумніви?
-Сумніви завжди є,навіть зараз,коли ти проводиш свій психоаналіз.
-Хлоя,зосередься!Які у тебе проблеми?На роботі давлять?
-У нас там завжди напружена ситуація,така у мене робота.
-Гаразд,не хочеш розповідати-не треба,-вона стала і пішла в туалет.
За останній місяць нічого незвичайного не сталося,окрім того що Стів почав більше працювати і повертатися додому все пізніше і пізніше.Я сумую за нами,за життям,яке у нас було,без додаткових годин роботи.Він нічого мені не відписав,тож я надіслала йому ще одне смс “Люблю тебе,подзвони,коли звільнишся”.
-І так продовжимо нашу приватну вечірку,ти голодна?-Ейпріл повернулася і почала шукати щось у холодильнику.Ми приготували пасту у вершковому соусі з грибами посеред ночі,пили вино і сміялися так сильно,що мене боліли щоки і живіт.Такі моменти ціняться найбільше,коли ти розумієш,що поруч справжній друг.Під ранок ми доповзли до ліжка і заснули не зважаючи ні на що.
