Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2451
Творів: 43896
Рецензій: 85505

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Будильник

© ХЮ, 17-11-2016
Будильник

Я саме докручував пласкогупцями останню гайку, коли ввійшов мій старший брат Сашко.
-Що будильник розбирав? – спитав з порогу.
-Угу,- я кивнув.
-А чому такий сумний? – допитувався він:  - Що забракло деталей?
-Ні,  якраз навпаки! Зібрав, ще й лишні лишилися. Ось, - і я тицьнув пальцем на маленьку пружину-стрибунця і зубчатий круг.
-Он як, - шмигнув носом Сашко: - А хоч працює?
Я зиркнув на циферблат, по якому справно бігала стрілка, тоді перевірив час на нотбуці, і відповів:
-Ага, працює, як швейцарський!
-Ну тоді - не парся! – порадив мій старший брат і, плюхнувши у розлоге м’яке крісло, продовжив: – Я чого прийшов:  мене мама попросила підтягнути тебе з історії.
Я зітхнув. Справді, за цим предметом - добрячі «хвости» тягнуться. А все тому, що його вчити мені видалось дуже нудною справою. Ну подумаєш, нащо воно знати, що було колись багато тисяч років чи багато сторіч тому? Невже нема проблем актуальніших?
«Та у тебе брат на історичному вчиться» - докоряла мені наша класна керівника за погані оцінки. Мабуть, вона думала, якщо мій старший знає історію, то її і я маю знати. «На жаль, знання історії генами не передається» - пожартував я. Усі засміялися. Усі, крім вчительки. Вона схопила журнал, де були записані усі контакти батьків, і пішла в учительську телефонувати.
-Ну веселіше, тягни підручник. Я тобі допоможу з навчанням, - підбадьорював мене знайомий голос.
І цікаво те, що Сашкова допомогла виглядала дуже специфічно. Він майже в прямому значенні «ткнув мене носом в книжку», а сам з навушниками, передивлявся щось на телефоні, при цьому раз у раз хихочучи.  Видно, свою місію він вбачав, лише в тому, аби я не чкурнув геть.
Ну і я, звісно, сидів на місці. І звісно, робив вигляд, що читаю. А насправді, ж мої думки шастали десь на футбольному полі. Адже недавно мені купили фірмові кросівки, а я ще в ними жодного гола не забив.
Та все ж, отак сидіти назирці у брата було нудно. Я глянув на годинник – пройшло лише півгодини. А здається, наче вічність. Це ж треба: інколи час тягнеться так довго, як жувальна гумка.
Далі я чомусь почав думати про будильник. Після смерті діда ним ніхто не користувався. Його закинули на горище, де він припадав пилюкою разом з іншою купою непотребу. А недавно я втопив у річці свій телефон. Мама дуже розгнівалась і пригрозила, що до дня народження мені новий не купить. А тому мені довелось відшукати серед мотлоху цей раритет, протерти з нього сірий наліт і поставити до себе на тумбу. Від тоді саме цей круглий дзижчавий механізм, з порепаною білою фарбою на боках, будив мене вранці. «І от тільки навіщо було заглядати йому в «нутрощі»?» – задав риторичне запитання.
-Ну що готовий? – раптом озвався мій наставник.
-Угу, - буркнув я і почав розказувати щось навмання.
-От ледар, та ти ж: ні бе, ні ме, - і Сашко лупнув мені під затильника, тоді ще і ще. – Бери і зубри, якщо не хочеш, щоб твоя макітра аж до Різдва боліла.
Я вмостився на диван і впер очі в параграф. Тільки тепер я читав насправді. І навіть силкувався запам’ятати – не хотілось заслужити ще стусанів.
І невдовзі мій «помічник» спитав:
-Давай розказуй.
І тут я розповів Сашкові усе, що згадав. І навіть трохи додумав від себе, бо на вигадку я - мастак.
Але моєму мучителю цього виявилось мало. І він розпочав справжні терор. Сашко питав дати, доколупувався до якихось дрібниць і навіть хотів, щоб я завчив якісь маловідомі факти, про які він дізнався лише на третьому курсі університету. І я бідолашний мусив слухняно все завчати, щоб не накликати гнів мого старшого і без сумніву сильнішого брата.
Отож, до вечора, я вже разів п’ять перечитав історію Риму і п’ятко разів її переказав. «Лящів» я більше не дістав, і навіть, навпаки, – заслужив похвалу.
Вкладаючись спати, я почував себе професором історії. Адже я знав все. Про Колізей, про бої гладіаторів, про імператорів. І раптом я усвідомив дуже дивну річ. Раніше зі мною такого не трапллось. Я зрозумів, що з нетерпінням чекаю уроку. Так-так. Я уявив, як здивується Марія Михайлівна. Як ніс Левка він несподіванки стане ще довшим. Як буде заздрити Галя Сковорода – відмінниця, коли почує, що який в мене солідний «багаж» знань. А я говоритиму і говоритиму, і так вправно,  майстерно, як Ціцірон.
Перед тим, як погасити настільну лампу, я наставив будильник. Накрутив його на 7:30, аби вранці можна було ще раз перечитати – так би мовити, пригадати на «свіжу» голову.  «А все таки добре йти в школу, коли ти вивчив урок» - подумав я, і десь на тій думці спіймав сон.
Прокинувшись від телефонного дзвінка, сонний, а від того ще безтямний, я почвалав у коридор. Зняв слухавку:
-Ало!
-Ти шо знову за старе? – кричав гнівний голос.
За мить до мене дійшло, що то - мама.
-Ти про що? – гмикнув я.
-Ше й дурня клеє! Ти чого уроки прогулюєш? Ти чого дома, а не в школі? Ти чого не відповідаєш? Га?
Далі я вже не чув, бо поставив трубку на важіль. Пішов до кімнати, глянув на годинник  - десята година. Проспав! І перший урок – історія. І мені зробилось так прикро.
«Але чому мене ніхто не розбудив?» - міркував я. І погляд мій в впав на круглий дзижчавий механізм, під яким валялись маленька пружинка і зубчасте коліщатко.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 19-11-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Шон Маклех, 17-11-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Євген, 17-11-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 17-11-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.54222798347473 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Це Далі»: Книга-знахідка, що продовжує серію про геніальних митців
Зайве вкотре перераховувати чесноти Видавництва Старого Лева, яке знову зробило все, щоб ви придбали …
«Читець у ранковому експресі»: Роман-алегорія від Дідьєлорана
Французький письменник Жан-Поль Дідьєлоран, в першу чергу, відомий як новеліст. Але його дебютний роман …
Добірка книжок на літо для самовдосконалення
Літо — пора не тільки для відпочинку. Відпустка — це чудова нагода, щоб підготуватися до другої половини …
Іронічно і контркультурно – про сербські військові травми: “Три картини перемоги” Каранович
Не дивно, що нам тепер цікаво читати книжки, пов’язані з темою війни. І це посприяло інтересу до роману …