ДОЧКА СПИРИДОНА.
1933 рік. По нашій вулиці проживав сліпий чоловік. Він не бачив з дитинства. Його звали Спиридон. Говорили, що перед самою голодовкою Спиридон прозрів. Він проживав у будинку зі своєю рідною дочкою, якій на той час було близько 16-18 років. На початку голодовки Спиридон помер. Після нього померла його дочка. Сусіди деякий час не бачили дівчину. Коли вони зайшли у будинок, то на печі знайшли її мертве тіло. М'язи худого тіла дівчини були обрізані. Про подію було повідомлено до сільської рада.
Яка причина того, що в дні голодомору деякі люди жорстоко поступали по відношенню до себе рівним? Це можна пояснити тим, що людина належить до тваринного світу. Виживання тварин і рослинних організмів засноване на поїданні одних організмів іншими. Так як голодомор призвів людей до божевілля, багато громадян скоювали злочини в стані, що не можна пояснити здоровим глуздом. Божевільні вчинки під час голодомору можна пояснити. Але виправдати жорстокі їх дії не можна нічим.
У ті голодні тридцяті роки в нашому селі помирало протягом доби по кілька чоловік. Сільською радою була організована група чоловіків, у розпорядженні якої були коні і віз. Їх називали трунарями. Трунарі відвозили померлих жителів села на цвинтар і опускали їх у ями-могильники. Коли могильник був заповнений померлими людьми, його закидали землею. Збирачі трупів приїхали і за померлим тілом дівчини. Так як мертве тіло дівчини пролежало деякий час в закритому приміщенні, через розповсюджений запах не можна було довго перебувати в кімнаті. Збирачі трупів скинули мертве тіло дівчини на підлогу. Винесли його на подвір'я. Повантажили його на віз і повезли на цвинтар. Тіло було кинуто в яму-могильник, в якому вже було багато інших мертвих тіл: стариків, чоловіків, жінок і дітей.
Моторошно писати мені ці рядки, але не писати я не можу. Я один з розповідей свідків жителів села, які вижили в голодні дні тридцять третього. І я хочу донести до читача правду про дні голодомору, про який я чув у дитинстві, юності, а також у роки, коли істина глаголала вустами живих свідків тих страшних голодних вимираній. Намагаюся бути пунктуальним. Хочу усвідомити душевний і психологічний стан людей, які опинилися в тій безвихідній для них ситуації. Якщо це мені вдається; доношу до вас те, що відчув я в ці хвилини. Нічого не додаю про голодомор від свого імені. Інакше, це була б брехня.
