Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43646
Рецензій: 85072

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Роман

Моя казка,моє улюблене життя!

© Юлія, 29-11-2016
Розділ 1
Цієї ночі мені зовсім не спалося.Усе було іншим,дратівливим і чужим.Щоб не будити коханого своєю безсонницею,я накинула халат і вийшла на балкон.Вид у нас чудесний,правда усю насолоду можна побачити у день,а в третій ночі видно лише темноту,чути як шумить море і метушаться якісь люди.Єдине джерело світла-це яскраві,срібні відблиски від маяків.Я нахилилася через поручні і глянула вниз.Там лише дерева і кущі,нічого цікавого.А що ти очікувала побачити,Хлоя?Дурнувата безсонниця,вона не дає мені спокою вже третю ніч,Стів просить мене звернутися до лікаря,порадив кількох спеціалістів,та я лише відмахуюсь рукою.Ці мозговправи нічим не допоможуть мені,лише гроші на вітер викинемо,а вони зараз потрібні,як і усім іншим.Коли я пішла працювати в благодійну організацію в моєму житті усе змінилося.Я почала цінити те що маю:свого чоловіка,батьків,ту саму роботу.Ми навіть задумуємося над поповненням.Мабуть,я стала щасливішою,мудрішою,та клопотів від цього не поменшало,навіть стало більше.Я сіла на сілець і почала вглядуватися в далечінь.А комусь як і мені не спиться.Цікаво про що вони думають,як вирішують цю проблему?
  Ми переїхали сюди недавно,пройшов лише рік,але я вже встигла звикнути до місцевості,сусідів і хвиль.Інколи,буває не по собі,коли прокидаєшся зранку,розсуваєш штори,а там справжнісінький ураган.Спочатку я боялася,навіть,вийти на балкон,не те що пройтися до магазину.Та місцеві навчили нас легше відноситися до таких речей,потрібно лише вийти вперше,щоб потім не боятися робити це знову.У таку погоду зазвичай я не йду на роботу,можу зробити її вдома,а Стів мусить-він лікар,а для такої роботи немає поганої погоди.Я пишаюся ним,але ця лікарня скоро назавжди забере його у мене.Весь вільний час він там або ж їздить на конференції.
  Надворі було дуже тепло,не хотілося повертатися всередину,я вмостилася зручніше і почала рахувати зірки,як робила це у дитинстві,мама казала,що це нереально і ще нікому не вдавалося це зробити-з того дня це намагаюся зробити я.Так,мабуть,це смішно,але так я люблю розвіяти думки.Коли є час,щоб побути на самоті,я люблю брати у контейнер фрукти і йти гуляти біля берега,помочити ніжки,потоптатися у піску.Ще я дуже люблю почитати цікаву і дійсно достойну книжку-ця любов закладена з дитинства.Час іти спати,але я все ще тут сам-на-сам із своїми думками.
  У кутку балкону щось зашоруділо,я нагнулася,щоб роздивитися-темнота.Мабуть,почулося.Звук повторився,я витягнула з кишені халату телефон і посвітила на місце шуму,там виявилася малесенька пташка.Бідненька не мала де сховатися,ось і заснула тут у куточку.На лиці з’явилася усмішка і мені захотілося показати її чоловіку,але він вже давно міцно спав.Я лягла поруч і почала бавитися його м’ягким,русим волоссям.Врешті обійнявши його я теж заснула.
  Ранок був таким ж приємним,як і поцілунки,якими мене розбудили.Колись мене дратувало,що Стів не дає мені прокинутися самостійно і робить це за мене,та з часом я звикла і тепер вже не можу без них.Він іноді жартує,що я його спляча красуня,яка пробудиться лише від п’янкого поцілунку принца.Побачивши,що я розплющила очі він усміхається і починає збиратися на роботу.Я вийшла на балкон,пташки вже не було,видно вона справді заблукала і набиралась сил перед пошуком свого дому.Тепер час готувати ситний сніданок.
  Я кладу на стіл яєшню,овочі,графін з свіжим соком,хліб і сама сідаю поруч з чоловіком.
-Приготувати тобі каву?-турботливо питає Стів.
-З молоком,будь ласка.
-Які у тебе плани на сьогодні?-цікавиться він,поки засипає заварку.
-Піду на роботу,а потім зустрінуся з Ейпріл,можу принести тобі обід,якщо будеш мати час.
-Так,це було б чудово.
-Приготувати те що завжди?
-Здивуй мене,напишу тобі,коли у мене буде перерва.
Стів ставить коло моєї тарілки каву і цілує мене в щічку,я тепло усміхаюся у відповідь.Ми одружені вже п’ять років і за цей час я не переставала любити його ні на секунду.Деякі друзі,які є сторонниками шлюбу відговорювали нас,казали,що рутина і прив’язаність поступово зруйнують наші стосунки,але ми трималися купи і не слухали їх.Пам’ятаю,як вперше познайомилася з цим красунчиком.Це було у пабі,я сиділа з дівчатами,а він за кілька столиків від нас.І чи то вони з хлопцями поспорили хто перший познайомиться з нами,чи то так сильно я йому сподобалася,до кінця не відомо.Він підійшов за наш столик і запропунував купити випивку,нам сподобався цей прояв уваги.Після декількох коктейлів наші столи об’єдналися і ми краще взнали один одного.Коли паб зачинився усі роз’їхалися і залишилися ми двоє.Стів провів мене додому,ми обмінялися номерами і протягом наступних тижнів часто бачилися в компанії,але часом хотілося бути тільки удвох.Одного дня він запросив мене на справжнє побачення,я страшенно хвилювалася,не знала що одягнути,як намалюватися,розпустити волосся чи зібрати.Врешті я вибралася і вийшла з дому,він вже чекав на мене.Через декілька хвилин я зрозуміла,що всі мої старання виглядати неперевершено провалилися,бо ми йшли в спа-коплекс на релакс-масаж і звичайно ж потім будемо плавати в басейні.У магазині навпроти він купив мені червоний купальник і ми відправилися на процедури.У кабінеті пахло лавандою,грала спокійна музика,було дуже спекотно.Стів ліг на сусідній стіл,я соромилася стояти біля нього в одному халатику.Через декілька хвилин до нас прийшли масажистки.Я ледь не заснула на масажному столі,та Стів час від часу брав мене за руку і по всьому тілу пробігали маленькі іскорки щастя.Після масажу ми пішли до басейну,вода була прохолодна,але я на це навіть не звертала уваги.Ми плавали,дурачилися,бризгалися водою і в одну мить він мене поцілував,чи я його.Та це було вже не важливо ми настільки захопилися один одним.Потім ми почали зустрічатися,разом жити,а вже через рік ми одружились.Я була найщасливішою і цьому не було меж.Були сварки,куди ж без них,та ми старалися скоренько помиритися і владнати конфлікт.Після нашого переїзду ми не часто кудись ходимо,мало проводимо часу разом,але надіюся,що ми виправимося.
  Стів пішов на роботу,а я почала швидко збиратися на свою,бо вже спізнювалася.На роботі ми обговорювали планування благодійного вечора в честь підтримки мистецтва.Мироприємство має відбутися через чотири дні,тож усі на нервах.За кошти,які ми зберемо на цьому прийомі,місцева влада відкриє школу мистецтва.Там буде багато гуртків і будуть розігруватися гранти,стипендії.Вся відповідальна робота доручена мені,тож якщо вечір не пройде на ура я втрачу роботу.В обід я забігла додому швидко приготувала овочевий салат,курячі стейки з диким рисом і побігла до лікарні.Стів ще не писав,та я можу зачекати його в приймальні.Зустріч із Ейпріл прийшлось перенести на вечір,бо я боялася запізнитися до чоловіка.За столом сиділа жінка і щось писала у комп’ютері,я підійшла до неї.
-Доброго дня,я прийшла до Стівена Перрі.
-Доброго дня,у вас назначений прийом?
-Ні,я хотіла запитатися коли він звільниться?
-Так,зараз подивимося.Через декілька хвилин у нього починається перерва,але на цей час вже є запланована зустріч.
-Це,мабуть,зі мною.
-Ви його пацієнтка?
-Ні,дружина,принесла йому ланч.
-Вибачте,я новенька,не знала,що у лікаря Стівена є дружина.Дуже приємно з вами познайомитися,присядьте.Зробити вам чай,каву чи просто води?
-Воду,якщо не важко,-я сіла на диван і почала розглядати журнали.Жінка принесла мені воду,дивно,що вона не знала,що Стів одружений.Через декілька хвилин двері кабінету відкрилися і мій красень стояв і щось питав у секретарки,вона кивнула у мій бік і я зрозуміла,що можна йти до Стіва.Він мене не бачить,я прикрилась журналом.На моє здивування піднялася жінка,яка сиділа поруч зі мною і пішла прямісінько до нього в кабінет.Я відклала журнал і підійшла до секретарки.
-А хто це зайшов тільки що?
-Жінка з якою була назначена зустріч.
-Це пацієнтка?
-Зараз я гляну.Тут не вказано,пише просто зустріч.
-А що він у вас питав?
-Через скільки наступний пацієнт.
-З вашого дозволу я зайду,-вона кивнула і повернулася до своїх справ.Я не знала чи стукати чи просто зайти,та тільки як я доторкнулася до клямки виявилося,що двері не були закриті.Жінка сміялася,а Стів щось шепотів їй,та не було чути що саме.Я зайшла в кабінет і вони обоє підскочили на рівні ноги,це виглядало дуже дивно.
-Хлоя,я не знав,що ти тут,-він буквально відбіг від тієї жінки.
-Ти ж сказав тебе здивувати,-я стояла в непорозумінні і чекала поки Стів щось скаже.Повисла тиша.Брюнетка з коротким волоссям взяла свою сумку і без слів вийшла з кімнати,вона лише усміхнулася Стіву на прощання.
-Хто це?-я стояла в недорозумінні.
-Моя давня знайома,з попередньої роботи.
-Попередня робота шістсот кілометрів звідси,вона проїхала це все заради короткої зустрічі з колишнім колегою?
-Я сам не знав,що вона приїхала.
-Варто було нас познайомити.
-Вибач,у мене був важкий день,а попереду ще одна зміна.
-Ти нічого не казав про нічну зміну,коли ти повернешся,приготувати вечерю?
-Я прийду дуже пізно не чекай мене.
-Ну добре,ось твій обід,-я віддала йому контейнер,він поцілував мене у щоку.
-Я мушу іти,у мене через пів години пацієнт,поговоримо потім,добре?
-Добре,-я підійшла ближче і міцно його обійняла.-Я люблю тебе.
-І я тебе,Хлоя.
Дорогою додому я обдумувала цю дивну зустріч.І хто взагалі так робить?Якась підозріла ця жінка.Не варто брати до уваги такі дурниці.Я набрала номер подруги.
-Ейпріл,я швидше звільнилася,ти не проти якщо я приїду зараз?
-Чекаю тебе з пляшкою рожевого вина,-радісно сказала вона.
  Ми з Ейпріл познайомилися як тільки сюди переїхали,вона була нашим ріелтором.Ця жвава,руда красуня з пильним поглядом відразу покорила моє серце.В основному я займалася пошуками житла поки Стів ходив на роботу,і мені було нудно самій тому Ейпріл всюди тягнула мене з собою.Ділова етика не дозволяла їй так відразу сказати,що вона хоче зі мною подружитися.Деякий час я сама дивувалася,що це вона так до мене липне,та після декількох тижнів я зрозуміла,що ця молода дівчина стала моєю найближчою подругою.До переїзду у мене були знайомства,друзі,ми ще довгий час підтримували тісний зв’язок,та це було вже не тим,відстань далася в знаки.Я була задоволена квартирою,яку вона нам знайшла і нашою дружбою взагалом.
  Ейпріл мешкає у неймовірному районі,поруч парк,кав’ярні,декілька магазинчиків,такий собі “спальний район”,як би сказали мешканці мегаполісу.Тут також знаходиться моє улюблене кафе.Меню у них просте,без всякої екзотики,завжди свіжа випічка,привітний персонал,затишна атмосфера і найкраща в світі кава.У вихідні тут грає жива музика у виконанні молодих,невідомих артистів.Я повернула за рогом і зайшла у перший будинок,з фіолетовими квітами при вході.Всередині було прохолодніше ніж надворі,пахло сирістю.На першому поверсі я постукала у двері і почала поправляти зачіску.Подруга відчинила двері і дружньо обійняла мене.
-Проходь,я тільки що повернулася додому,бігала на базар купити фруктів,-почала вона.
-Маю питання.Як думаєш,колега по роботі може проїхати шістсот кілометрів,щоб зустрітися з тобою?
-Безнадійний романтик може,але якщо суто в робочих цілях,то сумніваюся,а про кого ми зараз говоримо?
-Про Стіва і його колегу,-я сіла на м’яке крісло і глибоко видихнула.
-Можливо,колезі запропонували роботу у них в лікарні,хоча…Це малоймовірно.Звідки вони можуть знати про лікарів з різних куточків світу.Це невелика лікарня.
-Він міг її порекомендувати,-я підбираю різні варіанти.
-Її?Це жінка?Ти зараз мене переконуєш чи себе заспокоюєш?Звичайно,що тут не лише ділові стосунки.Навіть якщо він порекомендував лікаря,то чому відразу її?Ти колись бачила ту жінку раніше?
-Ніколи.
-Бачиш,а ти мені казала,що знала весь колектив Стіва.
-Ейпріл,можливо,все не так складно як ми собі придумуємо.
-Звичайно,всяке буває,але всеодно це виглядає незвично.Він познайомив вас?
-На диво ні,вони відскочили один від одного,коли я зайшла в кабінет і через декілька хвилин вона вибігла.
-І що ця загадкова леді собою представляє?
-Гарненька брюнетка з короткою стрижкою а-ля каре,фігурова,з приємним парфумом.
-Що на ній було одягнено?
-Блузка з вирізом,коротка жовта спідниця і лодочки на невисокому каблуці.
-Як на побачення зібралась,-фиркнула вона.
-Я думаю,що просто так поспівпадало,ти ж не думаєш що він мені…
-Ей,не думай про таке,Стів тебе любить,він нізащо на світі не став би тобі зраджувати.Тим більше у нього не так багато вільного часу.Не переживай,ми й справді поспішили з висновками.Поговори з ним про цю ситуацію,запитай про неї і тоді будемо вже щось думати.
Ми з Ейпріл гарно провели вечір.Вона як завжди оп’яніла перша і розказувала,які усі чоловіки погані,як тяжко знайти хорошого і люблячого.Не думаю,що колись вона була такою ж.Наскільки я знаю у свій час їй розбили серце.Вона декілька разів згадувала про цього хлопця:він високий,худорлявий брюнет з карими очима і холодним серцем,так мені його описала Ейпріл.Здається його звати Жорж,француз з великим художнім потенціалом.Як і більшість творчих людей він любив випивати,після цього він був не контрольованим,вони часто сварилися,билась посуда,вази,усе що потрапляло у руки кидалося об стіни,підлогу.Жорж ніколи не піднімав руку на Ейпріл,та все ж така поведінка була недопустима.Разом вони були два роки,Ейпріл хотіла одружуватися,будувати сім’ю,та легковажному і азартному французу це було не потрібно.Під час їхньої останньої сварки сусіди викликали поліцію.Ейпріл казала,що вираз їхнього обличчя неможливо передати словами.Коли вони побачили розтрощені речі,скло,безлад,то не знали з чого почати,адже ані Жорж,ані Ейпріл не постраждали.Їхні стосунки були,як у фільмі “Містер і місіс Сміт”-сварилися,але любили один одного.Розійшлися вони мирно,бо розуміли,що так жити далі не можна,але тепер Ейпріл не довіряє чоловікам.
-Уявляєш,я могла б бути заміжньою жінкою,-у ній говорить алкоголь.
-В цьому немає нічого дивного,-я забрала випивку і налила їй склянку води.
-Я вже ніколи не знайду чоловіка,який захоче бути зі мною,я ж неадекватна,це він мене такою зробив,-вона попивала воду і дивилася на одну з його картин,яка висіла на кухні.
-Ми всі неадекватні,просто коли тебе люблять це не так важливо.
-Тобі пощастило,Хлоя.Твій чоловік закоханий у тебе по самісінькі вуха,ви щасливі,-вона перевела на мене погляд і усміхнулась.
-Кожен щасливий по-своєму,-я взяла її за руку.
-Викликати тобі таксі чи тебе Стів забере?
-Він сьогодні працює в дві зміни,так що я добираюся сама.
-Хочеш залишися у мене,а зранку поїдеш додому,щоб не бути одною.
-Це гарна ідея,думаю так і зробимо,напишу Стіву,що ночую у тебе,-я взяла телефон і відправила смс чоловіку.
-Як твоя безсоння,доречі?-вона знову витягла вино.
-Не проходить,потрібно приймати ліки.
-Ось твої найкращі ліки,-вона показала пляшку з вином і усміхнулась,-І секс,звичайно.
-Ейпріл!-скрикнула я і почала сміятися.
-А що?Це все законно і повністю тобі доступно.
-Від пігулок я засинаю краще,варто піти до лікаря.
-Хочеш я буду твоїм лікарем?Якось,коли я була в старших класах у мене була ночівля з усіма подругами,в одної з них мама психолог і вона ділилася секретами психоаналізу.Ми допомогли моєму двоюрідному братові побороти страх перед екзаменом і він написав усе на чудово!Тож не сумнівайся у моїй домашній психіатрії,-вона ще раз показала вино і звучала Ейпріл досить переконливо.
-Я навіть не знаю з чого починати,-я налила собі у келих чудо-напій.
-Коли все почалося?
-Десь місяць тому,але останні три ночі були найжахливішими,-я не впевнина в цьому,можливо це тривало трохи більше.
-Щось грандіозне відбулося у цей період?
-Здається,нічого.Я ходила на роботу,бачилася з тобою,зі Стівом теж все добре.
-Можливо,у тебе є якісь переживання,сумніви?
-Сумніви завжди є,навіть зараз,коли ти проводиш свій психоаналіз.
-Хлоя,зосередься!Які у тебе проблеми?На роботі давлять?
-У нас там завжди напружена ситуація,така у мене робота.
-Гаразд,не хочеш розповідати-не треба,-вона стала і пішла в туалет.
  За останній місяць нічого незвичайного не сталося,окрім того що Стів почав більше працювати і повертатися додому все пізніше і пізніше.Я сумую за нами,за життям,яке у нас було,без додаткових годин роботи.Він нічого мені не відписав,тож я надіслала йому ще одне смс “Люблю тебе,подзвони,коли звільнишся”.
-І так продовжимо нашу приватну вечірку,ти голодна?-Ейпріл повернулася і почала шукати щось у холодильнику.Ми приготували пасту у вершковому соусі з грибами посеред ночі,пили вино і сміялися так сильно,що мене боліли щоки і живіт.Такі моменти ціняться найбільше,коли ти розумієш,що поруч справжній друг.Під ранок ми доповзли до ліжка і заснули не зважаючи ні на що.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Артур Сіренко, 01-12-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.49339914321899 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Літня книжка» Туве Янссон про дитинство, втрату, буденне та неможливе
Ніжний мох під ногами, теплий вітер, непокірливе море. Самотній острівець, на якому коротають літо герої, …
Класифікуйте конфлікти – полегшає!: Огляд книги “Результативний конфлікт”
Класові, расові, ґендерні — будь-які конфлікти виникають на підґрунті влади. У вступі до цієї книги …
Подорож у пошуках власного імені: Огляд роману Сола Беллоу
Книжкова серія «Нобелівські лауреати» видавництва Жупанського є унікальним зібранням творів десятків …
Жити, щоб літати: Огляд книги “Йди за мрією. Все можливо”
«Йди за мрією. Все можливо» — роман, побудований на реальній людській історії дівчини, яка перемогла …