СКОТОМОГИЛЬНИК.
Шановний читач! Вам хочу розповісти про те, що в моєму селі люди їли в рік голодомору. Вважаю, поїдання людьми дерма відбувалося не тільки в нашій місцевості, але і в інших населених пунктах нашої України. Ця стаття, якщо її можна так назвати, не для людей зі слабкими нервами.
У попередніх рядках багато разів говорилося про психологічний стан сільського населення під час голодомору. Ми не хотіли б це повторювати, але доведеться. Навесні 1933 року у жителів мого села створилася ситуація: або людина помре з голоду, або, щоб вижити, вона повинен їсти все, що можна розжувати. Багато хто так і робив.
В колгоспі була тваринницька ферма. Для худоби сіна було приготовлено мало. До весни його не вистачило. Тварини, що перебували на колгоспній фермі, дохли від недостатньої кількості харчування. На полі за селом була викопана яма. Її називали скотомогильник. В яму скидали трупи дохлих тварин. Деякі жителі села, щоб не померти з голоду, приходили до скотомогильника, обрізали протухле м'ясо тварин і несли додому. Вдома м'ясо мили, полоскали і на вогні готували їжу для себе і для всієї сім'ї. Ви можете собі уявити вариво з зіпсованого м'яса померлих тварин? Так, важко це уявити. Не потрібно навіть уявляти це. Досить прочитати ці рядки, і вони приведуть ваше тіло в тремтіння і викличуть симптоми нудоти.
Про приготуванні м'яса померлих тварин голодними людьми розповідали мені наші сусіди, які були свідками того часу, а також про це мені розповідала моя мама. Вона називала імена сусідів, які в мішках приносили зі скотомогильника слизьке, зіпсоване м'ясо померлих тварин, щоб з нього приготувати їжу. З етичних причин я не називаю імен цих людей.
Через деякий час керівникам колгоспу повідомили, що люди харчуються м'ясом із скотомогильника. В цілях запобігання захворювань, померлих тварин пересипали хлоркою. Після цього нічні вилазки людей на скотомогильник припинилися.
