КОЛЯ - ЖЕРТВА КАНІБАЛІВ.
1933 рік. В період колективізації, в дні масового вимирання голодних громадян, сільські жителі, наскільки їм дозволяла фізична сила, працювали на колгоспних полях. У той час не можна було не вийти на роботу. Робота в колгоспі, - це була примусова праця. Так як у кожного жителя села не було їжі, обессиливших людей годували їжею, яку в теперішній час не кожен пес буде їсти. Так, у моєму селі в гарячий літній період в дні голодомору організовувалася кухня для трудівників полів. Це давало можливість хоч якось підтримати фізичну силу колгоспників. За запізнення на роботу, трудівник позбавлявся обіду. Працюючі колгоспники за свою працю не отримували зарплат. У той час робочий день працівникам відзначали галочкою (V). Скільки в році зароблених галочок стільки і трудоднів. Тільки в кінці року трудівникам села виплачувалася зарплата, враховуючи кількість галочок (трудоднів). За нинішніми зарплатами, вона була мізерною. Читач, ознайомившись з вищевикладеним матеріалом, може не повірити в те, що я хочу до нього донести. Але все, про що я пишу, було під час колективізації і масового вимирання людей. Свідки тих подій розказували мені про той період. Я доношу до вас те, про що вони мені росповідали.
У денний час доби доросле населення села працювало на колгоспних полях. Діти в цей час перебували в дитячому садку. Так, дитячий садок працював і в дні голодомору. Вранці маленьких діток батьки відносили в дитячий сад. Ввечері забирали додому. Діти, які були віком старші, самі вранці йшли в дитячий сад. Увечері поверталися в будинок свого проживання.
У Слободяныка Тодыра (Федора) Явуртіевича був син шести років. Звали його Коля. Коля сам відвідував дитячий садок. Увечері самостійно повертався додому. В один з вечорів Коля не повернувся з дитячого садка. Очевидці розповідали, Колю в останній раз бачили відпочиваючим біля паркану, коли він повертався з садка. Це було недалеко від будинку де був убитий син Ерыны. Батько, мати, родичі шукали Колю. Хлопчика не знайшли. Немає ніякого сумніву в тому, що зникнення Колі справа рук тих же канібалів, які вбили сина Ерыны.
В роки масового вмирання голодних громадян, злодійства і бандитизму, слідчі органи не встигали розслідувати вчинені злочини. Багато кримінальних справ закривалися, не почавши їх розслідування. У роки колективізації та голодомору органи міліції займалися арештами, репресіями, виселенням «куркулів» з їх будинків. Отже, в той період, коли була зруйнована система органів правопорядку, і зросла кількість злочинів, кримінальні справи, такі як зникнення Колі, не розслідувалися. Потрібно врахувати, що сільське населення не завжди зверталося за допомогою до співробітників міліції. Вони були впевнені в безглуздості таких звернень. Справа про зникнення Колі не розслідувалася.
Жив маленький хлопчик і, тільки біль, смуток, сльози і гіркість великої душевної втрати залишилася в серцях його батьків.
